Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/11397/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11397/14 02.12.14

За позовом Приватного підприємства "Українська швейна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім солюшинз" про стягнення 40 401,75 грн. Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Слюсаренко О.А. (дов. № від 29.04.2014 року) від відповідача Зорін О.Е. (директор) Ковальов О.М. (дов. б/н від 21.07.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Українська швейна компанія" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім солюшинз" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 40 401,75 грн., в тому числі 36 060,00 грн. основного боргу, 1 662,71 грн. пені, 364,55 грн. 3 % річних, 2 314,49 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виготовлення та поставки жилетів та регланів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/11397/14, розгляд справи призначено на 17.07.2014 року.

16.07.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

17.07.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/11397/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/11397/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/11397/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11397/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року.

12.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві відповідач зазначає, що повністю виконав взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення товарів. Проте, директор позивача Палічєв Р.С., зловживаючи довірою працівників відповідача, заволодів швейними виробами, від підписання відповідних фінансових документів за фактом отримання ним товару відмовився.

У судовому засіданні 12.08.2014 року представник позивача надав оригінали документів для огляду, клопотання про продовження строків розгляду спору та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні також надав клопотання про продовження строків розгляду спору та усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Розглянувши подане сторонами 12.08.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року розгляд справи було відкладено на 02.10.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

01.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до відзиву, відповідно до якого відповідач просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що повністю розрахувався з позивачем і виконав прийняті на себе зобов'язання, а стосовно директора позивача Палічєва Р.С. розпочато перевірку щодо заволодіння майном відповідача на суму 30 685,29 грн.

02.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення на відзив.

Відповідно до статті 4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/11397/14 колегіально у складі трьох суддів, про що винесено ухвалу від 02.10.2014 року.

Розпорядженням від 02.10.2014 року заступник Голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/11397/14 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року справу № 910/11397/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Пукшин Л.Г., розгляд справи призначено на 11.11.2014 року.

11.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на заперечення позивача. Відповідно до поданого відзиву, відповідач просив припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.11.2014 року оголошено перерву до 02.12.2014 року.

Розглянувши, подане представником відповідача клопотання про припинення провадження у справі, суд не вбачає підстав у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Проте, з доводів відповідача не можливо дійти достовірного висновку про відсутність предмету спору.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні 02.12.2014 року проти позову заперечили, надали усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексім солюшинз" виставлено Приватному підприємству "Українська швейна компанія" рахунок-фактуру № ЕКС-000502 від 07.11.2013 року на суму 60 100,80 грн.

Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 36 060,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 07.11.2013 року (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи)

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо виготовлення та поставки жилетів та регланів не виконав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 6/12 від 06.12.2013 року в якій просив перерахувати позивачу кошти в розмірі 36 060,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем не було поставлено товар, за який сплачено позивачем 36 060,00 грн., згідно рахунку-фактури № ЕКС-000502 від 07.11.2013 року.

Листом № 13/01 від 13.01.2014 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів.

Відповідач своїм листом № б/н, б/д повідомив позивача про те, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № ЕКС-000502 від 07.11.2013 року, який було частково ним оплачено. Відповідачем було закуплено відповідні матеріали та розпочато роботу по виготовленню кількості товару, пропорційно з проведеною оплатою. Вказаний товар був виготовлений та переданий особисто директору позивача, проте останній відмовився від підписання накладних, пообіцявши зробити це пізніше.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не повернув грошові кошти сплачені позивачем. У зв'язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що повністю розрахувався з позивачем та виконав прийняті на себе зобов'язання, проте позивач відмовляється підписувати відповідні накладні на отримання товару.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку-фактури № ЕКС-000502 від 07.11.2013 року, що підтверджується банківською випискою від 07.11.2013 року свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

Виставлення рахунку відповідачем та оплата його вартості свідчить про виникнення між сторонами відносин, які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами Договору у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Судом встановлено, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № ЕКС-000502 від 07.11.2013 року сплачено на рахунок відповідача 36 060,00 грн., згідно банківської виписки від 07.11.2013 року. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав. У зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 36 060,00 грн. грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки спірного товару на перераховані позивачем відповідачу грошові кошти матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що ним виконано свої зобов'язання, проте директор позивача Палічєв Р.С., зловживаючи довірою працівників відповідача заводів швейними виробами та відносно його дій відкрито кримінальні провадження не беруться судом до уваги враховуючи наступне.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, після отримання вироку в кримінальному провадженні та набранням ним законної сили відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 36 060,00 грн. або поставки товару на перераховані позивачем кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 1 662,71 грн. пені, 364,55 грн. 3 % річних, 2 314,49 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Окрім того, за змістом статей 546, 547 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу статті 549 Цивільного кодексу України, є штраф, пеня; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач не надав доказів того, що в період коли виникла заборгованість між сторонами існувала письмова домовленість сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 662,71 грн. пені задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 364,55 грн. 3 % річних та 2 314,49 грн. збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства "Українська швейна компанія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім солюшинз" заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 36 060,00 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Українська швейна компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім солюшинз" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 13/14, кімната 103, ідентифікаційний код 36051273) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного підприємства "Українська швейна компанія" (04210, м. Київ, вул. Мате Залка, буд. 5-А, кв. 235 ідентифікаційний код 36789945) заборгованість у розмірі 36 060 (тридцять шість тисяч шістдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014 року

Головуючий суддя Стасюк С.В. Судді: Босий В.П. Пукшин Л.Г.