Постанова

від 16.12.2014 по справі 911/2605/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 911/2605/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриб Ю.М. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Київської області від 16.09.2014 (дата підписання 22.09.2014)

по справі № 911/2605/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

про стягнення 12 830,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі №911/2605/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 11 080 грн. заборгованості з орендної плати, 1 262,66 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання майна, 488,12 грн. 3 % річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі №911/2605/14 та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи.

Разом із апеляційною скаргою скаржник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у справі №911/2605/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. поновлено Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 16.09.2014, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 02.12.2014.

01.12.2014 через відділ документального забезпечення суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Київської області від 16.09.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 02.12.2014 оголошено перерву до 16.12.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Станік С.Р.

В судове засідання 16.12.2014р. представник позивача з'явився. Представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 16.12.2014р. позивач надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Промінвестбанк" (орендодавець) та Головним управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 3 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору на протязі 2012 року орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування, приватне індивідуально визначене майно, об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення, загальною площею 277,0 кв.м., які розташовані за адресою: смт. Чорноморське, вул. Щорса, 4, що є власністю орендодавця (далі - майно).

Відповідно до п.п. 3.1., 4.1. Договору, його ціна становить 66 480,00 грн. у тому числі з ПДВ - 11080,00 грн. Орендна плата за користування нежитловими приміщеннями становить 5 540,00 грн. в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Оплата перераховується орендарем на рахунок орендодавця щомісячно на підставі виставленого рахунку протягом 15 робочих днів з дати підписання уповноваженими особами акту наданих послуг за відповідний період (місяць).

У відповідності до п. 5.1 Договору майно повинно бути передано орендарю за актом прийому - передачі нерухомого майна, що належить до приватної власності, протягом 3 робочих днів з дня укладення Договору. Надання послуг та оплата послуг за цим Договором починається з 01.01.2012 року.

Згідно п. 10.1. Договору він набирає чинності з 05.01.2012 року та діє до 31.12.2012 року.

На виконання умов Договору майно було передано Орендарю за Актом прийому - передачі нерухомого майна, що належить до приватної власності від 05.01.2012 року.

Згідно з п. 4.4. Договору в оплату за користування Майном не входить плата за комунальні послуги, плата за електроенергію, плата за землекористування та витрати по обслуговуванню приміщень орендованого майна. Компенсація витрат по обслуговуванню Майна, комунальних послуг, плати за електроенергію, за землекористування Орендарем здійснюється на підставі окремо укладеного Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

На виконання вказаного пункту Договору між орендодавцем та орендарем було укладено Договір про відшкодування витрат з утримання приміщень, орендованих за договором оренди нежитлових приміщень, які належать до приватної власності № 3 від 05.01.2012 року", № 23 від 05.01.2012 року (надалі - Договір відшкодування витрат).

Відповідно до п. 3.2. Договору відшкодування витрат Орендар проводить оплату рахунків протягом семи робочих днів з дати їх отримання.

Згідно п. 6.1. Договору відшкодування витрат він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом всього терміну дії Договору оренди нежитлових приміщень, які належать до приватної власності від 05.01.2012 року № 3, а у частині розрахунків діє з 05.01.2012 року до повного їх здійснення.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за період оренди Приміщення з 05.01.2012 року по 31.12.2012 року відповідач зобов'язаний був сплатити Позивачу орендну плату в сумі 66 480 грн., що передбачено п. 3.1. Договору та підтверджується розрахунком заборгованості доданим до позовної заяви.

Однак, відповідач зобов'язання зі сплати орендних платежів своєчасно та в повному обсязі не виконав, орендну плату сплатив частково у сумі 55 400,00 грн., що підтверджується випискою по рахунках відповідача станом на 29.05.2014 року. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів складає 11 080,00 грн., доказів оплати якої відповідачем не надано.

За період дії Договору оренди (з 05.01.2012 року по 31.12.2012 року) відповідач також повинен був відшкодувати позивачеві витрати по наданню комунальних послуг на суму 11772,90 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості доданим до позовної заяви. Проте, відповідач зобов'язання з відшкодування витрати по наданню комунальних послуг своєчасно та в повному обсязі не виконав, сплатив лише 10 510,24 грн., що підтверджується випискою по рахунках відповідача станом на 29.05.2014 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат по наданню комунальних послуг складає 1 262,66 грн.

Відповідачем доказів відсутності у нього заборгованості перед позивачем не надано.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв банківську виписку по особовому рахунку позивача, як доказ невиконання відповідачем зобов'язань, оскільки така виписка не є первинним документом. Відповідач вважає, що належним доказом розміру заборгованості може бути лише Акт звірки взаєморозрахунків.

Судова колегія вказані доводи скаржника до уваги не приймає з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з нормами п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Наказі Державної податкової служби України від 05.07.2012 №583 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів» визначено, що до первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положенння про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 18.03.2003 року №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, виписка по рахунку є належним доказом, що підтверджує здійснені відповідачем сплати за договором.

Для перевірки достовірності відображеної в бухгалтерському обліку дебіторської та кредиторської заборгованостей між підприємствами може проводитись інвентаризація взаєморозрахунків в результатів якої складається Акт звірки розрахунків. Проте, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт звірки не є первинним бухгалтерським документом у розумінні вимог зазначеного Закону та Положення, який підтверджує фактичне здійснення господарської операції, оскільки складається на підставі первинних документів та є похідним документом.

Отже, твердження відповідача щодо обов'язковості Акту звірки взаєморозрахунків при визначенні розміру заборгованості судова колегія вважає безпідставними.

Факт існування орендних відносин за Договором у спірний період підтверджується Актом приймання-передачі майна та не заперечується відповідачем. Доказів відсутності заборгованості по сплаті орендних платежів та відшкодуванню витрат на утримання майна відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги обгрунтованими, документально доведеними та відповідачем не спростованими, в зв'язку з чим погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 11 080,00 грн. заборгованості з орендної плати та 1 262,66 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання майна.

Позивач просить також стягнути з відповідача 488,12 грн. - 3 % річних за прострочення сплати орендної плати, на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а розрахунок 3% річних наданий позивачем є вірним, то судом першої інстанції правомірно задоволено дану вимогу повністю, в сумі 488,12 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що належне виконання зобов'язань є неможливим внаслідок непереборної сили, а саме події, що відбулися в Автономній Республіці Крим в березні - квітні 2014, тобто тимчасова окупація території та є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань.

Такі твердження відповідача судова колегія вважає безпідставними, оскільки заборгованість за Договором склалася в 2012 року і враховуючи умови Договору мала бути сплачена на початку 2013 року, тобто спірна заборгованість виникла до встановлення в Автономній Республіці Крим режиму окупованої території і невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати не пов'язане з окупацією вказаної території.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм права дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Апеляційна скарга Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Київської області від 16.09.2014, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі №911/2605/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.09.2014р. у справі №911/2605/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2605/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

С.Р. Станік