Постанова

від 16.07.2009 по справі 47/342-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/342-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 липня 2009 р.                                                                                    № 47/342-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргуАкціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11"

на рішення  господарського суду Харківської області від 22.12.2008р.

у справі№47/342-08

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Ольга"

доПриватного підприємства "ПАП-Сервис"

простягнення 163777,6грн.,

за участю представників:

-          скаржника: Мазепа А.В., дов. б/н від 23.04.2009р.

-          позивача: Марченко О.П., дов. б/н від 27.04.2009р.;

-          відповідача: не з'явилися.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 14.07.2009р. №02.02-10/306 у зв'язку з відпусткою судді Демидової А.М. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Кот О.В. –головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №47/342-08.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008р. Відкрите акціонерне товариство "Ольга" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "ПАП-Сервис" про стягнення штрафу на суму 163777,6грн., на підставі п.7.4 договору поставки №01/01/08 від 01.01.2008р., укладеного між сторонами, внаслідок поставки товару неналежної якості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2008р. у справі №47/342-08 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ольга" до державного бюджету України 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Приватного підприємства "ПАП - Сервіс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Ольга" 163777,6грн. штрафу, 163,78грн. державного мита та 118витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Не погодившись з прийнятим у справі рішенням, Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №11" звернулося в порядку ст.107 ГПК України до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з поясненням до неї, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2008р. у даній справі та передати справу до суду першої інстанції.

В судове засідання представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони та скаржник були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Позивач скористався правом, наданим статтею 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржений судовий акт залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11", заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та скаржника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.01.2008р. між сторонами був укладений договір №01/01/08, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язався передавати у власність покупця (позивача) будівельний матеріал - бетон класу В - 20 (товар) у кількості, асортименті та у строки згідно з умовами цього договору, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що оплата товару за даним договором здійснюється покупцем на умовах 100% передплати.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов даного договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату у визначеному договором розмірі, що не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні, а відповідач у період з 22.04.2008р. по 05.06.2008р. здійснив поставку товару на оплачену позивачем суму, що підтверджується наданими позивачем відповідними видатковими накладними.

Поряд з цим, пунктами 5.1, 5.2 вказаного договору сторони погодили, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати ДСТУ Б.В 2.7-43-96 "Бетони важкі. ТУ". Належним товаросупровідним документом, що посвідчує якість товару та який передається покупцеві разом з товаром, є технічний паспорт, оформлений виробником товару та наданий постачальником у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було передано позивачу разом з поставляємим товаром товаросупровідні документи на товар: технічні паспорта на бетон марки В-20, видані АТ завод залізобетонних конструкцій №11, які засвідчують відповідність якості товару, що поставлявся, вимогам ДСТУ Б.В 2.7-43-96 "Бетони важкі. ТУ".

Водночас місцевим господарським судом зазначено, що товар (бетон В-20), у певній частині, використовувався позивачем для улаштування фундаменту об'єкту будівництва - створення монолітних залізобетонних конструкцій - ростверків та підколонників, які закладаються у фундамент будівлі та повинні сприймати основне навантаження конструкцій спорудженого у результаті будівництва об'єкту нерухомого майна. Клас бетону В-20 визначено як будівельний матеріал, що повинен використовуватися для створення ростверків та підколонників, згідно з проектною документацією на будівництво об'єкту силами ТОВ "Термо-шилд" на підставі договору генерального підряду №09/01 від 11.01.2008р., укладеного між позивачем та ТОВ "Термо-шилд".

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що з метою використання товару за його призначенням підрядником - ТОВ "Термо-шилд" - було виконано роботи по оформленню залізобетонних конструкцій - ростверків, а також відібрано зразки товару для проведення лабораторією ТОВ "С.К.С.М" на замовлення ТОВ "Термо-шилд" випробувань на міцність бетону.

З протоколів результатів випробувань міцності бетону у ході стискання від 17.07.2008р. за №№385, 391, 390, 387, 386, 389, 388, місцевим господарським судом встановлено, що клас поставленого відповідачем позивачу бетону, з якого виготовлялися ростверки та підколонники, не відповідає за технічними показниками бетону класу В-20, внаслідок чого ВАТ "Ольга" надало зразки цього бетону ЗАТ проектному та науково–дослідницькому інститутові "Харківський ПромбудНІІпроект" з метою проведення дослідження зразків на предмет визначення міцності бетону монолітних залізобетонних ростверків з колонами методом неруйнівного контролю торгового центру, що будується.

Як встановлено судом першої інстанції з протоколу ЗАТ проектним та науково-дослідницьким інститутом "Харківський ПромбудНІІпроект" №1 від 30.06.2008р. та акту відбору проб від 01.08.2008р. на відповідність вимогам ДСТУ Б.В 2.7-43-96 "Бетони важкі. ТУ" від 05.08.2008р.: показники фактичної міцності бетону є нижчими ніж ті, яким повинен відповідати бетон класу В-20; зменшення міцності бетону викликано порушенням співвідношення між різними видами заповнювачів та високим змістом розчинної складової; через обставини зазначені у п.п.1, 2 фактична міцність бетону відповідає класам бетону В-7,5, В-10, В-12,5, В-15.

На підставі зазначеного з урахуванням проведеного позивачем розрахунку кількості фактично поставленого бетону, використаного для виготовлення залізобетонних ростверків та підколонників, судом першої інстанції вказано, що фактично поставлений відповідачем товар у обсязі 548,924куб.м, оплачений позивачем на суму 409444грн., не відповідає вимогам законодавства та нормативної документації, що ставляться до бетону класу В - 20 (поставка якого є предметом договору, що був укладений між сторонами), а відповідає вимогам, що ставляться до бетону класів В-7,5, В-10, В-12,5, В-15, а, отже, є товаром неналежної якості.

За умовами п.7.4 вказаного договору передбачено, що у разі поставки товару неналежної якості постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 40% від вартості поставленого товару неналежної якості, а також відшкодовує завдані цим збитки у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Врахувавши зазначені договірні умови, положення ст.ст.525, 526, 610, 611, ч.1 ст.624 ЦК України, ст.193, ч.1 ст.266, ч.1 ст.268 ГК України, визнання відповідачем вартості поставленого відповідачем товару неналежної якості у сумі 409444грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу на суму 163777,6грн.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Як зазначає скаржник в поданій касаційній скарзі, місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за поставку неналежної якості товару –бетону марки В-20 з технічними паспортами Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11", пославшись на результати випробувань та досліджень ЗАТ проектним та науково-дослідницьким інститутом "Харківський ПромбудНІІпроект", викладених у протоколі №1 від 30.06.2008р. та протоколи випробувань міцності бетону у ході стискання від 17.07.2008р. за №№385, 391, 390, 387, 386, 389, 388, без витребування та дослідження судом журналів бетонних робіт позивача та документів вихідного контролю бетону скаржника-виробника, не залученого до участі у справі у певному процесуальному статусі, для з'ясування відповідності якості виробленого товару вимогам ДСТУ Б.В 2.7-43-96 "Бетони важкі. ТУ".

Проте, вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції всупереч приписів п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору в порушення вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення на користь позивача з постачальника –відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості, прийняв рішення, що стосується прав та обов'язків Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11" як виробника цього товару.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не входить до компетенції суду касаційної інстанції (ст. 1115, 1117 ГПК України), прийняття судом рішення, що стосується прав та обов'язків незалученого до участі у справі скаржника –Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11"- виробника проданого відповідачем позивачу бетону, якість якого визнана неналежною, є підставою у відповідності до п.3 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України для скасування прийнятого у справі судового рішення з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене, залучити до участі у справі у певному процесуальному статусі Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №11", всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2008р. у справі №47/342-08 скасувати.

Справу №47/342-08 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук