Рішення

від 09.12.2014 по справі 917/2007/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09.12.2014 р. Справа №917/2007/14

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

за позовом Приватного підприємства "Векторпостач",

вул. Фрунзе, 6а/14, м. Ромни, Сумської області, 42009

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод",

вул. Івана Приходька, 141, м.Кременчук, Полтавської області, 39621

про стягнення 107 584, 85 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Векторпостач" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення 107 584, 85 грн., з яких 86 197,20 грн. - основного боргу, 9 404,78 грн. - пені, 10 541,72 грн. - інфляційних втрат, 1 441,15 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання в частині сплати коштів відповідно до договору поставки товару № 0655-CH, укладеного між сторонами 11.12.13 р.

Ухвалою судді господарського суду Полтавської області Мацко О.С. від 02.10.2014 року позовну заяву ПП "Векторпостач" до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення 107 584,85грн. прийнято до провадження суду та призначено до розгляду на 21.10.2014 року на 10 год.30хв.

У зв'язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці, здійснено повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справа передана на розгляд судді Кульбако М.М.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.12.2014р. не з'явився, надіславши клопотання за №03-060-14 від 05.12.2014р. про розгляд справи за відсутності повноважного представника та про те, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі (а.с.89-90).

В обгрунтування позовних вимог, позивач в позовній заяві посилається на те, що ПП "Векторпостач" виконано всі умови договору, а відповідач, в порушення умов договору, не виконав зобов'язання по оплаті за поставлений товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.73-76), не заперечуючи щодо наявності заборгованості за отриманий відповідачем товар згідно укладеного між сторонами договору №0655-СН від 11.12.2013 року, вважає що поставка товару за накладними №991 від 24.12.2013 року та №106 від 14.02.2014 року здійснювалась поза межами договору, а тому розмір заборгованості за договором (з урахуванням неустойки,інфляційних втрат та пені) становить 56 260,28грн.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.12.2014р. не з'явився, надіславши клопотання за №40-21/658 від 08.12.2014р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення повноважного представника для участі у судовому засіданні (а.с.91).

Згідно статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України розгляд справи, коли з якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року (із змінами та доповненнями) №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, як з числа своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" не надано жодного доказу на обгрунтування неможливості участі представника у судовому засіданні, а тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст.75 ГПК України за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 11.12.2013 р. між приватним підприємством "Векторпостач" (далі - Постачальник) та публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - Покупець) укладено Договір поставки товару № 0655-СН (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього Договору.

Згідно з п. 1.4 Договору та Додаткової угоди №1 від 15.01.2014 р. загальна ціна товару становить 195 881,70 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 2.4. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника, або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що розрахунки за Товар здійснюються на умовах відстрочки оплати 30 календарних днів від дати поставки.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2014 року (п. 13.1, 13.2 Договору).

Як зазначається позивачем у позові в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару в порушення умов договору не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 86 197,20 грн.

18.07.2014р. позивач направив претензію на адресу відповідача з вимогою перерахувати на користь позивача 86 197,20 грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар, 5 040,61 грн. - інфляційні втрати, 1 025,89 грн. - відсотки за користування грошовими коштами, 5 777,44 грн. - пеня (а.с. 43-46), проте будь-якої відповіді не отримав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 86 197,20 грн. - основного боргу, 9 404,78 грн. - пені, 10 541,72 грн. - інфляційних втрат, 1 441,15 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

В обгрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості за поставлений за договором товар, позивачем надано копії видаткових накладних № 991 від 24.12.13 р. на суму 3 420,00 грн.; № 5 від 08.01.14р. на суму 5 222,40 грн., № 17 від 13.01.2014р. на суму 22 656,00 грн., № 38 від 20.01.2014р. на суму 4 410,00 грн., № 57 від 27.01.2014р. на суму 3 822,00 грн., № 88 від 05.02.2014р. на суму 9 582,00 грн., № 106 від 14.02.2014р. на суму 37 084,00 грн., а також копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та копії податкових накладних(а.с.26-42).

Як зазначалось вище, відповідач у відзиві заперечує проти того, що товар за накладними №991 від 243.12.2013 року та №106 від 14.02.2014 року поставлявся за договором, на який посилається позивач.

Як вбачається з копії видаткової накладної №991 від 24.12.2013 року, в ній не зазначено договір, на підставі якого здійснюється відпуск товару. Крім того, в копії довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та копії податкової накладної зазначено договір №0533-СН від 12.11.12р ., тобто інший договір, ніж той, на який посилається позивач в своїй позовній заяві.

Зважаючи та те, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, а саме неотримання грошових коштів за невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором № 0655-СН від 11.12.2013 р., а тому вимога про стягнення заборгованості за іншим договором № 0533-СН від 12.11.2012 р. на суму 3 420,00 грн. не може бути задоволена в межах поданого позову.

Посилання ж відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.73-76) на те, що у видатковій накладній №106 від 14.02.2014 р. на суму 37 084,80 грн. не зазначено підставу продажу, а саме не вказано номер та дату договору, згідно якого здійснювалась поставка, не заслуговує на увагу, оскільки в довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 13.02.2014р. зазначено договір №-0655-СН від 11.12.13р., і в податковій накладній від 14.02.2014 р. на суму 37 084,80 грн. також зазначено, що поставлено товар за договором поставки № 0655-СН від 11.12.2013 р., а тому відсутність вказівки на дату договору у видатковій накладній не спростовує того, що товар поставлено саме за договором, який вказано у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належними і допустимими доказами доведено, що на виконання умов договору № 0655-СН від 11.12.2013 р. позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 5 від 08.01.14р. на суму 5 222,40 грн., № 17 від 13.01.2014р. на суму 22 656,00 грн., № 38 від 20.01.2014р. на суму 4 410,00 грн., № 57 від 27.01.2014р. на суму 3 822,00 грн., № 88 від 05.02.2014р. на суму 9 582,00 грн., № 106 від 14.02.2014р. на суму 37 084,00 грн. (а.с.29,32,34,36,38,41).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за договором № 0655-СН від 11.12.2013 р. виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаними обома сторонами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та податковими накладними на загальну суму 82 777,20 грн. (а.с.29-42). Зауважень щодо кількості та якості поставленого товару у визначений законодавством та договором термін від відповідача не надійшло.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором по оплаті за поставлений товар не виконав.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту поставки товару та не надано доказів проведення оплати, а тому стягнення заборгованості в розмірі 82 777,20 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимоги про стягнення 9 404,78 грн. - пені, 10 541,72 грн. - інфляційних втрат, 1 441,15 грн. - 3% річних.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.6 Договору поставки № 0655-СН від 11.12.2013 р. сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Після перевірки правильності нарахування позивачем відповідачу пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 768,32 грн. - пені, 8 870,58 грн. - інфляційних втрат, 1 335,78 грн. - 3% річних (в межах заявлених вимог).

У позовній заяві позивач також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в сумі 4 352,00 грн.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, в контексті вищезгаданих норм судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені особі, яка у відповідності до чинного законодавства України є адвокатом, стороною, якій ці послуги надавались, при цьому оплата таких послуг має бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом є фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше 2 років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2014 року між позивачем, в особі директора Самонь В.М. (далі - клієнт) та адвокатом Журенко Я.А. (далі - адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 412 від 13.03.2014 року, було укладено угоду про надання правових послуг (а.с.47), відповідно до умов якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання про надання клієнту правові послуги, а саме: збирання доказів, необхідних для підготовки позовної заяви, підготовка позовної заяви про стягнення боргу з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" та інших процесуальних документів до суду та представництво інтересів в господарському суді Полтавської області по даній справі. Відповідно до розділу 5 вказаної угоди, розмір гонорару адвокату становить 3552,00 грн., які позивачем було сплачено на рахунок адвоката, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 3 від 23.09.2014 р., де підставою платежу є оплата за правові послуги з/г угоди від 16.04.2014 р., а також прибутковим касовим ордером № 7 від 17.10.2014 р., де підставою платежу є оплата за правові послуги участь в судовому засіданні на суму 800 грн. (а.с.50,61). Крім цього, до позовної заяви додано також довіреність № б/н від 17.10.2014 року, якою позивач уповноважує Журенко Я.А. бути представником ПП "Векторпостач" в господарських судах (а.с.62).

Відповідно до п.5 угоди про надання правових послуг, розмір гонорару адвоката за виконання цієї угоди визначається за взаємним погодженням сторін, виходячи з обсягу роботи адвоката, з розрахунку 480 грн. за годину робочого часу.

Суд звертає увагу на те, що розмір гонорару залежить від трудомісткості виконуваних робіт та розраховується залежно від факторів, що мають найбільший вплив на їх величину. Враховуючи ціну позову, надані докази на підтвердження проведеного обсягу робіт при підготовці позовної заяви, присутність у двох судових засіданнях, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на послуги адвоката в сумі 1 800,00 грн.

З урахуванням наведеного судові витрати (в т.ч. витрати на послуги адвоката) у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, дослідивши і оцінивши подані докази, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м.Кременчук Полтавської області, 39621, ідентифікаційний код 05756783, інші відомості - не відомі) на користь приватного підприємства "Векторпостач" (вул. Фрунзе, 6а/14, м. Ромни, Сумська область, 42009, ідентифікаційний код 33219499, р/р 26001201316970 в АТ "ОТП Банк" м.Київ, МФО 300528, інші відомості - не відомі): 82 777,20 грн. - основного боргу, 8 768,32 грн. - пені, 8 870,58 грн. - інфляційних втрат, 1 335,78 грн. - 3% річних, 1 800,00 грн. судові витрати на правову допомогу та 2 080,46 грн. на повернення судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повний текст рішення складено 12.12.2014р.

Суддя Кульбако М.М.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.