Рішення
від 25.12.2014 по справі 910/24570/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24570/14 25.12.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш"

про стягнення 43 591,16 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна"

про стягнення 64 900,21 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від ТОВ "Нуфарм Україна" Гаджук П.П.(дов. від 20.01.2014)

Від ТОВ "Артімаш" Васько В.В.(ген. директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди б/н від 30.09.2011 у розмірі 40 577,42 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2014 порушено провадження у справі №910/24570/14 та призначено до розгляду на 27.11.2014.

В судове засідання 27.11.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" подав суду зустрічну позовну заяву та просив прийняти зустрічні позовні вимоги та об'єднати їх в одне провадження із первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом заперечував проти об"єднання первісних та зустрічних позовних вимог.

Суд прийшов до висновку, що подані сторонами по справі № 910/24570/14 обидва позови (первісний та зустрічний) взаємно пов"язані підставами та поданими доказами і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.

Ухвалою суду від 27.11.2014 прийнято зустрічну позовну заяву відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" 64 900,21 грн. у справі № 910/24570/14 до спільного розгляду з первісним позовом.

Відкладено розгляд справи на 17.12.2014.

17.12.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 25.12.2014 для подання додаткових доказів по справі.

Судом встановлено, що 16.12.2014 від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд:

Збільшити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» до товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІМАШ» і стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІМАШ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» заборгованість в сумі 43 591 (сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто одна) грн. 16 коп., з них 37 345 (тридцять сім тисяч триста сорок п'ять) грн. 73 коп. основного боргу, 2 763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 58 коп. інфляційних донарахувань, 362 (триста шістдесят дві) грн. 20 коп. 3% річних і 3119,65 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судове засідання 25.12.2014 прибув представник ТОВ "Нуфарм Україна", дав пояснення по справі, первісні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представник ТОВ "Артімаш" в судове засідання 25.12.2014 також з'явився, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, проти первісного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «АРТІМАШ» забезпечувальний депозит у розмірі 37 345,73 грн. (копія платіжного доручення в матеріалах справи).

Даний забезпечувальний депозит перераховувався у рамках укладеного між ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» (Орендар) та ТОВ «АРТІМАШ» (Орендодавець) договору оренди від 30.09.2011 (далі - Договір, копія в матеріалах справи) та покликаний був забезпечити виконання Орендарем своїх зобов'язань за Договором.

Так, п. 3.8.1 Договору встановлено, що з метою забезпечення Орендарем зобов'язань за цим Договором, Орендар, протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання чинності цим Договором на підставі наданого Орендодавцем рахунку- фактури, вносить на рахунок Орендодавця забезпечувальний депозит у сумі, зазначеній у цьому Договорі.

Відповідно до статті 1 Договору, забезпечувальний депозит складає суму, еквівалентну 3 469,02 Євро в гривнях по курсу Національного Банку України на дату платежу.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у випадку припинення дії Договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю Приміщення та Устаткування у стані, який за винятком нормального зносу протягом терміну оренди, не є гіршим від стану приміщень та устаткування на дату початку. При цьому, Орендодавець повертає Орендарю суму забезпечувального депозиту за винятком компенсації збитків та витрат Орендодавця, якщо такі понесені або/та завдані приміщенню чи устаткуванню і які вираховуються Орендодавцем із суми забезпечувального депозиту.

Під Приміщенням відповідно до статті 1 Договору розуміється двохкімнатна Квартира № 106, загальною площею 85,00 кв.м., яка знаходиться в будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Китаївська, 10А (далі - Квартира) та яка відповідно до п.2.2 Договору надавалась виключно для проживання працівника Орендаря.

Орендар, як наймач приміщення, відповідно до чинного законодавства використав своє право на відмову від договору, передбачене ч. 1 ст. 825 ЦК України та листом від 21.08.2013 № 3254; повідомленням (пропозицією) від 18.09.2013 повідомив Орендодавця про відмову від договору, заявив про його припинення. За таких обставин, договір оренди від 30.09.2011 (зі змінами і доповненнями) припинив свою дію з 22.11.2013 (через три місяці після попередження) у відповідності до ч.1 ст. 825 ЦК України. Дані обставини були предметом дослідження судової справи 910/776/14 та в розумінні ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню (копії судових рішень у зазначеній справі в матеріалах справи).

Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.8.7 Договору встановлено, що якщо інше не передбачено Договору, протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання Сторонами Акту приймання- передачі про повернення Орендарем Квартири Орендодавцю за цим Договором, Орендодавець в свою чергу, повертає Забезпечувальний депозит (або, якщо така існує, його невикористану частину) без нарахування будь-яких процентів та вигод Орендарю, за умови тільки, якщо Орендодавець на той день не буде мати будь- яких претензій та вимог стосовно стану переданого Орендарем Приміщення або стосовно виконання Орендарем будь-яких зобов'язань за цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, орендар, неодноразово, у зв'язку з припиненням дії Договору, пропонував Орендодавцю отримати Квартиру з оренди (копії листів в матеріалах справи), однак, тільки 13.08.2014 Орендодавець погодився прийняти Квартиру з оренди (копія листа в матеріалах справи).

14.08.2014 між Орендарем та Орендодавцем було складено Акт, про те, що Орендар передав (повернув), а Орендодавець прийняв Квартиру та Устаткування в ній (копія Акту в матеріалах справи).

Відтак Орендодавець в силу приписів п. 3.8.7 та п. 9.3 Договору зобов'язаний був не пізніше 19.08.2014 повернути Орендарю забезпечувальний депозит у сумі 37 345,73 грн. Разом з тим, Орендодавець свого зобов'язання не виконав та починаючи з 20.08.2014 заборгував Орендарю грошові кошти у сумі 37 345,73 грн.

Отже, ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором оренди були виконані у відповідності до умов договору.

Проте, ТОВ «АРТІМАШ» в порушення умов договору не повернув ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» забезпечувальний депозит у сумі 37 345,73 грн. і станом на день розгляду справи його заборгованість перед ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» становить 37 345,73 грн.

Даними діями ТОВ «АРТІМАШ» порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним, та містить в собі як елементи договору оренди так і елементи договору найму житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 2 договору, орендодавець передав орендареві в оплатне строкове користування приміщення протягом терміну оренди виключно для проживання працівника орендаря, про що сторонами підписано акт приймання-передачі.

Оскільки об'єктом оренди за спірним договором є житлове приміщення (квартира), то до вказаних відносин застосовується положення глави 59 ЦК України, про найм (оренду) житла.

Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб (ст.813 ЦК України).

За таких обставин, суд вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення забезпечувального депозиту у сумі 37 345,73 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача за первісним позовом.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 230,21 грн. та інфляційні збитки в сумі 1083,03 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 230,21 грн., а інфляційні збитки - 1083,03 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбачену законом пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки повернення забезпечувального депозиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 536 ЦК України передбачений обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки відповідач за первісним позовом вчасно не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем в результаті неповернення забезпечувального депозиту, останній нарахував відповідачеві пеню, яка складає 1918,45 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача за первісним позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за первісним позовом пеня в сумі 1918,45 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем за первісним позовом вона розрахована арифметично вірно.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд зазначає наступне:

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІМАШ» утримано забезпечувальний депозит у сумі 37 345,73 грн., відтак товариство з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» в силу положень ст.ст. 204,525,526 ЦК України та п.3.8.6 Договору оренди від 30.09.2011 зобов'язане відновити його в розмірі гривневого еквіваленту 3 469,02 Євро шляхом перерахування на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІМАШ» 64 900,21 грн.

Як вже зазначалося, 30.09.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «НУФАРМ УКРАЇНА» та товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІМАШ» було укладено договір оренди.

Пунктом 3.8.1 Договору встановлено, що з метою забезпечення Орендарем зобов'язань за цим Договором, Орендар, протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання чинності цим Договором на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури, вносить на рахунок Орендодавця забезпечувальний депозит у сумі, зазначеній у цьому Договорі.

Відповідно до статті 1 Договору, забезпечувальний депозит складає суму, еквівалентну 3 469,02 Євро в гривнях по курсу Національного Банку України на дату платежу. Такий платіж у розмірі 37 345,73 грн. було перераховано 05.10.2011 на поточний рахунок Орендодавця .

21.08.2013 Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 3254 , в якому повідомив про відмову від договору та заявив про його припинення, запропонував підписати договір про внесення змін до договору оренди від 30.09.2011 щодо його припинення, а також просив у зручний час 31.08.2013 прибути за адресою: м. Київ, вул. Велика Китаївська, буд.10А, кв. 106 для отримання квартири з оренди.

Цього ж дня, Орендодавець листом № 1 від 21.08.2013 повідомив Орендаря, що не погоджується з односторонньою відмовою Орендаря від виконання договірних зобов'язань за спірним договором, вважає надісланий проект договору про внесення змін та доповнень від 31.08.2013 до договору оренди від 30.09.2011 повністю неприйнятним, вказує що договір припиняє свою дію тільки 31.08.2014.

18.09.2013 Орендар повторно звернувся до Орендодався (лист № 3388-1 ) з повідомленням (пропозицією) про дострокове розірвання договору оренди від 30.09.2011, в якому зазначив, що квартира, відповідно до п.2.2. договору, надана орендареві, виключно для проживання його працівників, послався на ст. 825 ЦК України, та зазначив, що зважаючи на те, що орендар письмово попередив орендодавця про відмову від договору 21.08.2013, повідомив, що укладений договір оренди від 30.09.2011 в силу приписів ст. 825 ЦК України вважатиметься розірваним починаючи з 22.11.2013.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 у справі 910/776/14 встановлено (підтверджено), що договір оренди від 30.09.2011 (зі змінами і доповненнями) припинив свою дію з 22.11.2013 (через три місяці після попередження) у відповідності до ч.1 ст. 825 ЦК України.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст. 35 ГПК України).

Частинами 1 та 3 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Це означає, що зобов'язання припиняються в ситуації, коли права й обов'язки, що пов'язували учасників того чи іншого зобов'язального правовідношення, перестають існувати і, як наслідок, правовий зв'язок між його учасниками, що існував раніше, також втрачається.

В силу наведеного, Орендодавець, не наділений був правом (п. 5.5.1 Договору) 04.04.2014, тобто після припинення дії договору оренди від 30.09.2011 (зі змінами і доповненнями) утримувати забезпечувальний депозит у розмірі 37 345,73 грн., сплаченого ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» платіжним дорученням № 1356 від 05.10.2011.

Більше того, такої правової категорії, як «утримання», як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, жодним нормативно-правовим актом не передбачено.

Відповідно до ст.ст. 594, 595 ЦК України, кредитор має право «притримати» річ у себе до виконання боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 596 ЦК України, до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

В п.5.5 припиненого Договору встановлено, що у випадку порушення договору Орендарем Орендодавець на свій розсуд має право достроково припинити цей Договір відповідно до його умов або/та застосувати будь-які з наступних видів відповідальності, які в свою чергу не є вичерпними, а є додатковими до інших видів відповідальності, передбаченими умовами цього Договору, зокрема п.5.5.1 припиненого Договору встановлено, що Орендодавець має право утримати будь-яку невикористану частину Орендної плати, Забезпечувального Депозиту та інших платежів, визначених цим Договором.

У листі від 04.04.2014, тобто після припинення дії договору, ТОВ «АРТІМАШ» повідомило, що утримує забезпечувальний депозит у сумі 37 345,73 грн. через грубе порушення ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» вимог п. 3.2.2 Договору.

В п.3.2.2 Договору встановлено, що Орендар сплачує Орендодавцеві плату щомісячним авансом за кожний календарний місяць не пізніше, ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку такого місяця Оренди незалежно від дати виставлення рахунку Орендодавцем. Орендна плата сплачується Орендарем без будь-яких виключень, утримань, зарахувань та винятків.

Відповідно до п. 6.8 Договору, за прострочення виконання будь-якого грошового зобов'язання Орендаря Орендар сплачує Орендодавцю проценти у розмірі 25% річних, а також індекс інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відтак, за порушення п. 3.2.2. Договору, встановлена подвійна відповідальність, проценти у розмірі 25% річних та утримання забезпечувального депозиту.

Варто зазначити, що Орендодавець, своїм правом встановленим у п.6.8 Договору скористався та заявив відповідний позов.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 у справі 910/776/14 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» на користь ТОВ «АРТІМАШ» 33 886,61 грн. орендної плати, 3400,65 грн. річних, 337,71 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати орендної плати, 3437,52 грн. компенсаційних витрат, 273,80 грн. річних, 31,95 грн. інфляційних втрат, 1907,45 грн. пені, 25 233,96 грн. штрафу, 1370,18 грн. судового збору, разом 69 879,83 грн.

ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» 22.08.2014 добровільно сплатило грошову суму у розмірі 69 879,83 грн.

Крім того, пунктом 3.8.6 Договору встановлено, що після використання забезпечувального депозиту або будь-якої його частини Орендар зобов'язаний, не пізніше, ніж протягом 5 (п'ять) днів після отримання письмової вимоги від Орендодавця, виплатити Орендодавцю використану ним суму забезпечувального депозиту з метою відновлення суми забезпечувального депозиту до початкового його розміру.

Разом з тим, будь яких письмових вимог щодо необхідності сплати чи відновлення суми забезпечувального депозиту Орендарем від Орендодавця в період з 04.04.2014 по 07.11.2014 (дата звернення до суду) не надходило.

І тільки після звернення ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНА» до господарського суду м. Києва з позовом про повернення забезпечувального депозиту, від ТОВ «АРТІМАШ» надійшов згаданий лист від 19.11.2014 щодо сплати забезпечувального депозиту.

Дані обставини є додатковим непрямим доказом того, що жодного утримання забезпечувального депозиту ТОВ «АРТІМАШ» не проводилось.

Позовна вимога про стягнення 64 900,21 грн., яка ґрунтується на п. 3.8.6 Договору, окрім обґрунтувань зазначених вище, не підлягає задоволенню, оскільки договір, як зазначалось вище, є припиненим з 22.11.2013.

Варто зазначити, що 14.08.2014 між Орендарем та Орендодавцем було складено Акт, про те, що ТОВ «НУФАРМ УКРАЇНИ» передало (повернуло), а ТОВ «АРТІМАШ» прийняло Квартиру № 106 по вул. Велика Китаївська, 10А у м. Київ (далі - Квартира) та Устаткування в ній (копія Акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.8.7 припиненого 22.11.2013 договору оренди від 30.09.2011 встановлено, що протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі про повернення Орендарем Квартири Орендодавцю за цим Договором, Орендодавець в свою чергу, повертає Забезпечувальний депозит (або, якщо така існує, його невикористану частину) без нарахування будь-яких процентів та вигод Орендарю, за умови тільки, якщо Орендодавець на той день не буде мати будь-яких претензій та вимог стосовно стану переданого Орендарем Приміщення або стосовно виконання Орендарем будь-яких зобов'язань за цим Договором.

Умов, які передбачені в пункті 3.8.7 припиненого 22.11.2013 договору оренди від 30.09.2011 та які б могли бути перешкодою для повернення Забезпечувального депозиту, як зазначалось вище не існує, зокрема:

- Орендар відповідно до заяви Орендодавця про примусове виконання наказу № 910/776/14, виданого 11.08.2014 господарським судом міста Києва 22.08.2014р. добровільно сплатив грошову суму у розмірі 69 879,83 грн.

- претензій та вимог стосовно стану переданого Орендарем Квартири та Устаткування в ній відповідно до змісту Акту приймання-передачі від 14.08.2014 у Орендодавця до Орендаря не має.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 58, оф. 1, код ЄДРПОУ 35591876) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" (03680, м. Київ, вул. М.Грінченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 36797495) основну заборгованість в сумі 37 345 (тридцять сім тисяч триста сорок п'ять) грн. 73 коп., три відсотки річних в сумі 362(триста шістдесят дві) грн. 20 коп., інфляційні збитки в сумі 2763(дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 58 коп., пеню в сумі 3119(три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 65 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Артімаш" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна" про стягнення 64 900,21 грн. відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 30.12.2014

Дата ухвалення рішення25.12.2014
Оприлюднено30.12.2014

Судовий реєстр по справі —910/24570/14

Постанова від 22.06.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Ковтонюк Л.В.

Ухвала від 08.06.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Ковтонюк Л.В.

Постанова від 01.04.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Самсін Р.І.

Ухвала від 06.02.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Самсін Р.І.

Рішення від 25.12.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 13.11.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні