Постанова

від 15.12.2014 по справі 813/7462/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року № 813/7462/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача П'ятковського А.П.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Будкомплект-Плюс" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь №0000922201 від 20.10.2014 року та №0000932201 від 20.10.2014 року,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Будкомплект-Плюс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 20.10.2014 року №0000922201 та №0000932201.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що подактовий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки у позивача є в наявності усі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності з його контрагентом, зокрема зазначає про наявність документів, що підтверджують використання придбаних віконних конструкцій у власній діяльності. Позивач стверджує, що декларуючи суми відповідних податкових зобов'язань керувався нормами податкового кодексу та ґрунтувався на документах первинного бухгалтерського обліку, а відтак вимог чинного законодавства не порушував.

Вважає, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Добропласт» є надуманими та нічим не доводяться. Висновки податкового органу про не підтвердження відвантаження/перевезення товару спростовуються умовами договору між позивачем та його контрагентом, згідно котрого придбаний позивачем товар транспортувався ТзОВ «Добропласт» відразу на об'єкт будівництва, де позивач виступав генеральним підрядником. Позивач зазначає, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки відповідача, котрий повністю ґрунтується на висновках іншого акту податкової інспекції, а саме його контрагента. Позивач стверджує, що акт перевірки контрагента не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських та наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат та для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ПП «Будкомплект-Плюс» підтримав з підстав, які наведені у адміністративному позові. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. При цьому, відповідач посилається на неможливість виконання угод контрагентом позивача, оскільки перевіркою ТзОВ «Добропласт» встановлено відсутність факту придбання ТМЦ та подальшої реалізації по ланцюгу постачання до контрагентів покупців. В задоволені позовних вимог позивача просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Будкомплект-Плюс» з питань господарських відносин ТзОВ «Добропласт» за період вересень-грудень 2011 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 06.10.2014 року за № 1706/2201/30822604 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.10.2014 року, а саме :

- податкове повідомлення-рішення №0000922201 за платежем податок на прибуток на суму 230880 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0000932201 за платежем податок на додану вартість на суму 301149 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових рішень, однак позитивних результатів адміністративне оскарження для позивача не принесло, що зумовило його звернення з даним позовом до суду.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, ст. 44 , п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток всього в сумі 230880 грн;

- п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість всього на суму 200766 грн.

Вище наведенні порушення податкового законодавства позивачем відповідач мотивував тим, що згідно представлених до перевірки документів вбачається, що позивач мав відносини з ТзОВ «Добропласт» по придбанню віконних конструкцій, проте в той же час відповідно до акту Буської ОДПІ №28/22-0/35603053 від 20.08.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Добропласт» з ТзОВ "Арс трейд" і ТзОВ "Ейс констракшн менеджмент" , ТзОВ «Викуп» та ТзОВ «Лідерком» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «Добропласт» провів документальне оформлення господарських операцій, котрі фактично не відбувались, зокрема перевіркою контрагента позивача ТзОВ «Добропласт» не було встановлено факту придбання ТМЦ ТзОВ «Добропласт» у ТзОВ "Арс трейд" і ТзОВ "Ейс констракшн менеджмент" , ТзОВ «Викуп» та ТзОВ "Лідерком" та подальша поставка/реалізація цих товарів по ланцюгу постачання до контрагентів покупців, зокрема і ПП «Будкомплект-плюс». А відтак, податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції позивача фактично не мали місця.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "а" п. 198.1, п. 198.2., абз.1 п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ТОВ «Добропласт» та ПП «Будкомплект-Плюс» було укладено договір поставки №2 від 16.09.2011 року та договір поставки №3 від 30.11.2011 року. Зазначені договори зі сторони ТОВ «Добропласт» підписані директором підприємства Кравчуком Віталієм Володимировичем, а зі сторони ПП «Будкомплект-Плюс» - головним інженером ОСОБА_5, який на підписання таких договорів був уповноважений виданою керівником підприємства довіреністю від 16.03.2011 року.

Зазначені договори та специфікації-замовлення до них передбачають поставку ТзОВ «Добропласт» для ПП «Будкомплект-Плюс» вітражних блоків, віконних блоків, віконних блоків глухих, блоків балконних.

Обома договорами поставки передбачено, що постачання товару здійснюється за рахунок продавця.

Як вбачається з умов договорів, то таким місце доставки не визначено.

Зокрема, з укладених договорів вбачається, що якість придбаного товару (вітражних блоків, віконних блоків, віконних блоків глухих, блоків балконних) повинна відповідати державним стандартам.

На виконання договору поставки №2 від 16.09.2011 року ТзОВ «Добропласт» згідно накладних №РН-0000007 від 23.09.2011 року, №РН-0000008 від 28.09.2011 року, №РН-0000009 від 28.09.2011 року поставило для ПП «Будкомплект-Плюс» вітражні та віконні блоки у кількості 957,61 кв.м. на суму 968499,26 грн. в тому числі ПДВ.

На виконання договору поставки №3 від 30.11.2011 року ТзОВ «Добропласт» згідно накладних №РН-0000014 від 30.11.2011 року, №РН-0000018 від 31.12.2011 року поставило для ПП «Будкомплект-Плюс» вітражні та віконні блоки у кількості 227,775 кв.м. на суму 236090,38 грн. в тому числі ПДВ.

Усі накладні зі сторони ТзОВ «Добропласт» були підписані директором підприємства Кравчуком В.В. Зі сторони ПП «Будкомплект-Плюс» накладні №РН - 0000007 від 23.09.2011 року, №РН-0000008 від 28.09.2011 року, №РН-0000009 від 28.09.2011 року, №РН-0000018 від 31.12.2011 року були підписані головним інженером ОСОБА_5, який на підписання таких договорів був уповноважений уже зазначеною вище довіреністю від 16.03.2011 року. Накладна №РН-0000014 від 30.11.2011 року зі сторони ПП «Будкомплект-Плюс» була підписана працівником підприємства ОСОБА_6 згідно виданої йому довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1031 від 30.11.2011

В цілому за період з 16.09.2011 року по 31.12.2011 року ТзОВ «Добропласт» було поставлено для ПП «Будкомплект-Плюс» віконних конструкцій на суму 1204589,64 грн., які були оплачені на рахунок ТзОВ «Добропласт».

За наслідками укладених договорів ТзОВ «Добропласт» виписало позивачу податкові накладні №27 від 29.09.2011 року №28 від 29.09.2011 року, №29 від 29.09.2011 року, №34 від 30.11.2011 року, №42 від 31.12.2011 року.

У підтвердження використання позивачем придбаних ТМЦ у ТзОВ «Добропласт», у власній господарській діяльності позивач надав суду наступні копії документів:

- договір будівельного підряду №02/12 від 02.12.2010 року;

- акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: №19а за вересень 2011 року, №196 за вересень 2011 року, №19в за вересень 2011 року, №19г за вересень 2011 року, №19д за вересень 2011 року, №21а за жовтень 2011 року, №216 за жовтень 2011 року, №21в за жовтень 2011 року, №22а за жовтень 2011 року, №226 за жовтень 2011 року, №22в за жовтень 2011 року, №22г за жовтень 2011 року, №24а за листопад 2011 року, №246 за листопад 2011 року, №24в за листопад 2011 року, №24г за листопад 2011 року, №24д за листопад 2011 року, №24е за листопад 2011 року, №24ж за листопад 2011 року, №24з за листопад 2011 року, №25а за листопад 2011 року, №256 за листопад 2011 року, №25в за листопад 2011 року, №25г за листопад 2011 року, №25д за листопад 2011 року, №25е за листопад 2011 року, №25ж за листопад 2011 року, №30а за грудень 2011 року, №306 за грудень 2011 року, №30в за грудень 2011 року, №30г за грудень 2011 року, №30д за грудень 2011 року, №30е за грудень 2011 року, №30ж за грудень 2011 року, №30з за грудень 2011 року, №31а за грудень 2011 року;

- довідки про вартість виконаних робіт і витрат за: вересень 2011 року від 22.09.2011 року, за жовтень 2011 року від 07.10.2011 року, за жовтень 2011 року від 17.10.2011 року, листопад 2011 року від 07.11.2011 року, листопад 2011 року від 24.11.2011 року, грудень 2011 року від 27.12.2011 року.

- відомості ресурсів:№ 19а, №196, №19в, №19г, №21 а, №216, №2в, №22а, №226, №22в, №22г, №24а, №246, №24в, №24г, №24д, №24е, №24ж, №24з, №25а, №256, №25в, №25г, №25д, №25е, №25ж, №30а, №306, №30в, №30г, №30д, №30е, №30ж, №30з, №31 а;

- відомості на списання матеріалів:

- форми М-29 від 31.10.2011 року до актів виконаних робіт за жовтень 2011 року;

- форми М-29 від 30.11.2011 року до актів виконаних робіт за листопад 2011 року;

- форми М-29 від 31.11.2011 року до актів виконаних робіт за грудень 2011 року.

У свою чергу, відповідачем на підтвердження нереальності господарських операцій між ПП «Будкомплект-Плюс» та контрагентом позивача ТзОВ «Добропласт» надано акт Буської ОДПІ №28/22-0/35603053 від 20.08.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Добропласт» з ТзОВ "Арс трейд" і ТзОВ "Ейс констракшн менеджмент", ТзОВ «Викуп» та ТзОВ «Лідерком» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року.

Як вбачається з даного акту, ТзОВ «Добропласт» факту господарських операцій, котрі не встановлено, зокрема перевіркою контрагента позивача ТзОВ «Добропласт» не було встановлено факту придбання ТМЦ ТзОВ «Добропласт» у ТзОВ "Арс трейд" і ТзОВ "Ейс констракшн менеджмент", ТзОВ «Викуп» та ТзОВ «Лідерком та подальшої реалізаці товарів по ланцюгу постачання до контрагентів покупців, серед котрих і ПП «Будкомплект-Плюс».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 2.2. пункту 2, як договору поставки №2 від 16.09.2011 року, так і договору поставки №3 від 30.11.2011 року передбачено, що якість придбаного товару (вітражних блоків, віконних блоків, віконних блоків глухих, блоків балконних) повинна відповідати державним стандартам.

Підпунктом 5.1.4. передбачено, що покупець, а саме позивач має письмові гарантії щодо якості товару.

Однак до перевірки та суду не надано жодного документу, який би підтверджував якість товару, його походження, гарантій якості, дотримання технічних умов тощо, як це передбачено договором.

Судом встановлено, що договорами поставки №2 від 16.09.2011 року та №3 від 30.11.2011 року передбачено, що постачання товару здійснюється за рахунок продавця, тобто за рахунок ТзОВ «Добропласт», а саме як пояснив представник позивача, така поставка здійснювалась відразу на об'єкт будівництва, де позивач був в якості генерального підрядника за договором будівельного підряду №02/12 від 02.12.2010 року.

Аналізом наданих до перевірки видаткових накладних встановлено, що за вказаними накладними неможливо визначити місце їх складання, місце відвантаження товару, місце його розвантаження.

До перевірки не надано жодного документу, який би підтверджував передачу товару від покупця до продавця, акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, технічні паспорти, нормативно-технічну документацію на поставлений товар та інші документи, що підтверджують походження та транспортування товару, придбаного у ТзОВ «Добропласт».

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, що свідчить про відсутність операцій з перевезення.

З наданої суду копії книги довіреностей на отримання товару, вбачається лише начебто отримання товару за накладною №РН-0000014 від 30.11.2011 року, жодних інших доказів щодо фактичного отримання товарів згідно інших виписаних видаткових накладних позивачем не надано, та більше того, належним чином пронумерованого та прошитого оригіналу журналу позивач суду не представив, а відтак такий доказ судом відхиляється з огляду на його суперечність нормам ст. 70 КАС України.

Згідно умов договорів, оплата за товар здійснюється у безготівковій формі на рахунок продавця або готівкою в касу.

Проте знову ж таки позивачем жодного доказу про оплату начебто придбаного товару як до перевірки так і суду не представлено, а саме не надано виписок банку, не надано платіжних доручень, згідно котрих можливо було б встановити факт оплати за товар.

Враховуючи відсутність у наданих документах посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, суд встановив порушення складання первинних документів та відсутність підтвердження фактичного виконання операцій, оформлених такими документами.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на ту обставину, що придбані нібито у ТзОВ «Добропласт» товари у подальшому були використані у господарській діяльності позивача не доводить факту їх придбання саме у ТзОВ «Добропласт», оскільки такі товари позивач міг придбати у інших осіб, але з метою одержання податкової вигоди оформив документи про їх придбання з ТзОВ «Добропласт».

Встановлення дійсного продавця товарів, які придбав позивач, виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті.

При цьому також слід зазначити, що з актів виконаних робіт неможливо встановити (ідентифікувати), що саме придбаний у ТзОВ "Добропласт" товар був використаний у господарській діяльності позивача.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 жодним чином не спростував відомостей, наведених в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема, показав, що поставка придбаного у ТзОВ "Добропласт" товару здійснювалась відразу на об'єкт будівництва, де позивач був в якості генерального підрядника за договором будівельного підряду.

Суд також зважає на зміст оформлених первинних документів.

Податкова накладна № 34 від 30.11.2011 року містить послуги по вітражних роботах, однак до перевірки та суду не було представлено договорів на виконання вітражних робіт.

У податковій накладній № 27 від 29.09.2011 року зазначено договір поставки від 02.09.2011 року, у податковій накладній № 42 від 31.12.2011 року зазначено договір поставки від 01.12.2011 року № 3, однак зазначених договорів поставки ні до перевірки, ні до суд позивачем надано не було.

Суд також зважає на таку обставину, як те, що порушення податкової дисципліни контрагентом платника податків не є достатніми підставами для висновку про неправомірність віднесення платником податків до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами.

Проте, в той же час, суд виходить з того, що однією з необхідних умов для правомірності формування податкового кредиту, наявність якої позивачем не доведено, є реальність господарських операцій.

Надаючи оцінку доказам позивача про отримання послуг від ТзОВ «Добропласт», що підтверджується наданими документами, суд зазначає, що документальне оформлення операцій між позивачем та зазначеним підприємством не може свідчити про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між ними, оскільки в розглянутих правовідносинах суд достовірно не встановив факт постачання товарів ТзОВ «Добропласт».

На думку суду, правила податкового обліку розраховані на добросовісність платника податків, однак з сукупності матеріалів справи вбачається, що операції позивача із контрагентом, який знаходиться поза межами податкового контролю, мають ознаки регулювання рівня податкових зобов'язань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету.

Надані для перевірки документи по взаємовідносинам з ТзОВ «Добропласт» не дали можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності платника податків придбаних ТМЦ, а лише фіксують господарські операції з вказаним контрагентом. Перевіркою не встановлено, що здійснені операції носять реальний характер, а придбані товари використано в господарській діяльності.

З аналізу матеріалів справи вбачається відсутність оподатковуваних операцій між заявленими особами, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операцій, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТзОВ «Добропласт», правомірним є висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток в сумі 230880 грн та податку на додану вартість в сумі 200766 грн та як наслідок правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Будкомплект-Плюс" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, код ЄДРПОУ 30822604) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.