Ухвала

від 15.12.2014 по справі 826/12909/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/17950/14

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

у справі № 826/12909/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Будінвест»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Індивідуальне приватне підприємство «Наірі»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія Будінвест» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.06.2013 № 0003222260 та № 00032322260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2013 позов залишено без задоволення, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити без змін рішення апеляційного адміністративного суду, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Будінвест» з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 379/22-60/32312295 від 06.06.2013, в якому встановлені порушення: п. 5.1 ст. 5 , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в зв'язку з чим занижено податок на прибуток у ІІІ кварталі 2010 року на суму 499 694 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 459 755 грн., в т.ч.: за червень 2010 року - 60 000 грн., за вересень 2010 року - 399 755 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.06.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003222260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 624 617,50 грн., у т.ч.: 499 694 грн. основного платежу та 124 923,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 00032322260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 574 693,75 грн., в т.ч.: 459 755 грн. основного платежу та 114 938,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 12.08.2010 між позивачем (підрядник) та Індивідуальне приватне підприємство «Наірі» (субпідрядник) укладено договір № 1208/1, за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати за завданням підрядника роботи по поточному ремонту вулиць і доріг, що належать до комунальної власності, у містах та інших населених пунктах Київської області.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Ресурсес Менеджмент» (підрядник) укладено договір № 12/06-10 від 11.06.2010, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації виконати роботи з благоустрою на об'єкті, розташованому за адресою: м. Чернівці, вул. Сумська, 3-Г та здати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, відповідно до умов договору.

Факт виконання умов укладених договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Висновки податкового органу про збільшення податкових зобов'язань ґрунтуються на тому, що задекларовані податкові зобов'язання ІПП «Наірі» за вересень 2010 року не підтверджуються по ланцюгу товарів (робіт, послуг) придбаних у підприємств-постачальників.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, не є безумовною підставою їх формування, оскільки податковий орган довів, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що наявність належно сформованої первинної документації в сукупності свідчить про реальність господарських операцій, що надає право платнику податків на формування валових витрат та податкового кредиту по вищевказаним операціям.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено в судовому порядку, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату робіт були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ІПП «Наірі» та ТОВ «Ресурсес Менеджмент», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний