Ухвала

від 24.11.2014 по справі 2а-18979/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/58154/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р.

у справі №2а-18979/11/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Метробуд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Метробуд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 р. №007652308.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Співробітниками податкової інспекції було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «ВД Груп Україна» за період березень, квітень, травень 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.10.2011 р. №2237/23-03/32961977.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2011 року всього на суму 693 640,00грн.; ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 р. №007652308, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 693 641,00 грн. (693 640,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним постачальником позивача у перевіреному періоді було ПП «ВД Груп Україна».

Так, між позивачем (Покупець) та ПП «ВД Груп Україна» (Постачальник) укладено договір поставки №П-01/2 від 01.02.2011 р.

У відповідності до п.1.1 Договору №П-01/2, Постачальник зобов'язався в строк в порядку та на умовах, передбачених дійсним Договором, поставити Покупцю матеріали згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною нього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору №П-01/2, Асортимент та кількість товару, що поставляється за цим Договором визначена в Специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору №П-01/2, ціна Договору (загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором) складає 10 163 807,90 грн., у т.ч. ПДВ 1 693 967,98 грн.

Згідно п. 5.1 зазначеного Договору, постачання Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями на підставі поданих Покупцем Постачальнику Заявок на кожну окрему партію Товару. Строк поставки кожної окремої партії Товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання Постачальником Заявки

В матеріалах справи міститься Специфікація поставки №1 (Додаток №1) до договору від 01.02.2011 р., накладні, податкові накладні, книги витрати по рахункам, виписки по банківським рахункам.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, а товар поставлявся в повному об'ємі, що підтверджується накладними, реєстрами платіжних доручень, податковими накладними, виписками по банківським рахунках, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ПП «ВД Груп Україна» (Постачальник) укладено договір поставки №186 від 24.09.2010 р.

У відповідності до п.1.1 Договору №186, Постачальник зобов'язався в строк в порядку та на умовах, передбачених дійсним Договором, поставити Покупцю матеріали згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною нього Договору (далі по тексту - Товар).

Згідно п. 2.1 Договору №186, Покупець сплачує за товар, що постачається по даному Договору за цінами, погодженими сторонами попередньо, які складені на основі калькуляції на одиницю продукції, зазначеними в Додатку №1 (специфікації) до даного Договору, який становить його невід'ємну частину. Загальна вартість Договору становить: 168 000 грн., у тому числі ПДВ 28 000,00 грн. (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору, асортимент продукції, що є предметом поставки за цим Договором, зазначений у Специфікації, яка додається до Договору.

В матеріалах справи міститься Специфікація поставки №1 (Додаток №1) до договору, видаткова накладна, податкові накладні, книги витрати по рахункам.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, а товар поставлявся в повному об'ємі, що підтверджується видатковою накладною, реєстрами платіжних доручень, податковими накладними, книгами витрат по рахункам, які містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи також наявні Договори поставки: № П-03/2 від 03.02.2011 р., № 20 від 21.03.2011 р., № 187 від 01.10.2010 р., № 97п від 13.05.2011 р., № П-05/5 від 05.05.2011 р., № К-04/4 від 01.04.2011 р.

Крім того, в матеріалах справи міститься Договір №93п про надання послуг від 15.04.2011 р., укладений між позивачем (Замовник) та ПП «ВД Груп Україна» (Перевізник) (надалі по тексту Договір №93п), у відповідності до п. 1.1 якого перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажів, що надаються Замовником, на підставі транспортної Заявки, далі «Заявка», Замовник сприяє здійсненню перевезень вантажів і своєчасно оплачує послуги, що надаються перевізником.

Згідно п. 2.1 Договору №93п, загальна сума цього Договору складає 500 000 з урахуванням ПДВ.

У відповідності до Договорів №12 від 17.02.2011 р. та №21 від 28.03.2011 р., укладених між позивачем (Замовник) та ПП «ВД Груп Україна» (Виконавець), виконавець зобов'язався здійснити ремонтні послуги, а замовник оплатити надані послуги. Вартість робіт складала по Договору №12 - 45 000,00 грн., а по Договору №21 - 27 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та у повному обсязі, а товар (послуги) поставлявся в повному об'ємі, що підтверджується видатковими накладними, накладними, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), Актам прийому-передачі податковими накладними, книгами витрат по рахункам, виписками по банківським рахункам, які містяться в матеріалах справи.

У той же час, за результатами здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені між позивачем та ПП «ВД Груп Україна» були спрямовані на нереальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.

При цьому, такі висновки відповідача ґрунтуються на даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», відповідно до яких основними постачальниками ПП «ВД Груп Україна» були ТОВ «Кемріс», ТОВ «Скай Метр» та ТОВ «Селестин-Консалт». Згідно наведених даних та декларації з ПДВ за березень 2011 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ встановлено, що податковий кредит ТОВ «Кемріс, ТОВ «Скай Метр» та ТОВ «Селестін-Консалт» за березень 2011 року сформовано за рахунок проведення взаємовідносин із суб'єктом господарювання, який має ознаки «фіктивності», а саме - ТОВ «Компонент 15».

У відповідності до приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ПП «ВД Груп Україна».

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 р. у справі №2а-18979/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.