Ухвала

від 24.12.2014 по справі 820/17554/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р.Справа № 820/17554/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника позивача Андросова А.О.

представника відповідача Соловей Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 820/17554/14

за позовом Виробничо-будівельного кооперативу "Агат"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо-будівельний кооператив "Агат", звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 07.10.2014 року за № 0001531501, 0001541501, 0001551501, 0001561501, 0001571501 про визначення сум штрафних санкцій Виробничо-будівельному кооперативу "Агат" код ЄДРПОУ 21204267 у розмірі 54162,82 грн., визнати протиправними дії Харківської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з не зарахування сплачених ВБК "АГАТ" грошових зобов'язань на суму 26200 грн., проведених через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі платіжних доручень №153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., №188 від 05.07.2001 року на суму 4000грн., №152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., №207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн., зобов'язати Харківську об'єднану ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області зарахувати в рахунок грошових зобов'язань ВБК "АГАТ" кошти сплачені через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі платіжних доручень №153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., №188 від 05.07.2001 року на суму 4000 грн., №152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., №207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн., на загальну суму 26200 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року адміністративний позов Виробничо-будівельного кооперативу "Агат" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволений у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07 жовтня 2014 року №0001571501, яким Виробничо-будівельному кооперативу "АГАТ", було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1571 грн. 11 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07 жовтня 2014 року №0001561501, яким Виробничо-будівельному кооперативу "АГАТ", було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3178 грн. 20 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07 жовтня 2014 року №0001551501, яким Виробничо-будівельному кооперативу "АГАТ", було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 26210 грн. 97 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07 жовтня 2014 року №0001541501, яким Виробничо-будівельному кооперативу "АГАТ", було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 5188 грн. 44 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07 жовтня 2014 року №0001531501, яким Виробничо-будівельному кооперативу "АГАТ", було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 18014 грн. 10 коп.

Визнано протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з не нарахування сплачених Виробничо-будівельним кооперативом "АГАТ" грошових зобов'язань на суму 26200 грн., проведених через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі платіжних доручень № 153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., № 188 від 05.07.2001 року на суму 4000 грн., № 152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., № 207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., № 206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., № 189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн.

Зобов'язано Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області зарахувати в рахунок грошових зобов'язань Виробничо-будівельного кооперативу "АГАТ" кошти сплачені через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі платіжних доручень № 153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., № 188 від 05.07.2001 року на суму 4000 грн., № 152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., № 207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., № 206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., № 189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн., на загальну суму 26200 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області зазначає, що суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що у позивача був наявним податковий борг, тому податковий орган у відповідності до приписів Податкового кодексу правомірно зарахував кошти, що сплачує позивач, в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеному платником податків.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2014 року, фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно поданих податкових декларацій за лютий 2010 року, липень - грудень 2010 року, січень-грудень 2011року, січень - грудень 2012 року, січень - листопад 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 6794/10/20-23-15-01-17 від 15.09.2014 р, яким встановлена несвоєчасна сплата ВБК "АГАТ" узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій за лютий 2010 року, липень - грудень 2010 року, січень-грудень 2011року, січень - грудень 2012 року, січень - листопад 2013 року.

На підставі висновків акта перевірки №6794/10/20-23-15-01-17 від 15.09.2014р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2014 року № 0001531501, 0001541501, 0001551501, 0001561501, 0001571501, відповідно до яких за порушення п. 57 .1 ст. 57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, визначено суму штрафних санкцій у розмірі 54162 грн. 82коп.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №6794/10/20-23-15-01-17 від 15.09.2014р. та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2014 року № 0001531501, 0001541501, 0001551501, 0001561501, 0001571501 позивач звернувся із зазначеним позовом суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання не підтверджені належними доказами, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В контексті наведеного пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3. ПК України).

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ПК України).

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до вимог п. 203.1 статті 203 Податкового кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Слід зазначити, що в силу п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання, отже вважається узгодженим.

При цьому, згідно з п.п. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з п. 31.1. ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до частини 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таке ж положення міститься в пункті 203.2 статті 203 Податкового кодексу, згідно якого платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 вказаного Кодексу за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно пункту 3.1 Розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контролю за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276, (чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №276), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

За приписами п. 3.6 Розділу 3 Інструкції № 276 зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до п. 4.1 Розділу 4 Інструкції № 276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі "Нараховано платежів - зменшено платежів" за відповідними кодами операцій (п. 4.2.1 Розділу 4Інструкції № 276).

За приписами п. 4.3 Розділу 4 Інструкції № 276 нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблені на підставі чинного законодавства. Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

В силу п/п. 14.1.152. ПК України під погашенням податкового боргу розуміється зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В контексті наведеного слід зазначити, що згідно з п/п. 14.1.175. ПК України податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу зараховується на погашення цього податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки №6794/10/20-23-15-01-17 від 15.09.2014р. в якості обґрунтування несвоєчасної оплати зобов'язань по податковим деклараціям, податковим органом зазначено, що станом на час сплати податкового зобов'язання в особовій картці платника переплата відсутня, а тому виникає податковий борг.

Акт перевірки №6794/10/20-23-15-01-17 від 15.09.2014 року не містить обґрунтування щодо часу виникнення податкового боргу, в рахунок якого, податковим органом перераховувались сплачені поточні податкові зобов'язання по поданих податкових деклараціях.

Відповідно акту звірки на 31 грудня 2001 року з Податку на додану вартість, зазначена несплата в розмірі 15500 грн. та акту звірки на 31 грудня 2001 року з єдиного податку зазначена несплата в розмірі 10700 грн.

Згідно акту звірки розрахунків з бюджетом за 2003 рік визначено суму несплачених зобов'язань з ПДВ та єдиного податку на загальну суму 25564, 23 грн.

Крім того, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року по справі №820/10204/14 за позовом Харківської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області до ВБК "АГАТ" про стягнення податкового боргу по деклараціям за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, було встановлено, що податковий борг, який рахується в обліковій картці платника податків виник до 2003 року. Даною постановою суду, контролюючому органу відмовлено в задоволенні позову про стягнення податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 та 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, зазначена розбіжність виникла у зв'язку з тим, що відповідачем не було зараховано в рахунок грошових зобов'язань позивача сум коштів сплачених через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі проведених платіжних доручень №153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., №188 від 05.07.2001 року на суму 4000 грн., №152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., №207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн., на загальну суму 26200 гривень, що в цілому узгоджується з наявними в матеріалах справи актах звірок та інтегрованих карток платника податку.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ст. ст. 21, 22 Закону України від 05.04.2001 N 2346 "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (в редакції чинній на момент здійснення платежів) ініціювання переказу грошових коштів проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. При цьому ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа до виконання.

Відповідно до п. 1.29 ст. 1 вказаного Закону, проведення самого переказу грошей - є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. А відповідальність за перерахування грошових коштів (за вказівкою платника податку) безпосередньо до бюджету покладається на банки та інші фінансово-кредитні установи в силу чинного законодавства.

На підставі пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншої установи - члена платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, при цьому поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно п. 8.1 ст. 8, п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документу на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України № 2181-ІІІ пов'язує настання певних правових наслідків.

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (в редакції чинній на час проведення оплати податків 2001 року) платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежу до бюджету або державного цільового фонду з вини банку, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З аналізу наведеного законодавства вбачається, що після прийняття банком розрахункового документу щодо перерахування податків до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Слід зазначити, що ВБК "Агат" повідомляло податковий орган про здійснені платежі заявами від 18.07.2001 року та 26.07.2001 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку, виконав своє зобов'язання зі сплати такого податку за визначеними ним періодами, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З огляду на вищезазначене, позивачем було належним чином виконано зобов'язання по сплаті суми нарахованого податку, що підтверджується платіжними дорученнями починаючи з 2001 року по грудень 2013 року, які долучені до матеріалів справи.

Отже, у зв'язку з тим, що грошові кошти на сплату податків, нарахованих у картках особових рахунків платника податків, до бюджету не надійшли, наступні платежі у порядку календарної черговості настання граничних строків сплати податкових зобов'язань були зараховані у рахунок заборгованості. Аналогічно із запізненням погашалися щомісячні податкові зобов'язання за цими податками, у зв'язку з чим, у відповідності до вимог ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ здійснювалося нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що сплачена позивачем сума податкових зобов'язань через банк АК АПБ "Україна" безпідставно визнана податковою інспекцією заборгованістю і безпідставно погашена за рахунок чергових платежів, а наступні платежі у порядку календарної черговості настання граничних строків сплати зараховані у рахунок існуючої заборгованості, є всі підстави вважати, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що штрафні санкції, застосовані на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 54162, 82 грн., застосовані відповідачем необґрунтовано.

Окрім цього, а ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції податковим органом не було надано надано карток клієнта за період з 2001 року по 2014 рік включно.

Згідно листа № 12622/7/17-0217 від 19.09.2001 року Державною податковою адміністрацією України було роз'яснено, що оскільки належні суми податків вже були пред'явлені до сплати через установи АК АПБ "Україна" і платіжні доручення по сплаті податків до бюджету не були ними виконані, то внаслідок цього податкова заборгованість перед бюджетом виникла не з вини платників податку, і боржником перед бюджетом виступає не суб'єкт підприємництва, а безпосередньо банк.

Оскільки відповідачем не надано вищевказаних доказів до судів першої та апеляційної інстанцій, та не виконано передбачений ст. 71 КАС обов'язок, відповідно податковим органом не спростовано факту неврахування відповідачем сплачених позивачем коштів через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі проведених платіжних доручень №153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., №188 від 05.07.2001 року на суму 4000 грн., №152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., №207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн., на загальну суму 26200 грн.

Приписами п. 102.1 ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, відповідач втратив своє право на визначення сум грошових зобов'язань (штрафних санкцій) по податкових деклараціях, граничний строк сплати по яких знаходиться поза межами 1095 днів, а саме по деклараціях за лютий 2010 року, липень - грудень 2010 року, січень - серпень 2011 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вмиог по визнанню протиправними дій Харківської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з не зарахування сплачених ВБК "АГАТ" грошових зобов'язань на суму 26200 грн., проведених через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі платіжних доручень №153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., №188 від 05.07.2001 року на суму 4000 грн., №152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., №207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн., а також зобов'язання Харківської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області зарахувати в рахунок грошових зобов'язань ВБК "АГАТ" коштів сплачених через установу банку АК АПБ "Україна", на підставі платіжних доручень №153 від 25 травня 2001 року на суму 10000 грн., №188 від 05.07.2001 року на суму 4000 грн., №152 від 25 травня 2001 року на суму 4200 грн., №207 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №206 від 13 липня 2001 року на суму 1500 грн., №189 від 05 липня 2001 року на суму 5000 грн., на загальну суму 26200 грн., оскільки матеріалами справи встановлено повне виконання ВБК "АГАТ" своїх обов'язків зі сплати податків.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 820/17554/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2014 р.