Постанова

від 24.12.2014 по справі 904/7424/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 року Справа № 904/7424/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Дем'янюк Є.В., представник, довіреність б/н від 23.09.14, ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. у справі № 904/7424/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВІК-СТАЛЬ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 148 448,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати від 23.12.2014р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД" передана для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чоха Л.В., Величко Н.Л.

Ухвалою суду від 24.12.2014р. даною колегією суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД" прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 року (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВІК-СТАЛЬ" 138 124,80 грн. основного боргу, 7 700,93 грн. пені, 964,98 грн. 3% річних, 1 657,50 грн. інфляційних втрат та 2 968,96 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 28/14, щодо оплати позивачу вартості поставленої продукції.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 року в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, матеріали справи не містять доказів передання повного пакету товаро-розпорядчих документів, як того вимагає п. 3.3 Договору постачання 28/14 від 10.04.2014 року, зокрема, рахунку-фактури. Висновки суду також не містять належного обґрунтування з цього приводу. В свою чергу, не передання повного пакету товаророзпорядчих документів унеможливлює здійснення розрахунків з огляду на п. 5.1 Договору постачання 28/14 від 10.04.2014 року. Отже, на ТОВ «Новомосковськии посуд» не може бути покладена відповідальність через прострочення ТОВ «Електровік-Сталь», оскільки виконання зобов'язання щодо сплати грошових коштів підлягає відстроченню. При цьому, господарський суд Дніпропетровської області приймаючи оскаржуване рішення стягнув пеню за порушення проведення розрахунків. ТОВ «Новомосковськии посуд» не відмовляється від оплати товару, але наполягає на виконанні зобов'язань саме Позивачем.

Крім того, скаржник зазначає, що 3% річних і інфляційні витрати є оперативно-господарськими санкціями, і з зв'язку з відсутністю посилання на них в договорі, не можуть бути стягнуті.

Представник відповідача правом на участь в судовому засіданні не скористався.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що посилання відповідача на відсутність виникнення зобов'язання з оплати є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

10.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОВІК-СТАЛЬ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД" (покупець) укладено договір № 28/14. Згідно пункту 1.1 договору продавець зобов'язаний здійснити поставку дроту ніхромового імпортного виробництва, а покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість, та ціна товару вказується в специфікації, оформленої у вигляді додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Сторонами були підписані додаток № 1 "Специфікація", якою узгодили асортимент, кількість та ціну товару.

Товар поставляється на умовах EXW, склад Покупця (Інкотермс 2010).

Згідно п.п 5.1-5.2 оплата за продукцію здійснюється покупцем шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 5-ти календарних днів від дати поставки узгодженої партії товару. Відгрузка проволоки партіями на умовах відстрочки платежу в 5 календаврних дні, з відгрузкою наступної партії після сплати за попередню.

Договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 30.04.15р. або до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.11.1 Договору).

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов договору, позивач поставив, а Відповідач на підставі довіреності № 415 від 25.06.2014 отримав товар на загальну суму 171 033,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № Оф-РН-00000195 від 26.06.2014.

Згідно видаткової накладної (повернення) № НП-0000002 від 07.07.2014 відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 32 908,80 грн..

Отже, заборгованість, що утворилась у відповідача та не заперечується останнім -138 124,80 грн., що і стало причиною спору.

Позивач нарахував та просить стягнути 3 % річних за період з 02.07.2014 по 24.09.2014 у сумі 964,98 грн. та інфляційні втрати за період липень-серпень 2014 у сумі 1 657,50 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною є таким, що настав.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 9.2 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути 3 % річних за період з 02.07.2014 по 24.09.2014 у сумі 964,98 грн., інфляційні втрати за період липень-серпень 2014 у сумі 1 657,50 грн., пеню за період з 02.07.2014 по 24.09.2014 у сумі 7 700,93 грн.

Розрахунки позивачем здійснено правильно, вимоги ґрунтуються на законі тому позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на договорі та законі, відповідач не надав доказів погашення заборгованості, господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Що стосується посилання відповідача на неотримання рахунку-фактуру, то це відповідно до ст.692 ЦК України не є підставою для неоплати отриманого товару.

Крім того, номер рахунок-фактури та дата зазначені в видатковій накладній.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення (а.с.44, 50) і не побажав прийняти участь у справі. А тому суд правильно розглянув справу за відсутністю представника відповідача.

У зв'язку з вищенаведеним апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014р. у справі № 904/7424/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29.12.2014р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Н.Л.Величко

---

Л.В.Чоха