Постанова

від 12.12.2014 по справі 814/1411/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1411/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представника апелянта - Єфімової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Баловне» до Реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Тишик Тетяни Іванівни про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Баловне» (надалі - позивач, СЗАТ «Баловне») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17 лютого 2014 року №10948218, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Тишик Т.І. (надалі - державний реєстратор) про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 21 лютого 2014 року №11088112, прийняте державним реєстратором про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Реєстраційну службу Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - Реєстраційна служба) здійснити державну реєстрацію права власності, форма власності - приватна, на нерухоме майно - гідротехнічну споруду, що знаходиться за адресою Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, буд.10 за СЗАТ «Баловне».

В обґрунтування позову товариство послалось на те, що рішення державного реєстратора прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі - Закон №1952), порушують право розпоряджатися своєю власністю, тому мають бути скасовані, а дії державного реєстратора повинні бути визнані - протиправними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року позов задоволено.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення Державного реєстратора від 17 лютого 2014 року №10948218 та від 21 лютого 2014 року №11088112.

Також зобов'язав Реєстраційну службу здійснити державну реєстрацію права власності, форма власності - приватна, на нерухоме майно - гідротехнічну споруду, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, буд.10 за СЗАТ «Баловне».

В апеляційній скарзі Реєстраційна служба ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлений належним чином про місце, день та час судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що голова комісії з припинення СЗАТ «Баловне» Ратинська С.В. 14 лютого 2014 року звернулась до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на гідротехнічну споруду за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 10.

Разом із заявою надано наступні документи:

- рішення виконавчого комітету Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області №54 від 06 листопада 2013 року про присвоєння юридичної адреси;

- технічний паспорт на гідротехнічну споруду;

- довідку СЗАТ «Баловне» від 08 липня 2013 року про знаходження даного об'єкту нерухомості на балансі товариства;

- рішення виконавчого комітету Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області №8 від 15 січня 2014 року про визнання права власності на нерухоме майно-гідротехнічну споруду за СЗАТ «Баловне».

Розглянувши вказану заяву, Державний реєстратор 17 лютого 2014 року прийняв рішення №10948218 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.12).

Мотивуючи прийняте рішення вказав на те, що заявником не подано документ, який підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

У зв'язку з тим, що позивач не надав необхідні документи для реєстрації права власності, 21 лютого 2014 року Державним реєстратором винесено рішення за №11088112 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Законом №1952 чітко зазначені критерії за якими заявникові може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, разом із тим надані позивачем документи дають змогу державному реєстратору можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі - Закон №1952), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч.1 ст.5 Закону №1952).

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч.4 ст.9 Закону №1952).

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону №1952 передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Як зазначено у ч. 1 ст. 19 Закону №1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 24 Закону №1952, визначено вичерпний перелік підстав, за яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1952, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

У разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника (ч.1 ст.22 Закону №1952).

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення (пп.5-4 п.5 ч.1 ст.24 Закону №1952).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, підставою відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, стало те, що заявник у п'ятиденний строк не усунув обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

А підставою для зупинення розгляду заяви - не надання документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Колегія суддів вважає правильною вимогу державного реєстратора щодо надання документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно,нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Так, цілісним майновим комплексом згідно з статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

До об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за № 466/1002, визначено гідротехнічні споруди як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.

До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Враховуючи положення вищевикладеного законодавства, колегія суддів вважає правильною правову позицію позивача, яка була підтримана судом першої інстанції, що гідротехнічна споруда є об'єктом нерухомого майна і підлягає державної реєстрації.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а в подальшому і для відмови у державній реєстрації стало відсутність документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

Однак, позовна заява СЗАТ «Баловне» та рішення суду побудовані на тому, що спірна споруда збудована в 1960 році і документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Так, суд першої інстанції підкреслив, що надані позивачем документи дають змогу державному реєстратору можливість встановити відповідність заявлених прав - документам, що їх посвідчують.

Але, колегія суддів бажає зауважити, що ні позивач, ні суд першої інстанції не дали правової оцінки рішенням державного реєстратора, в яких відмова базується тільки на однієї підставі - відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Між тим, суд апеляційної інстанції враховуючи вимоги вищезазначених норм закону, вважає, що такий документ повинен бути обов'язково і державна реєстрація споруди без наявності документів про надання земельної ділянки, на якій вона розміщена є - протиправним.

Так, якщо право власності у позивача виникає на водний об'єкт, то відповідно цей об'єкт повинен знаходитися на землях водного фонду, якими товариство користується на законних підставах.

Про зазначені вимоги свідчить пункт 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року відповідно до якого, в разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник повинен подати наступні документи:

- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на

земельну ділянку;

- документ, що відповідно до вимог чинного законодавства засвідчує прийняття

в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, прибудованих до 05 серпня 1992 року є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

- технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав Реєстраційну службу зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно - гідротехнічну споруду, так як проведення державної реєстрації включає в собі заявочний принцип.

Суд не має права втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та перебирати на себе повноваження Реєстраційної служби навіть з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Баловне» до Реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Тишик Тетяни Іванівни про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 18 12. 2014 року.