Рішення

від 24.12.2014 по справі 909/1179/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 р. Справа № 909/1179/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області,

вул. Грюндвальдська,11 м. Івано-Франківськ, 76000

в інтересах держави в особі

Державного агентства лісових ресурсів України

вул. Ш.Руставелі, 9-а, м. Київ, 01601

в особі ДП "Івано-Франківське лісове господарство",

вул. Василіянок, 48. м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Івано-Франківської обласної державної адміністрації

вул. Грушевського, 21,м. Івано-Франківськ,76004

до відповідача: Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство"

вул. В.Симоненка, 7/10, м. Івано-Франківськ, 76000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Івано-Франківської обласної державної адміністрації) - Івано-Франківське управління лісового та мисливського господарства

вул. Грушевського, 31, м. Івано-Франківськ, 76018

про скасування розпорядження голови Івано-Франківської ОДА № 264 від 09.04.2013 та визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами № 117 від 18.08.2013

за участю представників сторін:

від прокуратури: Піварчук А.М. - старший прокурор відділу, (довіреність № 05/3-12 вих-14 від 13.01.14)

від позивача: Лисик Михайло Васильович - представник, (довіреність № 10-19 від 17.01.14)

від відповідача: Футерко В.Л. - представник, (довіреність № 310/0/2-14/01-075 від 09.04.14)

від відповідача: Білобровець В.С. - юрисконсульт Івано-Франківської обласної державної адміністрації, (довіреність № 05/3-12 вих-14 від 13.01.14)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Івано-Франківської обласної адміністрації) - Івано-Франківське управління лісового та мисливського господарства: представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі ДП "Івано-Франківське лісове господарство" з позовною вимогою до Івано-Франківської обласної державної адміністрації та до Громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство" про скасування розпорядження голови Івано-Франківської ОДА №264 від 09.04.2013 року та визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013 року.

Ухвалою суду від 17.10.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 04.11.2014 року. В судовому засіданні 04.11.2014 року судом оголошено перерву в розгляді справи до 20.11.2014 року, про що представники сторін були повідомлені. В судовому засіданні 20.11.2014 року судом оголошено перерву в розгляді справи до 27.11.2014 року, про що представники сторін були повідомлені. В судовому засіданні 27.11.2014 року судом оголошено перерву в розгляді справи до 11.12.2014 року, про що представники сторін були повідомлені.

Ухвалою суду від 11.12.2014 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Івано-Франківське управління лісового та мисливського господарства та відкладено розгляд справи на 18.12.2014 року. В судовому засіданні 18.12.2014 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 24.12.2014 року, про що представники сторін були повідомлені.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити. Представники відповідачів Івано-Франківської ОДА та громадської організації "Прикарпатське рибальське товариство" проти позову заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке. Перевіркою, проведеною прокуратурою Івано-Франківської області встановлено, що на підставі розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №85 від 07.02.1996 року ДР "Івано-Франківське лісове господарство" надано в постійне користування землі лісового фонду загальною площею 22232 га, в тому числі згідно матеріалів лісовпорядкування 2009 року загальна площа земель лісогосподарського призначення Марковецького лісництва ДП "Івано-Франківське державне лісове господарство" становить 3195 га.

Позивач вказує на те, що розпорядженням голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №264 від 09.04.2013 року громадській організації "Прикарпатське рибальське товариство" виділено в тимчасове довгострокове користування лісову ділянку площею 2,4 га в кварталі 18 виділах 13,14,19,20,23,24 Марковецького лісництва ДП "Івано-Франківське лісове господарство" для облаштування рекреаційно-відпочинкової зони терміном на 5 років та зобов'язано постійного землекористувача укласти з ГО "Прикарпатське рибальське товариство" договір тимчасового користування лісовою ділянкою.

На виконання зазначеного розпорядження між ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та ГО "Прикарпатське рибальське товариство" 18.04.2013 року укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами №117, згідно якого ГО "Прикарпатське рибальське товариство" передано у користування вільну від будь-яких об'єктів та споруд лісову ділянку площею 2,4 га в кварталі 18 виділах 13,14,19,20,23,24 Марковецького лісництва. Актом приймання-передачі лісової ділянки від 18.04.2013 року ДП "Івано-Франківське лісове господарство" вказану лісову ділянку передано ГО "Прикарпатське рибальське товариство" в строкове платне користування.

Позивач вважає, що вказане розпорядження голови Івано-Франківської ОДА №264 від 18.04.2013 року підлягає скасуванню, а договір довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013 року - визнанню недійсним.

За словами позивача, земельна ділянка передана ГО "Прикарпатське рибальське товариство" без вилучення у постійних лісокористувачів. У своїх доводах позивач посилається на ст.18 Лісового кодексу України - довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Також позивач зазначив, що відповідно до п.4.1. "Правил використання корисних властивостей лісу", затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року використання лісових ділянок для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей здійснюється з метою забезпечення масового відпочинку та оздоровлення громадян, що включає в себе організацію: дозвілля на існуючих туристичних базах, кемпінгах, базах відпочинку, дитячих та спортивних таборах, стаціонарних та пересувних (наметових) оздоровчих таборах, інших аналогічних об'єктах, що використовуються для відпочинку; проведення культурно-оздоровчих заходів (оглядів, конкурсів, вистав, гулянь); прогулянок у лісі, відпочинку біля води; прогулянок верхи на конях, на велосипедах; проведення екскурсій; профілактики захворювань і лікування громадян.

Крім того, позивач вказав, що відповідно до ст.20 Лісового кодексу України - тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі. Згідно ст.22 Лісового кодексу України Підставами припинення права постійного користування лісами є використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення, а також використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

За словами позивача, проведеною перевіркою правомірності використання відповідачем ГО "Прикарпатське рибальське товариство" лісової ділянки площею 2,4 га встановлено, що на вказаній території землях лісогосподарського призначення проведено облаштування (будівництво) трьох водойм, які використовуються ГО "Прикарпатське рибальське товариство" для риборозведення.

Позивач вважає, що оскільки згідно бізнес-плану ГО "Прикарпатське рибальське товариство" метою господарської діяльності на триманій в тимчасове довгострокове користування лісовою ділянкою є облаштування ставків, проведення будівельно-монтажних робіт по створенню дамб, риборозведення та реалізація риби, що суперечить ст.ст. 1, 5, 19, 21 Лісового кодексу України та ст.ст. 57, 125 Земельного кодексу України, розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №117 від 09.04.2013 року підлягає скасуванню, а договір довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013 року - визнанню недійсним.

Згідно клопотання №28/2-654 вих-14 від 25.11.2014 року (вх. №18944/14 від 27.11.2014 року прокурор просить суд визнати недійсним розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №264 від 09.04.2013 року та визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013 року укладений між ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та ГО "Прикарпатське рибальське товариство", а також зобов'язати ГО "Прикарпатське рибальське товариство" повернути ДП "Івано-Франківське лісове господарство" земельну ділянку отриману нею згідно акту приймання-передачі від 18.04.2013 року.

Відповідач громадська організація "Прикарпатське рибальське товариство" з позовною вимогою не погоджується, відповідачем подано відзив на позовну заяву від 03.11.2014 року (вх. №17260/14 від 03.11.2014 року). У своєму відзиві відповідач посилається на абз.4 п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року" - вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Крім того, відповідач зазначив, що згідно абз.1 п.2.2. вказаної постанови - за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Також на думку відповідача ГО "Прикарпатське рибальське товариство", позивач не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що дії відповідача заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу та/або корисним властивостям лісу. З огляду на викладене, відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач Івано-Франківська обласна державна адміністрація також не погоджується з позовними вимогами позивача. Представником Івано-Франківської ОДА подано суду відзив на позовну заяву (вх. №17388/14 від 04.11.2014 року) згідно якого необхідність прийняття Івано-Франківською ОДА розпорядження №264 спрямоване на ефективне використання лісових ділянок для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. За словами відповідача, на засіданні обласної комісії з розгляду документів щодо виділення суб'єктам господарювання лісових ділянок у тимчасове користування без вилучення у постійних лісокористувачів від 14.03.2013 року було вирішено рекомендувати виділити ГО "Прикарпатське рибальське товариство" лісову ділянку площею 2,4 га для облаштування рекреаційно-відпочинкової зони, терміном на 5 років. Відповідач стверджує, що враховуючи погодження постійного лісокористувача - ДП "Івано-Франківське лісове господарство" від 16.07.2012 року №04-343, Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства від 01.04.2013 року №2-9/41-275 погодило матеріали щодо надання ГО "Прикарпатське рибальське товариство" у довгострокове тимчасове користування без вилучення у постійного користувача терміном на 5 років лісової ділянки площею 2,4 га, яка знаходиться в кв. 18 вид. 13,14,19,20,23,24 Марковецького лісництва державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" для облаштування рекреаційно-відпочинкової зони. Враховуючи викладене, відповідач Івано-Франківська ОДА вважає, що розпорядження Івано-Франківської ОДА від 09.04.2013 року №264 "Про виділення лісової ділянки в тимчасове довгострокове користування" видано з дотриманням норм чинного законодавства і тому просив суд в позові відмовити.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до п.4 ст.31 Лісового кодексу України міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки , що перебувають у державній власності, на відповідній території. Розпорядженням Івано-Франківської ОДА №264 від 09.04.2013 року виділено в тимчасове користування громадській організації "Прикарпатське рибальське товариство" лісову ділянку площею 2,4 га, яка знаходиться в кварталі 18 виділах 13,14,19,20,23,24 Марковецького лісництва державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" для облаштування рекреаційно-відпочинкової зони терміном на 5 років. Згідно вказаного розпорядження ДП "Івано-Франківське лісове господарство" у 20-денний термін зобов'язано укласти з громадською організацією "Прикарпатське рибальське товариство" договір тимчасового користування лісовою ділянкою.

Згідно ст.18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок , які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

На підставі зазначеного розпорядження між ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та ГО "Прикарпатське рибальське товариство" укладено договір №117 довгострокового тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право :1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані :1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6)не порушувати прав інших лісокористувачів. Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Проте, прийнято прийняте Івано-Франківською обласною державною адміністрацією розпорядження №264 від 09.04.2013 року "Про виділення лісової ділянки в тимчасове довгострокове користування" є таким, яке порушує вимоги діючого законодавства, враховуючи таке.

Порядок надання лісових ділянок в користування регламентується Порядком розгляду документів щодо виділення лісових ділянок у тимчасове користування без вилучення у постійних лісокористувачів затвердженого розпорядженням обласної державної адміністрації від 20.03.2013 року №175. Таким чином, ОДА при наданні в користування лісових ділянок повинна дотримуватись локальних нормативних актів, прийнятих нею відповідно до наданих повноважень.

Згідно вказаного Порядку після погодження постійними лісокористувачами виділення лісової ділянки суб'єкти господарювання (тимчасові лісокористувачі) звертаються з аналогічним погодженням до обласного управління лісового та мисливського господарства. До вказаного клопотання додають бізнес-план (інвестиційна програма, яка містить комплекс зобов'язань та заходів щодо забезпечення охорони, захисту, посилення корисних властивостей насаджень, підвищення родючості ґрунтів тощо).

Відповідно до поданого суду бізнес-плану ГО "Прикарпатське рибальське товариство" цілями проекту організації рекреаційної зони відпочинку є надання відпочинкових послуг серед яких - мисливство та рибальство. Вказане підтверджується заявою ГО "Прикарпатське рибальське товариство" директору ДП "Івано-Франківське лісове господарство" з проханням виділити лісову земельну ділянку для облаштування ставків, у тимчасове користування терміном на 25 років.

Згідно плану лісонасаджень Марковецького лісництва ДП "Івано-Франківське лісове господарство", затвердженого Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, в 2009 році під час базового лісовпорядкування у зв'язку з тим, що дані ділянки не використовувались за призначенням, замулились і заросли чагарниками, змінено категорії площ з ставків на болота, на лісовій ділянці, виділеній ГО "Прикарпатське рибальське товариство". Таким чином, для реалізації відповідачем цілей бізнес-плану необхідно влаштувати відповідні умови (водойми) для риборозведення.

Ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів і є об'єктом регулювання Водного кодексу України. В цьому випадку, відповідач набуває статусу водокористувача, а з урахуванням ст. 48 Водного кодексу - спеціального водокористувача.

Статтею 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Крім того, вказаною статтею регулюється перелік органів, які видають дозволи на спеціальне водокористування. Згідно ст.49 Водного кодексу України у дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

В спірному випадку, суду не надано доказів наявності у відповідача ГО "Прикарпатське рибальське товариство" відповідного дозволу на спеціальне водокористування та проведення ним оплати за спеціальне водокористування. Посилання відповідача на те, що він використовує водойму для спортивного рибальства не може братися судом до уваги з огляду на те, що це не позбавляє відповідача від обов'язку отримати дозвіл на спеціальне водокористування та здійснити відповідну оплату.

Використання відповідачем вказаних боліт для розведення риби в природному середовищі для рекреаційних цілей є неможливим. Таким чином, виділення відповідачу лісової ділянки, допускаючи використання її для риборозведення, порушує ряд приписів Водного кодексу України. За таких обставин, прийняте Івано-Франківською обласною державною адміністрацією розпорядження №264 від 09.04.2013 року "Про виділення лісової ділянки в тимчасове довгострокове користування" є таким, що прийняте всупереч фактичним обставинам справи з порушенням вимог чинного законодавства.

Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013 року укладеного між ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та ГО "Прикарпатське рибальське товариство" слід вказати таке.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам: 2.5.1. Слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови); 2.5.2. Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

В спірному випадку, договір довгострокового тимчасового користування №117 від 18.04.2013 року укладений між ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та ГО "Прикарпатське рибальське товариство" на підставі Розпорядження №264 від 09.04.2013 року, яке визнається судом недійсним, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, суд вважає за правильне визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування №117 від 18.04.2013 року укладений між ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та ГО "Прикарпатське рибальське товариство", оскільки підстава укладення такого договору (розпорядження №264 від 09.04.2013 року) не відповідає вимогам чинного законодавства, що в спірному випадку доведено позивачем перед судом.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ГО "Прикарпатське рибальське товариство" повернути ДП "Івано-Франківське лісове господарство" земельну ділянку отриману нею згідно акту приймання-передачі від 18.04.2013 року слід вказати таке.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Як вбачається з Акту приймання-передачі лісових ділянок передача лісових ділянок здійснюється відповідно до договору №117 від 18.04.2013 року. Таким чином, враховуючи приписи Цивільного кодексу України, а саме ст.216 Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованими доводи прокуратури щодо повернення відповідачем ГО "Прикарпатське рибальське товариство" земельної ділянки ДП "Івано-Франківське лісове господарство".

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідачів. Крім того, судовий збір за визнання договору недійсним слід розподілити порівну між сторонами договору.

Керуючись ст. 1, ст. ст. 18, 20, п.4 ст.31 Лісового кодексу України, ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України, ч.3 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсним розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №264 від 09.04.2013 року.

Визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами №117 від 18.04.2013 року, укладений між ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та ГО "Прикарпатське рибальське товариство". Громадській організації "Прикарпатське рибальське товариство" повернути ДП "Івано-Франківське лісове господарство" земельну ділянку отриману згідно акту приймання-передачі від 18.04.2013 року.

Стягнути з відповідача Івано-Франківської обласної державної адміністрації / вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 / в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, Банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

Стягнути з ДП "Івано-Франківське лісове господарство" / вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, 76000, р/р 2600984141002, МФО 319092, ІФФ ПАТ "Банк"Київська Русь", ідентифікаційний код 22192129 / в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 609 грн. (шістсот дев'ять гривень) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, Банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

Стягнути з відповідача Громадської організації "Прикарпатське рибне товариство" / вул. В. Симоненка, 7/10, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 38162374, р/р 26006210263242, МФО 320984, АТ "ПроКредитБанк" м. Київ / в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 609 грн. (шістсот дев'ять гривень) за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, Банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області МФО банку - 836014.

Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.12.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"