Постанова

від 26.06.2006 по справі 3/202/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/202/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              26.06.06                                                                             №   3/202/06-АП

суддя     Соловйов  В.М.

10.45-11.20

За позовом: Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя  

до відповідача-1: Приватного підприємства “Астрон”, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Фаворит”, м. Запоріжжя

про: визнання недійсним договору підряду №18 від 25.11.2002р.

                                         суддя  Соловйов В.М.

                                                                               секретар судового засідання Щербина В.С.

Представники:

від позивача:  Краснокутський В.В., старший державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність №358/10/10-010 від 12.05.2006р.

від відповідача-1: Коновалов В.М., довіреність №б/н від 20.01.2006р.

Деревянко І.М., директор

від відповідача-2: Маслаков О.А., генеральний директор

Хмарський Р.Б., юрист, довіреність №б/н від 23.06.2006р.  

Розглядається позовна заява ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя до ПП “Астрон” (відповідач-1), ТОВ “Торгово-промислова компанія “Фаворит” (відповідач-2) про визнання недійсним договору підряду №18 від 25.11.2002р.

Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50, п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.

Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представників позивача та відповідача не надійшло.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі № 3/202/06-АП, розгляд якої призначено на 12.06.2006р. об 11 годині 30 хвилин.

У зв'язку з тим, що 12.06.2006р. оголошено неробочим днем, розгляд справи перенесений на 26.06.2006р.

В судовому засіданні 21.06.2006р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови. Повідомлено час виготовлення постанови суду в повному обсязі –29.06.2006р.

Позивач підтримав позовні вимоги, просить визнати недійсним договір підряду №18 від 25.11.2002р. на виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву прохідного тунелю, розташованого по вул. Анголенко у м. Запоріжжі між відповідачами на підставі      ст. 49 ЦК УРСР.

Пояснив, що ПП “Астрон” працювало на об'єктах ТОВ “ТПК “Фаворит” по протермінованій ліцензії.

Згідно п.30 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” одним з видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, є будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Вважає, що сукупність фактичних обставин, а саме: пояснень ПП “Астрон”, які підтверджують протермінова ліцензію, відповіді Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Запорізької обласної державної адміністрації, дають підстави вважати, що укладаючи оспорюваний договір підряду №18, ПП “Астрон” та   ТОВ “ТПК “Фаворит” укладали з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Оскільки вищевказана угода суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу та Закону України “Про підприємництво”, вона не відповідає інтересам держави і суспільства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Крім того заявив клопотання про заміну Хортицьку МДПІ м. Запоріжжя її правонаступником –Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Клопотання господарським судом задоволено, оскільки Хортицька МДПІ                  м. Запоріжжя реорганізована і на її базі утворена ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 11.04.2006р. Серія А00 №208017).

Крім того, позивач надав в судовому засіданні 26.06.2006р. заяву про уточнення, згідно якими просить вважати відповідачем-2  Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Фаворит”.

З урахуванням позитивної думки всіх присутніх в судовому засіданні представників сторін з приводу заявленого уточнення, господарським судом винесено ухвалу від 26.06.2006р. про внесення виправлень у судове рішення.

ПП “Астрон” (відповідач-1) проти задоволення позову заперечує та зазначає у “Відгуку на позовну заяву”, що однією з функцій органів державної податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів одержаних за такими угодами.

У даному випадку, виходячи з позовних вимог мова може йти про стягнення в доход держави коштів, які були отримані в результаті без ліцензійної діяльності, що суперечить наведеному.

Крім того, слід зазначити, що застосування ст.49 ЦК УРСР передбачає наявність умислу однієї із сторін договору або в двох сторін.

Свого часу позивачем була проведена позапланова документальна перевірка ПП “Астрон” з питань взаємовідносин з ТОВ “ТПК “Фаворит”. За результатами перевірки було складено акт №294-23-215-20503520 від 26.11.2005р., в якому не зазначені порушення податкового законодавства, в т.ч. по операціям, що витікають із договору підряду №18 від 25.11.2002р.

Зазначене свідчить, що ніякого умислу на ухилення від сплати податку від виконання умов договору підряду у ПП “Астрон” не було.

Враховуючи наведене, представник відповідача-1 в судовому засіданні просить в позові відмовити.

ТОВ “ТПК “Фаворит” (відповідач-2) проти задоволення позовних вимог також заперечує.

Зокрема зазначає, що для визнання угоди недійсною згідно зі статтею 49 ЦК УРСР необхідна наявність умислу та мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Позивач ніяким чином не довів, яка саме мета, суперечна інтересам держави та суспільства, переслідувалась під час укладання договору між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, та хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. Позивач не надав ніяких доказів, що в результаті виконання даного договору здійснювався неконтрольований обіг коштів, або прибуток, отриманий по цьому договору не був облікований та не перерахований до державного бюджету, або інші докази, які би підтверджували, що укладений договір був направлений на укриття доходів від оподаткування.

Згідно з частиною 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), отже податкова служба має право подавати позови про визнання недійсними лише тих угод, при укладанні яких були порушені норми закону, контроль за дотриманням яких входить в компетенцію податкової служби (тобто позови щодо приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування, здійснення злочинної діяльності, спрямованої на ухилення від повної та своєчасної сплати податків та зборів).  

За результатами перевірки Відповідача-2 Позивач не виявив порушень законодавства щодо нарахування та сплати податків за період грудень 2002р. –січень 2003р. (акт №294-23-215-20503520 від 26.11.2005р.).

Також Позивач не надав перелік податків, їх розмір, доказів несплати  Відповідачем-1 зазначених податків по проведених на підставі даного договору господарських операціях.

Позивач не мав законних підстав для звернення в суд про визнання договору підряду недійсним, а повинен був згідно з пунктом 4 ст. 10  Закону України "Про державну податкову службу" у разі виявлення факту відсутності ліцензії у Відповідача-1 на провадження будівельно-монтажних робіт передати матеріали органам, що видають ці документи.

Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлений вичерпний перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, зокрема будівельна діяльність.

Згідно з листом Державного комітету України по будівництву і архітектурі        №9/8-117 від 08.06.2004р. особі необхідна ліцензія у випадку, якщо дана особа самостійно виконує роботи, що підлягають ліцензуванню. У випадку, якщо особа виступає генеральним підрядником, наявність ліцензії у цієї особи взагалі не обов'язкова в частині робіт, що виконуються субпідрядниками.

Перевіркою Відповідача-1 встановлено, що Відповідач-1 при здійсненні будівельно-монтажних робіт мав функції генерального підрядника, тобто залучав для виконання робіт сторонні спеціалізовані організації.

Проте, позивач не встановив, яка частина робіт була виконана сторонніми організаціями, а яку частину робіт виконав безпосередньо сам  Відповідач-1, не визначив вартість даних робіт.

Крім того, виконуючи зобов'язання по договору №18 від 25.11.2002р., Відповідач-1 виконував роботи, які не підлягають ліцензуванню, наприклад розбирання асфальтобетонного покриття, розроблення ґрунту і т.д.

Таким чином вважає, що позивач не надав докази, які мають значення для правильного вирішення спору і, тому, не може довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.  

В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав викладені заперечення та просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Хортицькою МДПІ м. Запоріжжя здійснена позапланова виїзна документальна перевірка ПП “Астрон”, про що складений акт від 26.11.2005р. №294-23-215-20503520 “Про результати виїзної документальної перевірки приватного підприємства “Астрон”, код ЄДРПОУ 20503520 з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Фаворит” код ЄДРПОУ 31445061 за грудень 2002р., січень, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2003р.”

Як зазначено в п.1, 3 Акту, перевіркою встановлено, що в порушення п.30 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” №1775-III від 01.06.2000р., Наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Держбуд України “Про затвердження ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)” №112/182 від 13.09.2001р., ПП “Астрон” здійснювало будівельно-монтажні роботи по договору підряду №18 від 25.11.2002р. без наявності відповідної ліцензії на право здійснення даних робіт.

Податковим органом встановлено, що за договором підряду №18 від 25.11.2002р. ТОВ “ТПК “Фаворит” (замовник) доручає, а ПП “Астрон” (підрядник) зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву прохідного тунелю, розташованого по вул. Анголенко. Загальна вартість робіт складає 843 602, 00 грн., у тому числі ПДВ   140 600, 00 грн. Строк дії договору –по 30.03.2003р.

На виконання умов договору ПП “Астрон” виконало будівельно-монтажні роботи згідно податкових накладних (перелік в таблиці на листі 4 Акту перевірки). Тут же податковим органом вчинено запис, що згідно книг обліку продажу товарів (робіт, послуг) за грудень 2002р., січень, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2003р. до податкових зобов'язань ПП “Астрон” включені податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ “ТПК “Фаворит” (перелік на листах 4-5 Акту перевірки).

Зазначено також, що суми податку на додану вартість зазначені в податкових накладних включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за грудень 2002р., січень, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2003р.  

Фактичне виконання будівельно-монтажних робіт та фактичне відвантаження матеріалів підтверджується актами приймання виконаних робіт та видатковими накладними  (перелік на листі 5 Акту перевірки).

Розрахунки між ПП “Астрон” та ТОВ “ТПК “Фаворит” здійснювалися у безготівковій формі згідно платіжних доручень (перелік на листі 6 Акту перевірки).

В судовому засіданні представники сторін вищезазначені обставини не заперечують.

Згідно листу Управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Запорізької обласної державної адміністрації від 07.12.2005р. №07/239-02 на запит Хортицької МДПІ м. Запоріжжя від 29.11.2005р. №16780/10/23-4-211 ПП “Астрон” управлінням надавалась ліцензія на провадження будівельної діяльності ЗП №00847, строк дії –до 13.12.2002р. З 13.12.2002р. по 27.10.2005р. ПП “Астрон” не одержувало ліцензію на провадження будівельної діяльності в Запорізькій облдержадміністрації. ПП “Астрон” отримало ліцензію на здійснення будівельної діяльності з 27.10.2005р. по 27.10.2010р. за серією АБ №178148.

Факт виконання ПП “Астрон” робіт у 2003р. за договором підряду №18 від 25.11.2002р. по простроченій ліцензії відповідачами не заперечується і підтверджується листом ПП “Астрон” від 29.11.2005р. №44 на адресу позивача.

Позивач вважає, що вважати, що укладаючи договір підряду №18 від 25.11.2002р. ПП “Астрон” та   ТОВ “ТПК “Фаворит” діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Оскільки вищевказана угода суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу та Закону України “Про підприємництво”, вона не відповідає інтересам держави і суспільства. Просить визнати вказаний договір недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР.

Оцінивши представлені докази вважаю, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На час укладання договору підряду №18 від 25.11.2002р. та виконання зобов'язань по ньому діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України в редакції 2003р., ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.   Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до спірних правовідносин господарський суд застосовує норми Цивільного кодексу Української РСР.

Вимоги позивача про визнання недійсним договору підряду №18 від 25.11.2002р. на виконання будівельно-монтажних робіт мотивовані тим, що цей договір “... суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу та Закону України “Про підприємництво”. Позивач вважає, що спірний договір укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін –в разі виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 28.04.1978р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, при  розгляді  справ  про  визнання  угоди  недійсною  на підставі ст.49 Цивільного кодексу України судам  слід мати на увазі,  що  дія ст.49 ЦК УРСР поширюється  на  угоди,  які укладені  з  метою,  завідомо  суперечною  інтересам   держави   і суспільства,   тобто   порушують   основні   принципи   існуючого суспільного ладу.

До них, зокрема, належать угоди,  спрямовані  на використання  всупереч закону колективної,  державної  або  чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання  майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду  правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам  предметів,  вилучених  з обігу або обмежених у обігу.

Необхідними  умовами  для   визнання   угоди   недійсною відповідно  до ст.49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства  та  наявність умислу  хоча  б  у  однієї  із  сторін  щодо  настання відповідних наслідків.

До угод,  що  підпадають  під  ознаки  цієї статті,  належать,  зокрема,  угоди,  спрямовані   на   незаконне відчуження  або  незаконне  користування,  розпорядження об'єктами права  власності  українського  народу  -   землею   як   основним національним  багатством,  що  перебуває  під  особливою  охороною держави,  її надрами,  іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів,  вилучених  з  обігу  або  обіг   яких   обмежено,   на приховування    підприємствами,   установами,   організаціями   чи громадянами,   які   набули   статусу   суб'єкта   підприємницької діяльності,  від оподаткування доходів або використання майна,  що знаходиться у  їх  власності  (користуванні),  -  шкоду  інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Наявність  умислу у сторін (сторони) угоди означає,  що  вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і  суперечність  її мети  інтересам  держави  та  суспільства  і  прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи,  маючи на це  належні повноваження.  За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної  особи  не  може  вважатися  встановленою.  

Як зауважив Вищий господарський суд України в п.19 Роз'яснення від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (з наступними змінами) у   разі   визнання  у  встановленому  порядку  недійсними установчих  документів  суб'єкта  підприємницької  діяльності  або скасування  його  державної  реєстрації  у  зв'язку із здійсненням відповідної  реєстрації  на  підставі  загубленого  документу,  що посвідчує  особу,  або  на  підставну  особу - засновника суб'єкта підприємницької  діяльності  та  за  наявності інших обставин, які свідчать  про  укладення  оспорюваних  угод  з  метою,  суперечною інтересам   держави   і   суспільства,  укладені  таким  суб'єктом підприємницької  діяльності  угоди  мають  визнаватися  недійсними незалежно від часу  їх укладення.

Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Як встановлено господарським судом, підтверджено наданими доказами (зокрема актом перевірки від 26.11.2005р. №294-23-215-20503520) і не заперечується сторонами, на момент укладення договору №18 від 25.11.2002р. відповідачі мали необхідний обсяг цивільної правоздатності, у тому числі підрядник (ПП “Астрон”) мав дійсну державну ліцензію на виконання окремих видів робіт у будівництві. Договір фактично виконаний сторонами, податки та обов'язкові платежі, пов'язані із виконанням цього договору, сплачені до державного бюджету в повному обсязі.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування, та відповідних повноваженнях державних органів: Верховної Ради України приймати закони, якими виключно встановлюється система оподаткування (статті 85, 92 Конституції України), Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України (стаття 106 Конституції України) та обов'язку Кабінету Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (стаття 116 Конституції України).

Тобто, в даному випадку у зв'язку з укладенням та виконанням договору підряду №18 від 25.11.2002р. інтереси держави і суспільства жодним чином не порушено.

Як зазначалося вище, необхідними  умовами  для   визнання   угоди   недійсною відповідно  до ст.49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства  та  наявність умислу  хоча  б  у  однієї  із  сторін  щодо  настання відповідних наслідків.

Позивач ані у позовній заяві, ані у поясненнях в судовому засіданні не зазначає про наявність такого умислу у ПП “Астрон” чи у ТОВ “ТПК “Фаворит”. Відсутні будь-які докази такого умислу і в наданих позивачем матеріалах.

Позивач також не розкриває суті того, в чому саме виразилася суперечність спірного договору “...одному з основних принципів існуючого суспільного ладу та Закону України “Про підприємництво”. Не вказано позивачем у позовній заяві пропозиції щодо настання наслідків, передбачених ст.49 ЦК УРСР.

При зверненні позивача до суду податковим органом також не враховано висновки Хортицької МДПІ м. Запоріжжя, викладені в акті перевірки від 26.11.2005р. №294-23-215-20503520 стосовно того, що “... Для виконання будівельно-монтажних робіт, які підтверджуються вищенаведеними актами виконаних робіт ПП “Астрон” використовувало послуги інших підприємств для виконання будівельно-монтажних робіт, користувалося послугами автотранспорту для перевезення матеріалів, використовувало дизельне пальне та бензин для машин та механізмів, які були задіяні при виконанні будівельних робіт, а також придбавало будівельні матеріали, що використовувались при будівельно-монтажних роботах згідно договорів та актів виконаних робіт між ПП “Астрон” та ТОВ “ТПК “Фаворит”...” (лист 6 акту перевірки).

Згідно листу Державного комітету України по будівництву і архітектурі від 08.06.2004р. №9/8-117 не передбачено ліцензування функцій генерального підрядника.

Таким чином, всі зазначені обставини у своїй сукупності, а також наявність відповідної ліцензії у ПП “Астрон” саме на момент укладення спірного договору підряду №18 від 25.11.2002р., унеможливлює висновок про те, що при укладенні цього договору сторони договору діяли з  метою,  завідомо  суперечною  інтересам   держави   і суспільства, тобто порушували   основні   принципи   існуючого суспільного ладу.

За таких обставин позовні вимоги є незаконними і заявлені безпідставно.

Приймаючи рішення на користь відповідачів, господарський суд також враховує наступне.

Згідно ст.20 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000р. №1775-III державний нагляд  за  додержанням органами ліцензування вимог законодавства   у   сфері   ліцензування    здійснює    спеціально уповноважений   орган  з  питань  ліцензування  шляхом  проведення планових та позапланових перевірок.

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові   перевірки  додержання  органами  ліцензування  вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього  в  письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства  у  сфері  ліцензування,  або  з   метою   перевірки виконання  розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

Орган ліцензування  під  час   перевірки   надає   спеціально уповноваженому  органу  з  питань  ліцензування  рішення  та  інші документи з питань ліцензування та забезпечує умови для проведення перевірки.

За результатами  перевірки  спеціально  уповноважений орган з питань ліцензування складає акт у двох примірниках. Один примірник акта  видається  керівнику  органу ліцензування,  діяльність якого перевірялася,  другий  -  зберігається  спеціально   уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі  виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері  ліцензування  спеціально  уповноважений  орган  з  питань ліцензування  не  пізніше  ніж  за  десять  робочих  днів  з  дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення  органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

Орган ліцензування,  який  одержав розпорядження про усунення порушень  законодавства  у  сфері  ліцензування,  зобов'язаний   в установлений    у    розпорядженні    строк    подати   спеціально уповноваженому  органу  з  питань  ліцензування   інформацію   про усунення виявлених порушень.

Контроль  за  наявністю  ліцензії  у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші  органи  виконавчої  влади  в  межах  їх  повноважень  шляхом проведення   планових  та  позапланових  перевірок.  

Контроль за   додержанням   ліцензіатами   ліцензійних   умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань  ліцензування  в  межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки  дотримання  ліцензіатом  ліцензійних  умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки   здійснюють  органи  ліцензування  або спеціально уповноважений  орган  з  питань  ліцензування  лише  на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з  метою  перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під  час  перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає  всі  необхідні  для  проведення  перевірки   документи   та забезпечує умови для її проведення.

Орган, що   здійснює  перевірку,  за  результатами  перевірки складає акт у двох  примірниках.  Один  примірник  акта  видається керівнику   суб'єкта,  який  перевірявся,  другий  -  зберігається органом, який здійснив перевірку.

Орган ліцензування  або  спеціально  уповноважений  орган   з питань   ліцензування  не  пізніше  десяти  робочих  днів  з  дати складання  акта  перевірки   порушень   ліцензійних   умов   видає розпорядження  про  усунення  порушень  ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Ліцензіат, який  одержав  розпорядження  про   усунення   ним порушень   ліцензійних   умов,   зобов'язаний   в  установлений  у розпорядженні строк подати органу,  який видав  це  розпорядження, інформацію про усунення порушень.

Державні контролюючі     органи     та    органи    місцевого самоврядування  у  разі  виявлення   порушень   ліцензійних   умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Згідно ст.22 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” посадові особи    органів    ліцензування    та    спеціально уповноваженого  органу  з  питань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність  згідно із законом.

До суб'єктів   господарювання  за  провадження  господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України.

Рішення  про  стягнення  штрафів приймаються органом, на який згідно  з  чинним  законодавством  покладено  функції  контролю за наявністю ліцензій.

Згідно абзацу сьомому частини першої статті 1, частини першої статті 2 Закону України від 14.10.1994р. №208/94-ВР “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” підприємства, їх    об'єднання,   установи   та   організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту  (далі  -  будівельні  роботи),  виготовляють будівельні  матеріали,  вироби  і  конструкції,  а  так само які є замовниками  у  будівництві  або  поєднують  функції  замовника  і підрядчика,  несуть  відповідальність  у  вигляді  штрафу  за такі правопорушення:

“... здійснення   окремих   видів   господарської   діяльності   у будівництві,  що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, без отримання  у  встановленому  порядку ліцензії - у розмірі плати за видачу  ліцензій  на  відповідний  вид  господарської діяльності у будівництві; ... “  

Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються    Державною   архітектурно-будівельною   інспекцією України, інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в  Автономній  Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі,   містах   обласного   значення   (далі  -  інспекції державного  архітектурно-будівельного  контролю).  

Тобто, сама лише діяльність без отримання ліцензії, не є підставою для визнання угоди недійсною. Як вже зазначалося, для визнання недійсною угоди за ст.49 УРСР необхідні обов'язкові умови (укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, наявність умислу  хоча  б  у  однієї  із  сторін  щодо  настання відповідних наслідків тощо), які в даному випадку відсутні.

Відповідно до п. 4, 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу,   районах  у  містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції виконують такі функції:

“... 4)   здійснюють   у   межах  своїх  повноважень  контроль  за законністю  валютних  операцій,  додержанням  порядку   проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у  встановленому законом порядку,  за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію  суб'єктів підприємницької   діяльності,   ліцензій   на   провадження  видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону,  з  наступною  передачею матеріалів про виявлені порушення органам,  що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;...”

“... 11)   подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна;...”

Тобто, податкові органи вправі звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними, в тому числі і за наслідками проведення перевірок суб'єктів господарювання стосовно наявності ліцензій на провадження  видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з  наступною  передачею матеріалів про виявлені порушення органам,  що видають ці документи. Але одного тільки факту відсутності ліцензії під час виконання частини зобов'язань за договором, укладеним без порушень вимог закону, для визнання цього договору недійсним згідно ст.49 ЦК УРСР недостатньо.

Беручи до уваги наведене та відсутність умислу у сторін на укладення договору, який завідомо не суперечить інтересам держави і суспільства, вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 55, 87-98, 158-163, 167 КАС України, суд                                                                                                                                               

ПОСТАНОВИВ:

1.   Допустити заміну позивача –Хортицьку міжрайонну державну податкову інспекцію м. Запоріжжя її правонаступником –Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

2.       В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                         Соловйов В.М.

Постанову виготовлено в повному обсязі 29.06.2006р.