Постанова
від 17.12.2014 по справі 804/18363/14
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/18363/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

позивача Горяної Г.В.

представників позивача Кіяненко Л.Л., Щербіни Н.О.

представників відповідача Фадєєва Д.С., Порохні І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпоставка" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014р. за №№ 0001522201, 0001512201, 0019501703, 0019521703, 0019511703,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпоставка» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області, в якому позивач просить визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 03.10.2014 року:

- № 0001512201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1942680 грн. за основним платежем та 332956,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001522201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1000,00 грн. за основним платежем та 250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0019501703 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 4126,08 грн. за основним платежем та 2333,51 грн. штрафних санкцій;

- № 0019521703 (форма «Ю») вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 11511,48 грн.;

- № 0019511703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску у сумі 5755,76 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Промпоставка» (код ЄДРПОУ 324235305) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої, складено акт №1136/2201/24235305 від 10.09.2014 р. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0001512201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1942680 грн. за основним платежем та 332956,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001522201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1000,00 грн. за основним платежем та 250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0019501703 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 4126,08 грн. за основним платежем та 2333,51 грн. штрафних санкцій; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2014 р. №Ю-0019521703, рішення № 0019511703 від 03.10.2014 р. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені рішення відповідача підлягають скасуванню.

Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Промпоставка» (код ЄДРПОУ 324235305) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 ст. 44, п.п. 135.5.4 п, 135.5 ст. 135 п. 138.2 ст. 138, п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами і доповненнями занижено податок на прибуток на загальну суму 1942680 грн., в т.ч. за III квартал 2011 року в сумі 314105 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 296748 грн., за І квартал 2012 року в сумі 140140 грн., за II квартал 2012 року в сумі 80046 грн., за III квартал 2012 року в сумі 401003 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 96048 грн., за 2013 рік у сумі 614590 грн.;

- п. п.44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами і доповненнями занижено податок па додану вартість на загальну суму 1000 грн., в т.ч. за лютий 2012 року на суму 1000 грн.;

- п.п 168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. «А» п. 171.2 ст. 171, абз. «А» п. 176.2 ст. 176 та з урахуванням вимог абз. "е" п.п 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ, ТОВ «Промпоставка», як податковий агент, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету ПДФО з доходів виплачених в серпні, листопаді 2011 року та листопаді 2013 року у вигляді додаткового блага у розмірі 4126,08 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6 та ч.2 ст.9 та з урахуванням п.1 ч.1 ст.4,п. 1 ч.1 ст.7 Закону №2464 не нараховано та не утримано єдиного внеску у розмірі 10497,25 грн., що нараховується на суми заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати та у розмірі 1014,22 грн., що нараховується із сум заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

За результатами даної перевірки складено акт №1136/2201/24235305 від 10.09.2014 р. та винесено:

- податкові повідомлення-рішення № 0001512201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1942680 грн. за основним платежем та 332956,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001522201 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1000,00 грн. за основним платежем та 250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0019501703 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 4126,08 грн. за основним платежем та 2333,51 грн. штрафних санкцій;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2014 р. №Ю-0019521703, якою донараховано суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 11511,48 грн.;

- рішення № 0019511703 від 03.10.2014 р., яким нараховані штрафні санкції у сумі 5755,76 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в п.3.1.1 акту перевірки № 1136/2201/24235305 від 10.10.2014р. відповідачем вказано, що перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 03 ІД «Інші доходи» на загальну суму 9272810 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач здійснив реалізацію товару кінцевому споживачу на загальну суму 693959,62 грн. Реалізація продукції позивачем здійснювалась на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних. Оскільки, у видаткових накладних у розділі одержувач не вказано найменування особи чи підприємства який придбаває товар, а зазначено, що одержувач - «поставка неплатнику податку», то за відсутності реквізитів, зокрема - найменування, ІПН, адреси, та інших відомостей покупців, неможлива ідентифікація покупця. Кошти за відвантажену продукцію надходили на розрахунковий рахунок позивача із транзитних рахунків банківських установ від фізичних осіб. Всього надійшло коштів у сумі 670902,50 грн.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір фіксує не факт здійснення господарської операції, а лише безпосередньо порядок дій сторін при її здійсненні. Укладення договору не спричинює змін у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, згідно зі ст. 698 Цивільного кодексу України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцю товар, що зазвичай призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльність, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Одною з ознак договорів роздрібної купівлі-продажу, є їх публічний характер: торговець зобов'язується продати товар кожному, хто до нього звернеться, на завчасно визначених умовах, однакових для кожного покупця.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи має бути складено в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Вони є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV).

Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Закону, первинний документ може бути складений на паперових або машинних носіях та повинен мати такі обов'язкові реквізити, як:

- назва документа (форми);

- дата і місце складання;

- найменування підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі);

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Крім того, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних первинні документи можуть містити додаткові реквізити, зокрема, такі як ідентифікаційний код підприємства (згідно з ЄДРПОУ), номер документа, підставу для здійснення операції та інші реквізити.

Реалізація товарів фізичним особам (кінцевим споживачам), позивачем здійснювалась на підставі:

- видаткова накладна № РН-0287 від 05.07.11 на суму 2 070,00 грн., видаткова накладна № РН-0347 від 03.08.11 на суму 1 260,00 грн., видаткова накладна № РН-0347 від 03.08.11 на суму 17 640,00 грн., видаткова накладна № РН-0377 від 22.08.11 на суму 8 820,00 грн., видаткова накладна № РН-0400 від 12.09.11 на суму 1 800,00 грн., видаткова накладна № РН-0423 від 28.09.11 на суму 1 260,00 грн., видаткова накладна № РН-0513 від 25.11.11 на суму 1 350,00 грн., видаткова накладна № РН-0529 від 09.12.11 на суму 348,00 грн., видаткова накладна № РН-0561 від 28.12.11 на суму 3 780,00 грн., видаткова накладна № РН-0008 від 16.01.12 на суму 900,00 грн., видаткова накладна № РН-0019 від 25.01.12 на суму 348,00 грн., видаткова накладна № РН-0139 від 08.05.12 на суму 3 386,88 грн., видаткова накладна № РН-0140 від 08.05.12 на 08.05.12 суму 3 780,00 грн., видаткова накладна № РН-0164 від 22.05.12 на суму 1 260,00 грн., видаткова накладна № РН-0164 від 22.05.12 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0198 від 13.06.12 на с13.06.12 суму 720,00 грн., видаткова накладна № РН-0248 від 18.07.12 на суму 2 160,00 грн., видаткова накладна № РН-0267 від 31.07.12 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0383 від 22.10.12 на суму 13 860,00 грн., видаткова накладна № РН-0398 від 07.11.12 на суму 22 680,00 грн., видаткова накладна № РН-0415 від 19.11.12 на суму 1 044,00 грн., видаткова накладна № РН-0446 від 11.12.12 на суму 52 041,60 грн., видаткова накладна № РН-0463 від 25.12.12 на суму 182,50 грн., видаткова накладна № РН-0007 від 15.01.13 на суму 7 458,00 грн., видаткова накладна № РН-0034 від 13.02.13 на суму 180,00 грн., видаткова накладна № РН-0061 від 14.03.13 на суму 13 920,00 грн., видаткова накладна № РН-0062 від 14.03.13 на суму 180,00 грн., видаткова накладна № РН-0080 РН-0080 від 25.03.13 на суму 37 800,00 37 800,00грн., видаткова накладна № РН-0132 від 07.05.13 на суму 1 080,00 грн., видаткова накладна № РН-0145 від 20.05.13 на суму 348,00 грн., видаткова накладна № РН-0245 від 16.07.13 на суму 348,00 грн., видаткова накладна № РН-0265 від 25.07.13 на суму 720,00 грн., видаткова накладна № РН-0274 від 02.08.13 на суму 76 000,00 грн., видаткова накладна № РН-0275 від 02.08.13 на суму 75 979,42 грн., видаткова накладна № РН-0276 від 02.08.13 на суму 76 020,00 грн., видаткова накладна № РН-0277 від 02.08.13 на суму 9 444,86 грн., видаткова накладна № РН-0309 від 20.08.13 на суму 56 699,94 грн., видаткова накладна № РН-0310 від 20.08.13 на суму 23 612,16 грн., видаткова накладна № РН-0321 від 29.08.13 на суму 42 532,64 грн., видаткова накладна № РН-0322 від 29.08.13 на суму 38 098,94 грн., видаткова накладна № РН-0347 від 12.09.13 на суму 15 580,80 грн., видаткова накладна № РН-0348 від 12.09.13 на суму 19 049,48 грн., видаткова накладна № РН-0387 від 15.10.13 на суму 6 002,28 грн., видаткова накладна № РН-0397 від 18.10.13 на суму 348,00 грн., видаткова накладна № РН-0407 від 25.10.13 на суму 348,00 грн., видаткова накладна № РН-0430 від 13.11.13 на суму 696,00 грн., видаткова накладна № РН-0433 від 18.11.13 на суму 945,00 грн., видаткова накладна № РН-0445 від 22.11.13 на суму 1 260,00 грн., видаткова накладна № РН-0463 від 04.12.13 на суму 360,00 грн. Всього реалізовано товару на загальну суму 670902,50 грн.

Оплата за відвантажений товар надійшла позивачу на розрахунковий рахунок та підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежів в повній відповідності до відвантажених товарів з зазначенням прізвища, імґя по батькові платника:

- платіжне доручення № @KG050585 від 04.07.2011 на суму 2 070,00 грн; платіжне доручення № @2PL0909978 від 03.08.2011 на суму 18 900,00 грн.; платіжне доручення № @2PL519007 від 22.08.2011 на суму 8 820,00 грн,; платіжне доручення № @2PL861138 від 31.08.2011 на суму 1 800,00 грн.; платіжне доручення № @2PL710433 від 27.09.2011 на суму 1 260,00 грн.; платіжне доручення № 814/4064 від 25.11.2011 на суму 1 350,00 грн.; платіжне доручення № @2PL537701 від 01.12.2011 на суму 348,00 грн.; платіжне доручення № @2PL025502 від 26.12.2011 на суму 3 780,00 грн.; платіжне доручення № @2PL096060 від 11.01.2011 на суму 900,00 грн.; платіжне доручення № C0124XJU89 від 24.01.2012 на суму 348,00 грн.; платіжне доручення № @2PL871852 від 08.05.2012 на суму 3 780,00 грн.; платіжне доручення № @2PL528408 від 08.05.2012 на суму 3 386,88 грн.; платіжне доручення № @2PL021059 від 18.05.2012 на суму 13 860,00 грн.; платіжне доручення № @2PL934926 від 11.06.2012 на суму 720,00 грн.; платіжне доручення № @2PL179894 від 18.07.2012 на суму 2 160,00 грн.; платіжне доручення № @2PL593466 від 30.07.2012 на суму 12 600,00 грн.; платіжне доручення № ПН6713 від 19.10.2012 на суму 52 041,60 грн.; платіжне доручення № @2PL509637 від 22.12.2012 на суму 13 860,00 грн.; платіжне доручення № @2PL572164 від 07.11.2012 на суму 22 680,00 грн.; платіжне доручення № @2PL649058 від 16.11.2012 на суму 1 044,00 грн.; платіжне доручення № @2PL849303 від 26.12.2012 на суму 182,50 грн.; платіжне доручення № @2PL866611 від 16.01.2013 на суму 7 458,00 грн.; платіжне доручення № 88 від 13.02.2013 на суму 80,00 грн.; платіжне доручення № D0313SQDWS від 13.03.2013 на суму 13 920,00 грн.; платіжне доручення № @2PL181425 від 14.03.2013 на суму 180,00 грн.; платіжне доручення № @2PL323105 від 22.03.2013 на суму 18 900,00 грн.; платіжне доручення № @2PL704087 від 30.04.2013 на суму 900,00 грн.; платіжне доручення № D0513Y98BA від 13.05.2013 на суму 348,00 грн.; платіжне доручення № @2PL381510 від 13.06.2013 на суму 76 000,00 грн.; платіжне доручення № ПН15323 від 13.06.2013 на суму 75 979,42 грн.; платіжне доручення № ПН13153 від 14.06.2013 на суму 76 020,00 грн.; платіжне доручення № @2PL060702 від 16.07.2013 на суму 348,00 грн.; платіжне доручення № @2PL710984 від 24.07.2013 на суму 720,00 грн.; платіжне доручення № @2PL279208 від 06.08.2013 на суму 15 580,80 грн.; платіжне доручення № ПН32503 від 02.08.2013 на суму 66 144,80 грн.; платіжне доручення № @2PL962882 від 28.08.2013 на суму 57 148,42 грн.; платіжне доручення № @2PL334347 від 11.10.2013 грн.; платіжне доручення № @2PL788812 від 18.10.2013 на суму 348,00 грн.; платіжне доручення № @2PL028219 від 25.10.2013 на суму 348,00 грн.; платіжне доручення № @2PL449446 від 12.11.2013 на суму 696,00 грн.; платіжне доручення № @2PL192609 від 18.11.2013 на суму 945,00 грн.; платіжне доручення № D1122X8SBJ від 22.11.2013 на суму 1 260,00 грн.; платіжне доручення № @2PL619460 від 04.12.2013 на суму 360,00 грн. Всього отримано на розрахунковий рахунок на загальну суму 670902,50 грн.

Таким чином, фактичні обставини господарських правовідносин щодо реалізації товарів кінцевому споживачу, спростовує висновки відповідача, ви кладених в акті № 1136/2201/24235305 за результатами якого, було прийняте оскаржуване рі шення.

Крім того, в акті перевірки № 1136/2201/24235305 від 10.10.2014р. відповідачем вказано, що позивач у перевіреному періоді мав взаємовідносини з ТОВ КВФ «ЗЕВ» (ЄДРПОУ 20277933), ТОВ «Маритен» (ЄДРПОУ 37275316), ТОВ «Промінвестресурс - груп» (ЄДРПОУ 36911977), ТОВ «Актем» (ЄДРПОУ 35394674), ТОВ «Тріом» (ЄДРПОУ 34535543). Позивачем до перевірки не надані документи, які б підтверджували транспортування реалізованого товару зазначеним підприємствам, що є порушенням п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, а отже грошові кошти, отримані позивачем на розрахунковий рахунок протягом липня 2011 року - грудня 2013 року у сумі 7445733,21 грн., є безповоротною фінансовою допомогою.

Так, Міністерство інфраструктури України листом від 28 травня 2014р. № 5615/25/10-14 надані такі роз'яснення, згідно яких зазначено, що частиною першої статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04. 2001 року № 2344-III визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником і виконавцем у письмовій формі.

Частиною першої статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення громадянських прав і обов'язків.

Відповідно до частин першої і другої статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошта здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами і видаваними відповідно до них правилами.

Згідно з положеннями частин першої і третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй іншою стороною (відправником) вантаж в пункт призначення і видати його особі, що має право на отримання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документу, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, що складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів, відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу при здійсненні перевезень вантажів за договором перевезення.

Що стосується товарно-транспортної накладної у разі, якщо покупець самостійно забирає товар у постачальника, то частиною першої статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві по місцезнаходженню товару.

Згідно частини другої цієї статті Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не витікає обов'язок продавця доставити товар або передати товар в його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаною у момент здачі товару перевізнику або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В той же час, частиною першої статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, якщо покупець здійснює перевезення власними автомобільними транспортними засобами товару, право власності на який за договором вже перейшло до нього, водієві покупця при здійсненні перевезень необхідно мати документи, визначені пунктом 2 Переліки документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому повідомленні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207. Такими документами, є:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, є лише дотриманням чи порушенням вимог тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Оскільки, позивач не ніс витрат із транспортування проданого товару, товар за домовленістю сторін відвантажувався на території складу позивача, а перевезення товару здійснювалось іншим підприємством, то у позивача був відсутній обов'язок вимагати у перевізника товарно-транспортної накладної.

Між позивачем та ТОВ "Актем" укладено Договір поставки № 19/11 від 28.01.2011р., згідно з яким позивач (продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Актем" (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити вогнетривку та теплоізолюючу продукцію. На виконання своїх зобов'язань за вказаними договорам позивачем відвантажено товар, що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН-0311 від 15.07.2011 на суму 33 600,00 грн., виаткова накладна № РН-0328 від 26.07.2011 на суму 12 180,01 грн12 180,01., видаткова накладна № РН-0329 від 26.07.2011 на суму 7 200,00 грн., видаткова накладна № РН-0344 від 03.08.2011 на суму 31 920,00 грн., видаткова накладна № РН-0405 від 14.09.2011 на суму 615,00 грн., видаткова накладна № РН-0429 від 29.09.2011 на суму 60 000,00 грн., видаткова накладна № РН-0441 від 06.10.2011 на суму 22 500,00 грн., видаткова накладна № РН-0457 від 19.10.2011 на суму 8 550,00 грн., видаткова накладна № РН-0512 від 25.11.2011 на суму 17 100,00 грн., видаткова накладна № РН-0527 від 07.12.2011 на суму 7 980,00 грн., видаткова накладна № РН-0554 від 23.12.2011 на суму 2 460,00 грн., видаткова накладна № РН-0053 від 22.02.2012 на суму 2 520,00 2 520,00грн., видаткова накладна № РН-0223 від 05.07.2012 на суму 10 032,00 грн., видаткова накладна № РН-0225 від 05.07.2012 на суму 315,00 грн., видаткова накладна № РН-0244 від 13.07.2012 на суму 84 480,00 грн., видаткова накладна № РН-0253 від 24.07.2012 на суму 3 780,00 грн., видаткова накладна № РН-0305 від 21.08.2012 на суму 630,00 грн., видаткова накладна № РН-0326 від 04.09.2012 на суму 63 000,00 грн., видаткова накладна № РН-0330 від 07.09.2012 на суму 7 560,00 грн., видаткова накладна № РН-0359 від 28.09.2012 на суму 945,00 грн., видаткова накладна № РН-0400 від 07.11.2012 на суму 80 256,00 грн., видаткова накладна № РН-0419 від 21.11.2012 на суму 1 260,00 1 260,00грн., видаткова накладна № РН-0437 від 05.12.2012 на суму 630,00 грн., видаткова накладна № РН-0094 від 03.04.2013 на суму 630,00 грн., видаткова накладна № РН-0097 від 04.04.2013 на суму 2 520,00 грн., видаткова накладна № РН-0099 від 05.04.2013 на суму 3 150,00 грн., видаткова накладна № РН-0114 від 17.04.2013 на суму 21 280,02 грн., видаткова накладна № РН-0119 від суму 3 150,00 грн., видаткова накладна № РН-0164 від 24.05.2013 на суму 10 640,00 грн., видаткова накладна № РН-0171 від 29.05.2013 на суму 15 900,01 грн., видаткова накладна № РН-0172 від 29.05.2013 на суму 315,00 грн., видаткова накладна № РН-0202 від 18.06.2013 на суму 7 560,00 грн., видаткова накладна № РН-0229 від 08.07.2013 на суму 2 520,00 грн., видаткова накладна № РН-0234 від 10.07.2013 на суму 787,50 грн., видаткова накладна № РН-0235 від 11.07.2013 на суму 97 160,05 грн., видаткова накладна № РН-0259 від 23.07.2013 на суму 630,00 грн., видаткова накладна № РН-0272 від 01.08.2013 на суму 32 760,00 грн., видаткова накладна № РН-0280 від 06.08.2013 на суму 5 040,00 грн., видаткова накладна № РН-0305 від 16.08.2013 на суму 85 120,06 грн., видаткова накладна № РН-0306 від 16.08.2013 на суму 630,00 грн., видаткова накладна № РН-0332 від 03.09.2013 на суму 7 560,00 грн., видаткова накладна № РН-00340 від 06.09.2013 на суму 315,00 грн., видаткова накладна № РН-0363 від 25.09.2013 на суму 18 900,00 грн., видаткова накладна № РН-00363 від 25.09.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0408 від 25.10.2013 на суму 15 120,00 грн., видаткова накладна № РН-0487 від 18.12.2013 на суму 7 560,00 грн. Всього реалізовано товару на загальну суму 822 000,65 грн.

Оплата за відвантажений товар отримана позивачем на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками баку з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих товарів:

- виписка банку № 268 від 26.07.2011 на суму 7 200,00 грн.; виписка банку № 221 від 06.07.2011 на суму 33 600,00 грн.; виписка банку № 302 від 19.08.2011 на суму 31 920,00 грн.; виписка банку № 344 від 30.09.2011 на суму 60 000,00 грн.; виписка банку № 345 від 30.09.2011 на суму 615,00 грн.; виписка банку № 348 від 06.10.2011 на суму 22 500,00 грн.; виписка банку № 482 від 11.11.2011 на суму 8 910,00 грн.; виписка банку № 579 від 27.12.2011 на суму 7 980,00 грн.; виписка банку № 580 від 27.12.2011 на суму 2 460,00 грн.; виписка банку № 603 від 28.12.2011 на суму 11 377,50 грн.; виписка банку № 81 від 21.02.2012 на суму 2 520,00 грн.; виписка банку № 381 від 24.07.2012 на суму 2 749,50 грн.; виписка банку № 358 від 13.07.2012 на суму 84 480,00 грн.; виписка банку № 453 від 31.08.2012 на суму 63 000,00 грн.; виписка банку № 435 від 21.08.2012 на суму 630,00 грн.; виписка банку № 505 від 28.09.2012 на суму 945,00 грн.; виписка банку № 469 від 07.09.2012 на суму 7 560,00 грн.; виписка банку № 591 від 23.11.2012 на суму 1 260,00 грн.; виписка банку № 572 від 12.11.2012 на суму 80 256,00 грн.; виписка банку № 626 від 630,00 грн.; виписка банку № 656 від 16.01.2013 на суму 154 305,00 грн.; виписка банку № 777 від 24.04.2013 на суму 2 520,00 грн.; виписка банку № 769 від 18.04.2013 на суму 10 640,00 грн.; виписка банку № 764 від 12.04.2013 на суму 21 280,02 грн.; виписка банку № 745 від 04.04.2013 на суму 630,00 грн.; виписка банку № 747 від 04.04.2013 на суму 3 150,00 грн.; виписка банку № 829 від 31.05.2013 на суму 15 900,00 грн.; виписка банку № 815 від 23.05.2013 на суму 3 150,00 грн.; виписка банку № 814 від 23.05.2013 на суму 10 640,00 грн.; виписка банку № 852 від 18.06.2013 на суму 7 560,00 грн.; виписка банку № @2PL399796 від 10.06.2013 на суму 315,00 грн.; виписка банку № 833 від 05.06.2013 на суму 0,01 грн.; виписка банку № 901 від 29.07.2013 на суму 630,00 грн.; виписка банку № 908 від 31.07.2013 на суму 32 760,00 грн.; виписка банку № 882 від 10.07.2013 на суму 787,50 грн.; виписка банку № 881 від 10.07.2013 на суму 2520,00 грн.; виписка банку № 880 від 09.07.2013 на суму 97 160,05 грн.; виписка банку № 932 від 14.08.2013 на суму 85 120,06 грн.; виписка банку № 929 від 12.08.2013 на суму 18900,00 грн.; виписка банку № 914 від 06.08.2013 на суму 5 040,00 грн.; виписка банку № 1024 від 23.09.2013 на суму 31 500,00 грн.; виписка банку № 1107 від 07.11.2013 на суму 4410,00 грн.; виписка банку № 1153 від 5.12.2013 на суму 7 560,00 грн. Всього отримано оплат на суму 809505,64 грн.

Між позивачем та ТОВ КВФ "ЗЕВ" укладено Договір поставки № 0316 від 21.06.2011р., згідно з яким позивач (продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ КВФ "ЗЕВ" (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали. На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем відвантажено товар, що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН-0336 від 29.07.2011 на суму 172 809,00 грн., видаткова накладна № РН-0369 від 12.08.2011 на суму 356 590,08 грн., видаткова накладна № РН-0388 від 05.09.2011 на суму 439 064,40 грн., видаткова накладна № РН-0460 від 21.10.2011 на суму 422 328,96 422 328,96грн. Всього реалізовано товару на загальну суму 1390792,44 грн.

Оплата за відвантажений товар отримана позивачем на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками банку з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих товарів:

Виписка банку № 63328 від 27.10.2011 на суму 193 521,08 грн.; виписка банку № 63329 від 27.10.2013 на суму 151 829,00 грн.; виписка банку № 63233 від 18.10.2011 на суму 163 069,00 грн.; виписка банку № 63232 від 18.10.2011 на суму 140 931,80 грн.; виписка банку № 63127 від 12.10.2011 на суму 246 735,00 грн.; виписка банку № 63155 від 13.10.2011 на суму 196 717,00 грн.; виписка банку № 63485 від 29.09.2011 на суму 244 343,25 грн.; виписка банку № 63494 від 10.11.2011 на суму 177 985,71 грн.; виписка банку № 63346 від 28.10.2011 на суму 287 235,40 грн. Всього отримано оплат на суму 1 802 367,24 грн. Оплата у сумі 411 574,80 грн. надійшла за раніше відвантажений товар по накладній № РН-0263 від 22.06.2011.

Між позивачем та ТОВ "МАРИТЕН" укладено Договір поставки № 480 від 01.11.2011р., згідно з яким розивач (продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ "МАРИТЕН" (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали. На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором Позивачем відвантажено товар, що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН-0488 від 09.11.2011 на суму 382 179,38 грн., видаткова накладна № РН-0537 від 16.11.2011 на суму 214 092,50 грн., видаткова накладна № РН-0562 від 28.12.2011 на суму 45 306,96 грн., видаткова накладна № РН-0057 від 29.02.2012 на суму 176 346,12 грн. Всього реалізовано товару на загальну суму 817 924,96 грн.

Оплата за відвантажений товар отримана позивачем на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками баку з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих товарів:

- виписка банку № 121 від 07.12.2011 на суму 230 452,00 грн.; виписка банку № 134 від 11.06.2011 на суму 203 627,96 грн.; виписка банку № 6 від 11.01.2012 на суму 154 305,00 грн.; виписка банку № 1374 від 16.10.2012 на суму 223 000,00 грн.; виписка банку № 1379 від 16.10.2012 на суму 6 540,00 грн. Всього отримано оплат на суму 817 924,96 грн.

Між позивачем та ТОВ "Триом" укладено Договір поставки № 12/11 від 19.01.2011р., згідно з яким позивач (продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Триом" (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити вогнетривку та теплоізолюючу продукцію. На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем відвантажено товар, що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН-0286 від 05.07.2011 на суму 48 000,00 грн., видаткова накладна № РН-0342 від 03.08.2011 на 03.08.2011суму 61 200,00 грн., видаткова накладна № РН-0392 від 07.09.2011 на суму 61 500,00 грн., видаткова накладна № РН-0432 від 03.10.2011 на суму 61 200,00 грн., видаткова накладна № РН-0517 від 29.11.2011 на суму 12 300,00 грн., видаткова накладна № РН-0522 від 01.12.2011 на суму 12 300,00 грн., видаткова накладна № РН-0530 від 09.12.2011 на суму 39 150,00 грн., видаткова накладна № РН-0304 від 21.08.2012 на суму 61 500,00 грн., видаткова накладна № РН-0323 від 31.08.2012 на суму 30 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0344 від 18.09.2012 на суму 30 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0360 від 01.10.2012 на суму 42 900,00 грн., видаткова накладна № РН-0081 від 25.03.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0086 від 28.03.2013 на суму 44 100,00 грн., видаткова накладна № РН-0125 від 24.04.2013 на суму 13 560,00 грн., видаткова накладна № РН-0177 від 31.05.2013 на суму 18 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0208 від 21.06.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0209 від 21.06.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0221 від 02.07.2013 на суму 25 200,00 грн., видаткова накладна № РН-0242 від 15.07.2013 на суму 48 000,00 грн., видаткова накладна № РН-0261 від 24.07.2013 на суму 11 000,00 грн., видаткова накладна № РН-0371 від 01.10.2013 на суму 18 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0400 від 22.10.2013 на суму 6 300,00 грн., видаткова накладна № РН-0405 від 24.10.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0417 від 04.11.2013 на суму 111 030,00 грн., видаткова накладна № РН-0428 від 11.11.2013 на суму 143 640,00 грн., видаткова накладна № РН-0421 від 05.11.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0419 від 04.11.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0434 від 19.11.2013 на суму 6 000,00 грн., видаткова накладна № РН-0440 від 21.11.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0453 від 27.11.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0455 від 27.11.2013 на суму 212 800,15 грн., видаткова накладна № РН-0458 від 29.11.2013 на суму 106 400,08 грн., видаткова накладна № РН-0477 від 12.12.2013 на суму 12 600,00 грн., видаткова накладна № РН-0486 від 18.12.2013 на суму 6 000,00 грн. Всього реалізовано товару на загальну суму 1 345 880,23 грн.

Оплата за відвантажений товар отримана позивачем на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками баку з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих товарів:

- виписка банку № 238 від 05.07.2011 на суму 5 000,00 грн.; виписка банку № 243 від 11.07.2011 на суму 15 000,00 грн.; виписка банку № 267 від 28.07.2011 на суму 40 000,00 грн.; виписка банку № 269 від 29.07.2011 на суму 8 000,00 грн.; виписка банку № 300 від 18.08.2011 на суму 31 200,00 грн.; виписка банку № 283 від 15.08.2011 на суму 30 000,00 грн.; виписка банку № 272 від 02.08.2011 на суму 40 000,00 грн.; виписка банку № 317 від 14.09.2011 на суму 5 500,00 грн.; виписка банку № 385 від 28.10.2011 на суму 9 000,00 грн.; виписка банку № 363 від 12.10.2011 на суму 5 000,00 грн.; виписка банку № 352 від 04.10.2011 на суму 5 000,00 грн.; виписка банку № 392 від 08.11.2011 на суму 5 000,00 грн.; виписка банку № 445 від 23.12.2011 на суму 30 000,00 грн.; виписка банку № 437 від 13.12.2011 на суму 19 700,00 грн.; виписка банку № 425 від 01.12.2011 на суму 12 300,00 грн.; виписка банку № 430 від 05.12.2011 на суму 12 300,00 грн.; виписка банку № 462 від 10.01.2012 на суму 12 300,00 грн.; виписка банку № 477 від 26.01.2012 на суму 4 900,00 грн.; виписка банку № 484 від 01.02.2012 на суму 6 000,00 грн.; виписка банку № 530 від 23.03.2012 на суму 12 300,00 грн.; виписка банку № 616 від 26.06.2012 на суму 3 780,00 грн.; виписка банку № 610 від 19.06.2012 на суму 20 000,00 грн.; виписка банку № 645 від 25.07.2012 на суму 9 300,00 грн.; виписка банку № 694 від 30.08.2012 на суму 30 600,00 грн.; виписка банку № 681 від 21.08.2012 на суму 61 500,00 грн.; виписка банку № 665 від 08.08.2012 на суму 5 520,00 грн.; виписка банку № 737 від 28.09.2012 на суму 42 900,00 грн.; виписка банку № 711 від 17.09.2012 на суму 30 600,00 грн.; виписка банку № 69 від 28.03.2013 на суму 10 000,00 грн.; виписка банку № 66 від 27.03.2013 на суму 12 600,00 грн.; виписка банку № 89 від 18.04.2013 на суму 13 560,00 грн.; виписка банку № 77 від 09.04.2013 на суму 18 000,00 грн.; виписка банку № 73 від 03.04.2013 на суму 12 000,00 грн.; виписка банку № 70 від 01.04.2013 на суму 4100,00 грн.; виписка банку № 156 від 25.06.2013 від 25 200,00 грн.; виписка банку № 139 від 06.06.2013 на суму 18 600,00 грн.; виписка банку № 194 від 29.07.2013 на суму 26600,00 грн.; виписка банку № 190 від 25.07.2013 на суму 11 000,00 грн.; виписка банку № 183 від 17.07.2013 на суму 34 000,00 грн.; виписка банку № 165 від 01.07.2013 на суму 12600,00 грн.; виписка банку № 274 від 31.10.2013 на суму 254 670,00 грн.; виписка банку № 262 від 22.10.2013 на суму 12 600,00 грн.; виписка банку № 248 від 07.10.2013 на суму 6000,00 грн.; виписка банку № 302 від 26.11.2013 на суму 319 200,23 грн.; виписка банку № 293 від 19.11.2013 на суму 19 600,00 грн.; виписка банку № 284 від 12.11.2013 на суму 12600,00 грн.; виписка банку № 280 від 05.11.2013 на суму 6 300,00 грн.; виписка банку № 349 від 25.12.2013 на суму 8 000,00 грн.; виписка банку № 334 від 17.12.2013 на суму 20000,00 грн.; виписка банку № 312 від 04.12.2013 на суму 12 600,00 грн. Всього отримано оплат на суму 1 382 530,23 грн. В акті перевірки сума отриманих оплат зазначена 1391080,23 грн. Розбіжність у сумі 8 550,00 грн. - повернення товару по накладній № ВП-032301 від 23.03.2012.

Між позивачем та ТОВ «Промінвестресурс-груп» укладено Договір поставки № 01/11 від 10.01.2011р., згідно з яким позивач (продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Промінвестресурс-груп» (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити вогнетривку та тепло ізолюючу продукцію. На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором Позивачем відвантажено товар, що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН-0289 від 06.07.2011 на суму 12000,00грн, видаткова накладна № РН-0297 від 07.07.2011 на суму 12000,00грн, видаткова накладна № РН-0307 від 13.07.2011 на суму 750,00грн, видаткова накладна № РН-0331 від 26.07.2011 на суму 750,00грн, видаткова накладна № РН-0351 від 04.08.2011 на суму 10080,00грн, видаткова накладна № РН-0412 від 16.09.2011 на суму 10080,00грн, видаткова накладна № РН-0416 від 21.09.2011 на суму 24200,02грн, видаткова накладна № РН-0456 від 18.10.2011 на суму 3150,00грн, видаткова накладна № РН-0461 від 24.10.2011 на суму 4500,00грн, видаткова накладна № РН-0466 від 26.10.2011 на суму 7560,00грн, видаткова накладна № РН-0483 від 03.11.2011 на суму 6300,00грн, видаткова накладна № РН-0524 від 05.12.2011 на суму 630,00грн, видаткова накладна № РН-0534 від 12.12.2011 на суму 6000,00грн, видаткова накладна № РН-0003 від 11.01.2012 на суму 1200,00грн, видаткова накладна № РН-000від 12.01.2012 на суму 450,00грн, видаткова накладна № РН-0007 від 13.01.2012 на суму 12600,00грн, видаткова накладна № РН-0013 від 18.01.2012 на суму 1200,00грн, видаткова накладна № РН-0015 від 19.01.2012 на суму 7560,00грн, видаткова накладна № РН-0027 від 31.01.2012 на суму 150,00грн, видаткова накладна № РН-0043 від 17.02.2012 на суму 300,00грн, видаткова накладна № РН-0058 від 29.02.2012 на суму 1200,00грн, видаткова накладна № РН-0059 від 02.03.2012 на суму 315,00грн, видаткова накладна № РН-0065 від 06.03.2012 на суму 7560,00грн, видаткова накладна № РН-0072 від 13.03.2012 на суму 13560,00грн, видаткова накладна № РН-0074 від 14.03.2012 на суму 6600,00грн, видаткова накладна № РН-0075 від 14.03.2012 на суму 2550,00грн, видаткова накладна № РН-0086 від 22.03.2012 на суму 2520,00грн, видаткова накладна № РН-0087 від 23.03.2012 на суму 10080,00грн, видаткова накладна № РН-0104 від 05.04.2012 на суму 300,00грн, видаткова накладна № РН-0105 від 06.04.2012 на суму 7920,00грн, видаткова накладна № РН-0108 від 09.04.2012 на суму 10080,00грн, видаткова накладна № РН-0112 від 11.04.2012 на суму 1890,00грн, видаткова накладна № РН-0122 від 19.04.2012 на суму 26519,98грн, видаткова накладна № РН-0133 від 27.04.2012 на суму 28599,98грн, видаткова накладна № РН-0149 від 14.05.2012 на суму 18900,00грн, видаткова накладна № РН-0152 від 15.05.2012 на суму 4410 ,00грн, видаткова накладна № РН-0162 від 22.05.2012 на суму 18900,00грн, видаткова накладна № РН-0163 від 22.05.2012 на суму 10080,00грн, видаткова накладна № РН-0184 від 30.05.2012 на суму 1575,00грн, видаткова накладна № РН-0192 від 11.06.2012 на суму 1248,00грн, видаткова накладна № РН-0204 від 14.06.2012 на суму 120000,00грн, видаткова накладна № РН-0221 від 03.07.2012 на суму 120000,00грн, видаткова накладна № РН-0227 від 05.07.2012 на суму 252000,00грн, видаткова накладна № РН-0231 від 05.07.2012 на суму 945,00грн, видаткова накладна № РН-0232 від 06.07.2012 на суму 1890,00грн, видаткова накладна № РН-0237 від 10.07.2012 на суму 120000,00грн, видаткова накладна № РН-0246 від 17.07.2012 на суму 120000,00грн, видаткова накладна № РН-0247 від 17.07.2012 на суму 3150,00грн, видаткова накладна № РН-0255 від 25.07.2012 на суму 6300,00грн, видаткова накладна № РН-0258 від 26.07.2012 на суму 20160,00грн, видаткова накладна № РН-0259 від 30.07.2012 на суму 337800,00грн, видаткова накладна № РН-0271 від 02.08.2012 на суму 12600,00грн, видаткова накладна № РН-0275 від 06.08.2012 на суму 126000,00грн, видаткова накладна № РН-0277 від 07.08.2012 на суму 1260,00грн, видаткова накладна № РН-0293 від 15.08.2012 на суму 30096,00грн, видаткова накладна № РН-0278 від 07.08.2012 на суму 126000,00грн, видаткова накладна № РН-0296 від 16.08.2012 на суму 126000,00грн, видаткова накладна № РН-0301 від 20.08.2012 на суму 3150,00грн, видаткова накладна № РН-0308 від 22.08.2012 на суму 787,50грн, видаткова накладна № РН-0339 від 13.09.2012 на суму 9135,00грн, видаткова накладна № РН-0346 від 19.09.2012 на суму 35280,00грн, видаткова накладна № РН-0347 від 19.09.2012 на суму 8820,00грн, видаткова накладна № РН-0350 від 24.09.2012 на суму 90955,00грн, видаткова накладна № РН-00351 від 24.09.2012 на суму 29045,00грн, видаткова накладна № РН-0351 від 24.09.2012 на суму 1260,00грн, видаткова накладна № РН-0355 від 26.09.2012 на суму 1575,00грн, видаткова накладна № РН-0358 від 28.09.2012 на суму 12600,00грн, видаткова накладна № РН-0372 від 15.10.2012 на суму 120000,00грн, видаткова накладна № РН-0386 від 24.10.2012 на суму 120000,00грн, видаткова накладна № РН-0410 від 16.11.2012 на суму 3150,00грн, видаткова накладна № РН-0426 від 28.11.2012 на суму 14625,60грн, видаткова накладна № РН-0440 від 06.12.2012 на суму 630,00грн, видаткова накладна № РН-0443 від 07.12.2012 на суму 8820,00грн, видаткова накладна № РН-0448 від 12.12.2012 на суму 8820,00грн, видаткова накладна № РН-0453 від 13.12.2012 на суму 1260,00грн, видаткова накладна № РН-0459 від 20.12.2012 на суму 3937,50грн, видаткова накладна № РН-0464 від 27.12.2012 на суму 3150,00грн, видаткова накладна № РН-0016 від 22.01.2013 на суму 12600,00грн, видаткова накладна № РН-0018 від 29.01.2013 на суму 1890,00грн, видаткова накладна № РН-0020 від 30.01.2013 на суму 6300,00грн, видаткова накладна № РН-0035 від 14.02.2013 на суму 1260,00грн, видаткова накладна № РН-0036 від 14.02.2013 на суму 1890,00грн, видаткова накладна № РН-0050 від 22.02.2013 на суму 66000,00грн, видаткова накладна № РН-0091 від 02.04.2013 на суму 12600,00грн, видаткова накладна № РН-0121 від 18.04.2013 на суму 10920,00грн, видаткова накладна № РН-0128 від 25.04.2013 на суму 787,50грн, видаткова накладна № РН-0139 від 16.05.2013 на суму 12600,00грн, видаткова накладна № РН-0149 від 20.05.2013 на суму 1260,00грн, видаткова накладна № РН-0169 від 28.05.2013 на суму 600,00грн, видаткова накладна № РН-0178 від 04.06.2013 на суму 12600,00грн, видаткова накладна № РН-0212 від 25.06.2013 на суму 1575,00грн, видаткова накладна № РН-0257 від 22.07.2013 на суму 1200,00грн, видаткова накладна № РН-0260 від 23.07.2013 на суму 48928,02грн, видаткова накладна № РН-0282 від 06.08.2013 на суму 31920,02грн, видаткова накладна № РН-0298 від 13.08.2013 на суму 6300,00грн, видаткова накладна № РН-0326 від 30.08.2013 на суму 1575,00грн, видаткова накладна № РН-0337 від 05.09.2013 на суму 7560,00грн, видаткова накладна № РН-0364 від 25.09.2013 на суму 31920,00грн, видаткова накладна № РН-0437 від 20.11.2013 на суму 22400,02грн. Всього реалізовано товару на загальну суму 2 595 005,14 грн. У акті перевірки сума реалізованого товару зазначена 2 595 162,64 грн. Розбіжність у 157,50 грн. - коригування на підставі Акта звірки взаємних розрахунків станом на 15.03.2013 (бухгалтерська довідка міститься в матеріалах справи).

Оплата за відвантажений товар отримана позивачем на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками баку з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих товарів:

- виписка банку № 1290 від 01.07.2011 на суму 12 000,00 грн.; виписка банку № 1328 від 12.07.2011 на суму 1500,00 грн.; виписка банку № 1377 від 25.07.2011 на суму 2 250,00 грн.; виписка банку № 1481 від 02.09.2011 на суму 10 080,00 грн.; виписка банку № 1527 від 26.09.2011 на суму 24200,02 грн.; виписка банку № 1526 від 26.09.2011 на суму 10 080,00 грн.; виписка банку № 1592 від 13.10.2011 на суму 3 150,00 грн.; виписка банку № 1625 від 27.10.2011 на суму 7560,00 грн.; виписка банку № 1670 від 09.11.2011 на суму 10 080,00 грн.; виписка банку № 1794 від 12.12.2011 на суму 6 000,00 грн.; виписка банку № 1813 від 15.12.2011 на суму 630,00 грн.; виписка банку № 1881 від 12.01.2012 на суму 13 050,00 грн.; виписка банку № 1905 від 18.01.2012 на суму 15 000,00 грн.; виписка банку № 2054 від 28.02.2012 на суму 3000,00 грн.; виписка банку № 2116 від 16.03.2012 на суму 22 245,00 грн.; виписка банку № 2137 від 27.03.2012 на суму 15 150,00 грн.; виписка банку № 2156 від 30.03.2012 на суму 11 000,00 грн.; виписка банку № 2214 від 20.04.2012 на суму 9 120,00 грн.; виписка банку № 2221 від 24.04.2012 на суму 26 589,98 грн.; виписка банку № 2278 від 11.05.2012 на суму 28 599,98 грн.; виписка банку № 2322 від 23.05.2012 на суму 20 000,00 грн.; виписка банку № 2330 від 28.05.2012 на суму 32 290,00 грн.; виписка банку № 2365 від 06.06.2012 на суму 120 000,00 грн.; виписка банку № 9 від 21.06.2012 на суму 122 823,00 грн.; виписка банку № 2437 від 02.07.012 на суму 3 150,00 грн.; виписка банку № 2446 від 04.07.2012 на суму 170 000,00 грн.; виписка банку № 12 від 04.07.2012 на суму 70 000,00 грн.; виписка банку № 2456 від 06.07.2012 на суму 120 000,00 грн.; виписка банку № 25 від 16.07.2012 на суму 120 000,00 грн.; виписка банку № 46 від 24.07.2012 на суму 300 000,00 грн.; виписка банку № 1 від 02.08.2012 на суму 300 000,00 грн.; виписка банку № 87 від 09.08.2012 на суму 200 000,00 грн.; виписка банку № 2564 від 13.09.2012 на суму 14 123,50 грн.; виписка банку № 182 від 19.09.2012 на суму 8 820,00 грн.; виписка банку № 2572 від 19.09.2012 на суму 30 000,00 грн.; виписка банку № 184 від 19.09.2012 на суму 5 280,00 грн.; виписка банку № 2574 від 24.09.2012 на суму 112 000,00 грн.; виписка банку № 193 від 24.09.2012 на суму 8 000,00 грн.; виписка банку № 255 від 15.10.2012 на суму 135 435,00 грн.; виписка банку № 288 від 19.10.2012 на суму 24 000,00 грн.; виписка банку № 41 від 19.10.2012 на суму 8 000,00 грн.; виписка банку № 2596 від 19.10.2012 на суму 18 000,00 грн.; виписка банку № 299 від 23.10.2012 на суму 70 000,00 грн.; виписка банку № 434 від 10.12.2012 на суму 27 225,60 грн.; виписка банку № 44 від 12.12.2012 на суму 8 820,00 грн.; виписка банку № 538 від 18.01.2013 на суму 8 347,50 грн.; виписка банку № 556 від 25.01.2013 на суму 15 750,00 грн.; виписка банку №572 від 30.01.2013 на суму 5 040,00 грн.; виписка банку № 592 від 06.02.2013 на суму 50 000,00 грн.; виписка банку № 2642 від 06.06.2013 на суму 19 150,00 грн.; виписка банку № 770 від 09.04.2013 на суму 12 600,00 грн.; виписка банку № 828 від 25.04 2013 на суму 11 865,00 грн.; виписка банку № 878 від 16.05.2013 на суму 12 442,50 грн.; виписка банку № 933 від 31.05.2013 на суму 1 860,00 грн.; виписка банку № 969 від 14.06.2013 на суму 12 600,00 грн.; виписка банку № 1034 від 10.07.2013 на суму 1 575,00 грн.; виписка банку № 1096 від 26.07.2013 на суму 28 848,01 грн.; виписка банку № 1107 від 30.07.2013 на суму 21 280,00 грн.; виписка банку № 1159 від 12.08.2013 на суму 31 920,02 грн.; виписка банку № 1178 від 16.08.2013 на суму 7 875,00 грн.; виписка банку № 1330 від 26.09.2013 на суму 39 480,00 грн.; виписка банку № 1510 від 28.11.2013 на суму 22 400,02 грн. Всього отримано оплат на суму 2 583 005,14 грн. У акті перевірки сума отриманих оплат зазначена 2 583 162,64 грн. Розбіжність у 157,50 грн. - коригування на підставі Акта звірки взаємних розрахунків станом на 15.03.2013р. (бухгалтерська довідка міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України, в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту, також, прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми, не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо отримання безповоротної фінансової допомоги від ТОВ КВФ «ЗЕВ» (ЄДРПОУ 20277933), ТОВ «Маритен» (ЄДРПОУ 37275316), ТОВ «Промінвестресурс - груп» (ЄДРПОУ 36911977), ТОВ «Актем» (ЄДРПОУ 35394674), ТОВ «Тріом» (ЄДРПОУ 34535543), не відповідають фактичним обставинам та є безпідставними.

Також, в Акті перевірки № 1136/2201/24235305 від 10.10.2014р. відповідачем вказано, що станом на 01.07.2011р. по бухгалтерському обліку позивача рахується кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчізняними постачальниками» у сумі 111 707,64 грн. та 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами (у розрізі замовлень)» у сумі 1 074 467,17 грн. Вищевказана заборгованість виникла у зв'язку із отриманням послуг, а також товарів від ТОВ «Шакті - Д» протягом 2010 - 2011 років оплата за які позивачем не здійснена. В звґязку з відсутністю можливості провести розрахунки та в забезпечення заборгованості перед ТОВ «Шакті - Д» позивачем 19.10.2011р. були видані 10 простих векселів на загальну суму 1 186 175,41 грн. з датою погашення 19.10.2061р. Факт передачі векселів засвідчується актами приймання - передачі векселів.

Відповідач, посилаючись на акт позапланової невиїздної перевірки ТОВ «Шакті - Д» № 1100/231/34915420 від 14.07.2011р., якою встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Шакті - Д» та ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до яких, загальний строк позовної давності встановлено у три роки, кредиторську заборогованість позивача перед ТОВ «Шакті - Д» у сумі 1 186 175,41 грн. вважає безнадійною та такою, що підлягає включенню до доходів підприємства за відповідний період, на підставі п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки, відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, встановлено, що інші доходи включають, в тому числі, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 23.02.2006р. № 3480-IV (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001р. № 2374-IIІ визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ратифікованого Верховною Радою України Законом України від 06.07.1999р. № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (набув чинності для України 06.01.2000р.), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме, положення щодо: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу, у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з частиною першою статті 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Аналіз наведених вище норм Закону України "Про обіг векселів в Україні" та уніфікованого закону про переказний та простий векселі дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем.

При цьому, лише після закінчення трьох років із дня настання терміну платежу за векселем у випадку його непогашення сума заборгованості за таким векселем, є безповоротною фінансовою допомогою, тому платник податку - емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому така заборгованість визнана безповоротною фінансовою допомогою.

З урахуванням зазначеного, строк позовної давності за векселями, що були емітовані позивачем та передані ТОВ «Шакті - Д» на загальну суму 1 186 175,41 грн., не може сплинути раніше, ніж 19.10.2064р. та не сплив у періоді, за який відповідачем проведено перевірку.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вчинений на векселі індосамент в силу приписів ч. 1 ст. 14 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Передбачі ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, положення ст. 11 та 14 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі підлягають застосуванню, також, і по відношенню до простих векселів.

З огляду на положення вищезазначених норм, суд зазначає, що особливістю простого векселя є те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець. Векселедержателем, у свою чергу, може бути будь-яка особа, що отримала відповідний вексель на законних підставах та з дотриманням вимог Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, зокрема, внаслідок використання такого простого векселя, як засобу платежу у розрахунках з третіми особами або здійснивши відчуження відповідного векселя. В такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора (попереднього векселедержателя) і виникає право вимоги у іншого кредитора (нового векселедержателя). Отже, навіть після ліквідації попереднього векселедержателя, вексель не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. При цьому, законодавство не зобов'язує попереднього та нового векселедержателів повідомляти векселедавця про зміну управленої сторони за векселем, внаслідок чого, векселедавець позбавлений можливості самостійно встановити належного векселедержателя того чи іншого векселя станом на конкретний дату.

Отже, суд вважає, що враховуючи вищезазначене, викладені в акті перевірки № 1136/2201/24235305 від 10.10.2014р. висновки відповідача про не збільшення позивачем у період, за який проводилась перевірка, валового доходу підприємства на суму безповоротної фінансової допомоги, яка утворилася внаслідок не включення суми заборгованості до складу інших доходів по неоплаченим векселям, наданим ТОВ «Шакті - Д» в рахунок оплати за товар, яка набула статусу безнадійної, є безпідставними.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо, це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само, позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також, наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу, на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який, включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 КАС України, вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

З огляду на викладене, позивач має всі належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, видані ТОВ «Експо-центр «Метеор»: заявка - договір № 84-ФВ/12 від 02.02.2012р., рахунок № 84-ФВ/12 від 02.02.2012р., акт виконаних послуг до заявка - договір № 84-ФВ/12 від 02.02.2012р. на суму 14 500,00 грн. від 17.03.2012р., податкову накладну № 4 від 02.02.2012р. на суму 6 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 000,00 грн.), складену з дотриманням вимог податкового законодавства, були обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, в зв'язку з чим, суд вважає правомірним включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ТОВ «Експо - центр «Метеор».

Також, в п.3.7.2 Акта перевірки № 1136/2201/24235305 від 10.10.2014р. при перевірці встановлено виплату коштів згідно авансових звітів, витрати по яких, документально не підтверджено всього за перевіряємий період у розмірі 28127,97 грн. Вказані суми не включено до заробітної плати працівників, податок з доходів фізичних осіб не утримано та до бюджету не перераховано.

В розділі 3.2 акту перевірки № 1136/2201/24235305 від 10.10.2014р. (Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) встановлені аналогічні обставини. Так, у акті на стор. 57 зазначено, що перевіркою повноти відображення у звітності сумм нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено їх заниження у розмірі 28172,97 грн.

Суд з висновками відповідача щодо не підтвердження документально витрат по складеним авансовим звітам у розмірі 28172,97 грн., не погоджується з наступних підстав.

Порядок звітування за видані під звіт кошти на час видачі позивачем коштів підзвітним особам здійснювався відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання від 05.12.2012 року №1276 та наказу ДПА України «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» від 23.12.2010 року № 996.

Згідно п. 2 наказу ДПА України «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» від 23.12.2010 року № 996 та п. 1 Наказу Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання від 05.12.2012 року №1276, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів, така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Як встановлено під час розгляду справи по суті, всі підзвітні особи позивача своєчасно та в повному обсязі здавали авансові звіти з додаванням до них первинних розрахункових документів.

При перевірці до авансових звітів позивачем надавались оригінали документів, що підтверджують витрати працівників, які були у відрядженні за кордоном. Відповідачем, також, не спростовується факт перебування зазначених працівників за кордоном саме у службовому відрядженні, а не у особистих цілях.

Разом з тим, вказані документи не були прийняті відповідачем до уваги, з огляду на те, що, на думку останніх, до вказаних документів не надані звіти про проведену роботу у відрядженні (виконання доведеного завдання), запрошення приймаючих сторін та документи на мешкання, переведені державною мовою. Відповідач вважає, що це є порушенням третього абзацу загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1198р. № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999р. № 146) . Однак, після внесення до неї змін Наказом від 17.03.2011 р. № 362 « Про внесення змін до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2011 р. за № 410/19148), статус її змінився - вона перестала бути обов'язковою для госпрозрахункових підприємств, оскільки, тепер поширюється тільки на відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Слід зауважити, що і самі податкові органи визнають, що Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон № 59, викладена в редакції наказу № 362, має для підприємств, установ та організацій, які не фінансуються за рахунок бюджетних коштів, лише довідковий (рекомендаційний) характер (відповідна консультація за кодом 110.07.14 з Єдиної бази податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПАУ).

Відповідно до п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також, включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту, витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів, тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться, також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Понесені витрати на відрядження працівників позивача підтверджуються первинними документами, а саме:

- звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО - 0000004 від 26.08.2011р., складений директором Горяною Г.В. на суму 4 610,90 грн. - наказ на відрядження від 16.08.2011р. № 16-К, посвідченнями про відрядження призначення № КУ -02 від 17.08.2011р. із відмітками про прибуття посадових осіб позивача до Польщі, терміном на 12 діб до підприємства Gorka Cement Sp.z.o.o., рахунки з готелю;

- звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО - 0000005 від 26.08.2011р., складений заступником директора Махровим О.С. на суму 9 701,48 грн. - наказ на відрядження від 16.08.2011р. № 16-К, посвідчення про відрядження № КУ -01 від 17.08.2011р. до Польщі терміном на 12 діб до підприємства Gorka Cement Sp.z.o.o., рахунки з готелю;

- звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО - 009 від 26.11.2013р. складений фахівцем з м/р ринку збуту ОСОБА_7 на суму 7 989,10 грн. - наказ на відрядження від 04.11.2013р. № 10-Ко, посвідченнями про відрядження призначення № КУ - 007 від 14.11.2013р. із відмітками про прибуття посадових осіб позивача до м.Реке (Німеччина) на підприємство ABC-Keramik.H&R Berentelg OHG, квитанція про медичне страхування, квитанція про оплату візи в посольстві, квиток на потяг, квиток на автобус, авіаквиток. Позивач звертає увагу на те, що за даними бухгалтерського обліку, станом на 31.12.2013р. по рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами» рахується кредиторська заборгованість перед ОСОБА_7 у сумі 7 989,10 грн.;

- звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО - 0000011 від 30.11.2011р. складений фахівцем з м/р ринку збуту ОСОБА_7 на суму 5 871,49 грн. - Наказ на відрядження від 04.11.2011р. № 17-К, посвідченнями про відрядження призначення № КУ - 03 від 22.11.2011р. із відмітками про прибуття посадових осіб позивача до м. Реке (Німеччина) на підприємство ABC-Keramik.H&R Berentelg OHG, квитанція про оплату візи в посольстві, квиток на потяг, запрошення підприємства ABC-Keramik.H&R Berentelg OHG, авіаквиток.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є загальний оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку віднесено дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді сум грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються, згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані, згідно із п. 170.9 ст. 170 цього Кодексу, а також, суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Приписами п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також, включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Таким чином, відшкодування вартості проживання, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті) та інших витрат працівників направлених у відрядження, є обов'язком працедавця і такі витрати здійснюються працівником для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства. Виходячи з вищевикладеного, ототожнення відповідачем витрат під час службового відрядження працівників з отриманням додаткового блага, суперечить статті 164 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 34,7% від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону №2464-VI (ч. 11 ст. 8 Закону).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи те, що судом спростовано висновок відповідача щодо не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахованих штрафних санкцій за рішенням № 0019511703 від 03.10.2014 р. та відповідно, винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.10.2014 р. № Ю-0019521703.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпоставка" судовий збір 487,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпоставка" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014р. за №№ 0001522201, 0001512201, 0019501703, 0019521703, 0019511703 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 03.10.2014р. за № 0001512201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 942 680 грн. за основним платежем та 332 956, 75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 03.10.2014р. за № 0001522201 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1000,00 грн. за основним платежем та 250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 03.10.2014р. за № 0019501703 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 4 126,08 грн. за основним платежем та 2 333,51 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 03.10.2014р. за № 0019521703 (форма "Ю") вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 11 511,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 03.10.2014р. за № 0019511703 про застосування штрафних санкцій за дорохування територіальним органом доходів і сборів або платником своєчасно не нарахованого единого соціального внеску у сумі 5 755,76 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпоставка" судовий збір 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 17.12.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов

Дата ухвалення рішення17.12.2014
Оприлюднено30.12.2014
Номер документу42022778
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/18363/14

Ухвала від 11.11.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Туркіна Л.П.

Ухвала від 07.12.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Веденяпін О.А.

Ухвала від 23.01.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Туркіна Л.П.

Ухвала від 23.01.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Туркіна Л.П.

Постанова від 17.12.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Лозицька Ірина Олександрівна

Постанова від 17.12.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Лозицька Ірина Олександрівна

Ухвала від 11.11.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Лозицька Ірина Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні