Ухвала

від 03.03.2015 по справі 2а-18979/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

03 березня 2015 року м. Київ В/800/1087/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Голубєвої Г.К. Суддів: Бившевої Л.І. Борисенко І.В. Зайцева М.П. Цвіркуна Ю.І.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року у справі № 2а-18979/11/2670 (К/9991/58154/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Приватного акціонерного товариства «Метробуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року у названій справі.

Згідно статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію рішення Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/30768/14, в якому, на його думку, згадані норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень ст.237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту рішення Вищого адміністративного суду України, наведеного заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ньому розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.

Приписи ст.237 КАС України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданого як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права рішення Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року висновки про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, на відміну від доданого рішення, ґрунтуються на доказах, що підтверджують реальність проведених господарських операцій з придбання товарів і послуг на підставі належних первинних документів.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Бившева Л.І. Борисенко І.В. Зайцев М.П. Цвіркун Ю.І.