Рішення

від 22.12.2014 по справі 285/2955/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/2955/14-ц Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 55 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Косигіної Л.М., Талько О.Б.,

секретаря судового засідання Церпіцької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до малої приватної фірми «Сігма-С» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою малої приватної фірми «Сігма-С» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року,-

встановила:

У липні 2014 року позивач звернулась із позовом до суду, в якому просила з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути із відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 6 283,02 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 11 388,85 грн та 1 000 грн компенсації моральної шкоди.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з малої приватної фірми «Сігма-С» на користь позивачки 5 023,76 грн заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2012 року по 31.05.2013 року в сумі 7 131,10 грн та 500 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди, а всього 12 654,86 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2014 року виправлено описку у резолютивній частині рішення, а саме стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2013 року по 28.07.2014 року в сумі 10 426,16 грн, а всього 15 949,92 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції з урахуванням ухвали суду від 10.11.2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно обґрунтував своє рішення тим, що позивачем були надані належні та допустимі докази, які підтверджують перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем, неправомірність дій відповідача щодо невиплати заробітної плати і необхідність її стягнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Як видно із матеріалів справи, позивач з 01.04.2009 року була прийнята на посаду медпрацівника по перед рейсовому випуску автомобілів та була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 31.05.2013 року (а.с. 3, 39).

Згідно довідки № 42 від 22.09.2014 року, яка була видана відповідачем, заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачем складає 5 023,76 грн (а.с. 27, 61).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 8 абз. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством, як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та безпідставно визначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи з кількості календарних днів у розрахунковому періоді. За таких обставин, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7 131,10 грн (24,59 грн середньоденна заробітна плата х 290 робочих днів).

Суд не приймає до уваги, доводи апелянта про необхідність зменшення визначеного розміру середньомісячної заробітної плати за весь період затримки розрахунку до 550,64 грн, тобто місячної суми, оскільки позивач була звільнена за власним бажанням 31.05.2013 року. Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача у день звільнення усі належні до виплати суми заробітної плати позивачу сплачені не були, заборгованість утворилась з червня 2012 року, а відтак з урахуванням обставин справи, розміру заборгованості по заробітній платі, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, позивач має право на отримання заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у повному обсязі.

Нормами ст. 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Доводи, вказані позивачем в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, а наданим нею доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд в достатньому обсязі врахував вимоги розумності і справедливості, обставини справи, обґрунтовано вважав доведеними моральні страждання позивачки у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, втратою нормальних життєвих зв'язків, що потребувало докладання зусиль для організації свого життя та лікування, оскільки остання має хронічне захворювання. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням вимог процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме зменшенню в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку з 10 426,16 грн до 7 131,10 грн та всього з 15 949,92 грн до 12 654,86 грн.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі сторонами не оскаржується, а тому в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу малої приватної фірми «Сігма-С» задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, зменшивши розмір з 10 426,16 грн до 7 131,10 грн та всього з 15 949,92 грн до 12 654,86 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: