Рішення

від 19.12.2014 по справі 910/24248/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24248/14 19.12.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек», м.Київ, ЄДРПОУ 37727895

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

про визнання договору частково недійсним та зобов'язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Галицький І.В. - по дов., Ігнатенко О.В. - по дов.

від відповідача: Козлов О.О. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 19.11.2014р. та 03.12.2014р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Жек», м.Київ, звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ про:

- визнання недійсним додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. (в редакції від 25.10.2013р.) про постачання електричної енергії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в частині перевищення тарифів, встановлених чинним законодавством для відповідної тарифної групи;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Київенерго» здійснити перерахунок вартості електричної енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» протягом листопада 2013р. - січня 2014р. за договором №33071 від 25.10.2013р. про постачання електричної енергії на підставі тарифу згідно п.1.6 Постанови №497 від 23.04.2012р. Національної комісії з державного регулювання у сфері енергетики «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що під час укладання договору №33071 від 25.10.2013р. відповідачем у додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. невірно визначено тарифну групу споживачів та внаслідок цього було виставлено рахунки за спожиту теплову енергію за завищеними тарифами. Наведені обставини, на думку заявника, є достатніми підставами для визнання вказаного додатку недійсним та здійснення перерахунку вартості спожитої електроенергії.

Відповідач у відзиві №93/1/4764 від 18.11.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що тарифна група споживачів на постачання електричної енергії визначається на підставі представлених споживачем документів. За твердженнями відповідача, на момент укладання спірного правочину та складання додатку №4А до нього, документів, що свідчили б про наявність підстав для визначення саме другої тарифної групи, відповідно до якої споживачем є населення, позивачем надано не було. При цьому, відповідачем також наголошено, що після отримання від енергопостачаючої організації проекту договору, позивач перевіряв його умови та, у разі наявності будь-яких заперечень, мав право пред'явити їх Публічному акціонерному товариству «Київенерго».

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Зі ст.626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст.275 Господарського процесуального кодексу).

Згідно з ч.2 ст.275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Договір про купівлю-продаж електричної енергії - це домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за нерегульованим тарифом електричної енергії споживачу за вільними цінами (п.1.2 Правил користування електричною енергією, які затверджено Постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» (споживач) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) було укладено договір №33071 про постачання електричної енергії, відповідно до п.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок за об'єктами споживача згідно з умовами договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі.

За змістом п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Пунктом 5.5, 5.6 Правил користування електричною енергією, які затверджено Постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, передбачено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування постачальника електричної енергії та споживача; 2) місце і дату укладення договору про постачання електричної енергії; 3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); 4) величини дозволеної та приєднаної потужності; 5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; 6) режим роботи електроустановки споживача. Невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: 1) акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); 3) схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; 4) повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми; 5) за необхідності до договору про постачання електричної енергії додаються: а) акти екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; б) порядок розрахунку технічних втрат електричної енергії в електричних мережах; в) перелік випадків, коли постачання електричної енергії може бути обмежене споживачу, та порядок обмеження.

Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях, заявлених споживачем. Договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожного об'єкта з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 Квт/год., виходячи з встановленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності (п.п.5.2, 5.3 договору №33071 від 25.10.2013р.).

Додатками №5б, №6А, №7, №9, №10, №13 до договору №33071 від 25.10.2013р. сторонами було погоджено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, схему електроустановки та точки розподілу мереж, розрахунок втрат електроенергії в мережі споживача, порядок участі споживача в графіках обмеження електроспоживання на графіках відключень, однолінійну схему електропостачання, тощо.

У додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. контрагентами було погоджено, що при здійсненні розрахунку вартості теплової енергії за точками підключення паркінг ТП63611.1 РУ-0,4 Кв та паркінг ТП63611.2 РУ-0,4 Кв застосовується 1 тарифна група.

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2013р. Правочин вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної зі сторін не буде заявлено про припинення його дії (п.9.4 договору №33071 від 25.10.2013р.).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. в частині визначення тарифної групи недійсним, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а отже, спірний правочин було вчинено 25.10.2013р. з моменту узгодження викладених вище істотних умов договору, підписання його сторонами та скріплення печатками господарських товариств.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У статтях 215 та 216 Цивільного кодексу України зазначено, що суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Жек» посилалось на те, що під час укладання договору №33071 від 25.10.2013р. відповідачем у додатку №4А невірно визначено тарифну групу споживачів - замість необхідної другої групи вказано першу, оскільки фактично електроенергія, яка поставляється на підставі спірного правочину, використовується для електрозабезпечення паркінгів, користувачами яких, за даними заявника, є мешканці житлового будинку, тобто населення. На думку заявника, вказані обставини свідчать про порушення вимог чинного законодавства України під час укладання додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р., а отже і наявність підстав для визнання його недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.4 Правил користування електричною енергією, які затверджено Постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи: 1) заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника; 2) акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); 3) однолінійну схему електропостачання об'єкта (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); 4) відомості щодо розрахункових засобів обліку (тип, марка, технічні характеристики тощо) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); 5) заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії та величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми (за необхідності), довідку про укладені державні контракти (за наявності), відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів; 6) акти екологічної, аварійної та технологічної броні споживача (за наявності); 7) копію свідоцтва про державну реєстрацію та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 8) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта); 9) копію належним чином оформленої довіреності на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори; 10) копію акта допуску про підключення електроустановки та у визначених законодавством випадках - сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами відповідно до Постанови №923 від 08.10.2008р. Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (із змінами) (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок); 11) паспортні дані силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі електричної енергії (для споживачів, у яких розрахункові засоби обліку встановлені не на межі балансової належності) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); 12) довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані (зазначені у підпункті 4 цього пункту) розрахункових засобів обліку субспоживачів (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше).

Згідно з Листом №05-30-09/1371 від 29.04.2002р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Щодо тарифної політики в електроенергетиці» роздрібні тарифи на електроенергію формуються енергопостачальними компаніями згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом на підставі оптової ринкової ціни на електроенергію, скоригованої на нормативні втрати електроенергії в мережах (питома вага складає 82% в середньому рівні роздрібного тарифу) та тарифів, що відшкодовують витрати з передачі та постачання електроенергії - відповідно 15% і 3%. Роздрібні споживачі об'єднані у дві групи: 1 група - споживачі промислові та прирівняні до них, комерційні, сільськогосподарські виробники, непромислові споживачі; 2 група - міське та сільське населення.

У п.10.1 Правил користування електричною енергією передбачено, що споживачі електричної енергії мають право, в тому числі, на вибір виду тарифу із переліку, передбаченого нормативно-правовими актами НКРЕ, відповідно до групи та класу споживача.

Як вказувалось вище, для укладання договору на постачання електроенергії саме споживач надає всі необхідні документи, зокрема і ті, що підтверджують належність до відповідної тарифної групи. Наведе вказує, що дані, які вносяться до договору, визначаються саме на підставі представлених потенційним споживачем документів.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 13.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Жек» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з заявою, в якій просило укласти договір про постачання електричної енергії. У вказаному документі зазначено, що позивач обізнаний про необхідність надання необхідної установчої та проектно-технічної документації для укладання договору.

Листом №0301/32/1/2085 від 17.06.2013р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» повідомило про необхідність надання документів, в тому числі, тих, якими визначено право власності чи користування на об'єкт електропостачання.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» до моменту укладання спірного правочину документів, які б свідчили про наявність підстав для визначення в додатку №4А до договору саме 2 тарифної групи, яка, як вказувалось вище, застосовується лише для населення.

Твердження заявника про те, що енергопостачальна організація була обізнана щодо фактичних споживачів, оскільки до укладання спірного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» був укладений договір з іншим балансоутримувачем, де було визначено саме другу тарифну групу, суд до уваги не приймає, оскільки при вирішенні спору по справі №910/24248/14 судом досліджуються правовідносини саме сторін, а не правочин, який передував укладанню спірного з іншою особою, яка взагалі не є учасником господарського спору.

До того ж, за наявними у матеріалах справи документами неможливо виключити використання у спірний період приміщень паркінгу юридичними особами з метою, зокрема, технічного обслуговування чи організації автомийки тощо.

При цьому, господарський суд зазначає, що отримавши проект договору та додатків до нього, позивач не був позбавлений права на звернення до відповідача у передбаченому чинним законодавством України порядку з протоколом розбіжностей з зазначенням про непогодження визначення у додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. першої тарифної групи. Однак, позивачем факт такого звернення до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» доведено не було.

Вказані висновки суду також підтверджуються тим, що фактично з документами, які підтверджують, що електроенергія, яка поставляється на підставі договору №33071 від 25.10.2013р., використовується саме для задоволення потреб мешканців житлового будинку (електропостачання до паркінгів) позивач звернувся до відповідача лише після укладання договору. Наразі, про таке свідчить лист №59-11/13 від 21.11.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з проханням про внесення змін до договору.

За таких обставин, з огляду на те, що тарифна група погоджується у договорах про постачання електроенергії саме на підставі даних, наданих споживачем, господарський суд дійшов висновку, що умови додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. (в редакції від 25.10.2013р.) не суперечать приписам чинних на момент їх визначення нормативно-правових актів України, а отже, зазначення в додатку тарифної групи, відмінної від тієї, яка, на думку споживача, повинна була бути наведена, не свідчить про наявність підстав для визнання додатку до договору в частині визначення тарифної групи для взаємозрахунків недійним в розумінні ст.203, 215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України. Одночасно, інших обставин, які б вказували на недійсність окремих умов додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. (в редакції від 25.10.2013р.) позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Наразі, господарський суд наголошує, що оскільки відповідно до Правил користування електричною енергією істотною умовою договору на електропостачання є порядок застосування тарифів на електричну енергію, яка використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп, визнання недійсним додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. (в редакції від 25.10.2013р.) про постачання електричної енергії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в частині визначення тарифної групи, фактично може призвести до віднесення вказаного правочину до категорії неукладених, а отже і свідчитиме про відсутність у сторін взаємних прав та обов'язків, які на даний час з урахуванням внесення змін до спірного правочину виконуються.

Одночасно, господарським судом прийнято до уваги, що станом на теперішній час за взаємною згодою сторін та на підставі представлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» на підтвердження використання електроенергії саме на потреби населення документів, постачальником та споживачем було внесено зміни до додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. та змінено тарифну групу споживача з 1 на 2.

При цьому, господарський суд зазначає, що контрагенти не були позбавлені права та можливості розповсюдити умови вказаного додатку в останній редакції і на правовідносини контрагентів, які склались до внесення зазначених змін до спірного правочину у відповідності до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що позивачем не було доведено наявності підстав у розумінні ст.203, 215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України для визнання недійсним додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання недійсним додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. (в редакції від 25.10.2013р.) про постачання електричної енергії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в частині перевищення тарифів, встановлених чинним законодавством для відповідної тарифної групи, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Київенерго» здійснити перерахунок вартості електричної енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» протягом листопада 2013р. - січеня 2014р. за договором №33071 від 25.10.2013р. про постачання електричної енергії на підставі тарифу згідно п.1.6 Постанови №497 від 23.04.2012р. Національної комісії з державного регулювання у сфері енергетики «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач посилався на здійснення електропостачальником розрахунків вартості спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» електроенергії з урахування тарифу, який встановлено для першої тарифної групи.

Як вказувалось вище, умовами додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. (в редакції від 25.10.2013р.) про постачання електричної енергії контрагентами погоджено, що розрахунок вартості спожитої електроенергії проводиться з урахування того, що споживач належить до першої тарифної групи.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів саме на підставі вказаної умови договору Публічним акціонерним товариством «Київенерго» виставлялись рахунки Товариству з обмеженою відповідальністю «Жек» на оплату електроенергії.

Наразі, твердження заявника про наявність підстав для здійснення перерахунку спожитої за період з листопада 2013р. по січень 2014р. електричної енергії є необґрунтованими, оскільки фактично енергопостачальником останній здійснювався відповідно до умов укладеного між сторонами правочину та у нього не було права відступити від погоджених контрагентами умов договору та використовувати для розрахунку інший тариф, ніж той, який встановлено для тарифної групи, що погоджена у додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р.

При цьому, господарський суд зазначає, що приписами чинного законодавства учасників господарських правовідносин наділено правом на звернення до своїх контрагентів з пропозиціями щодо зміни умов договору.

Такі зміни породжують правові наслідки та свідчать про зміну взаємних прав та обов'язків сторін з моменту погодження у визначеному чинним законодавством України порядку змін до правочину, який регулює їх взаємовідносини, якщо правочином не встановлено іншого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2014р. сторонами було досягнуто згоди щодо внесення змін до додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. та зміни тарифної групи з першої на другу.

Слід зазначити, що у відповідності до ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наразі, з додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. в редакції від 10.02.2014р. не вбачається, що контрагентами було погоджено розповсюдження його умов на правовідносини сторін, що виникли до моменту внесення змін.

Доказів наявності на теперішній час у сторін наміру на застосування додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. в редакції від 10.02.2014р. до попередніх правовідносин шляхом внесення змін до спірного правочину матеріали справи також не містять.

Тобто, внесення 10.02.2014р. змін в частині визначення тарифної групи до спірного договору ніяким чином не впливає на попередні правовідносини учасників спору та не може свідчити про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек» права, а у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» обов'язку здійснити перерахунок вартості спожитої у період з листопада 2013р. по січень 2014р. електроенергії.

Одночасно, ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При вирішенні спору господарський суд обмежений позовними вимогами та не може спонукати до їх уточнення, а право виходу за їх межі чинним господарським процесуальним законодавством пов'язано саме з наявністю відповідного клопотання.

Наразі, позивачем не було подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, внаслідок чого судом розглянуто справу №910/24248/14 у межах заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» вимог.

Таким чином, враховуючи наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Київенерго» здійснити перерахунок вартості електричної енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» протягом листопада 2013р. - січеня 2014р. за договором №33071 від 25.10.2013р. про постачання електричної енергії на підставі тарифу згідно п.1.6 Постанови №497 від 23.04.2012р. Національної комісії з державного регулювання у сфері енергетики «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», є такими, що позбавлені доказового обґрунтування та підлягають залишенню без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Жек», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ про:

- визнання недійсним додатку №4А до договору №33071 від 25.10.2013р. (в редакції від 25.10.2013р.) про постачання електричної енергії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в частині перевищення тарифів, встановлених чинним законодавством для відповідної тарифної групи;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Київенерго» здійснити перерахунок вартості електричної енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю «Жек» протягом листопада 2013р. - січень 2014р. за договором №33071 від 25.10.2013р. про постачання електричної енергії на підставі тарифу згідно п.1.6 Постанови №497 від 23.04.2012р. Національної комісії з державного регулювання у сфері енергетики «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню».

У судовому засіданні 19.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко