Постанова

від 15.07.2009 по справі 16/290/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/290/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2009 р.                                                                                    № 16/290/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді       Козир Т.П.,

суддів:                              Малетича М.М.,

                                          Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромашка” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. у справі № 16/290/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ЛКМЗ” до Дочірнього підприємства “ЧАРА” Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛК КОМПАНІ ЛТД”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромашка”, про усунення перешкод в реалізації права на частку у статутному фонді, визнання корпоративних прав на частку у статутному фонді, зобов'язання здійснити державну реєстрацію змін у складі засновників,

за участю представників:

Позивача: Рибалова Л.В., доручення б/н від 10.06.2009р.,

Відповідачів: не з'явились.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ЛКМЗ” (далі –ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ”, Позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Дочірнього підприємства “ЧАРА” Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛК КОМПАНІ ЛТД” (далі –ДП “ЧАРА”, Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромашка” (далі –ТОВ “Ромашка”, Відповідач 2), з урахуванням уточнених позовних вимог, про усунення перешкод в реалізації прав на частку у розмірі 40% в статутному фонді ТОВ “Ромашка”, шляхом заборони останньому укладання будь-яких цивільно-господарських договорів та угод щодо вказаного майна, визнання корпоративних прав на частку у статутному фонді ТОВ “Ромашка” в розмірі 1701377,00 грн., що становить 40% від його статутного фонду та зобов'язання державного реєстратора Якиміської районної державної адміністрації Запорізької області провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ “Ромашка”, вказавши його учасником ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ”.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2008р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2009р., позов ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” було задоволено частково, зокрема.

В частині вимог про визнання за Позивачем корпоративних прав на частку у статутному фонді Відповідача в розмірі 1701377,00 грн., що становить 40% від статутного фонду, позов задоволено –визнано за Позивачем право власності на частку у статутному фонді ТОВ “Ромашка” в розмірі 1701377,00 грн., що становить 40% від статутного фонду.

В частині вимог про усунення перешкод в реалізації прав ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” на частку у розмірі 40% у статутному фонді ТОВ “Ромашка” шляхом заборони укладання будь-яких цивільно-господарських договорів та угод щодо вказаного майна, в позові відмовлено.

Також, припинено провадження у справі, в частині відмови Позивача від позовних вимог, пред'явлених до ДП “Чара”, на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), а також, в частині вимог про зобов'язання державного реєстратора Якиміської районної державної адміністрації Запорізької області провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ “Ромашка”, вказавши його учасником ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” –на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ТОВ “Ромашка”, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність вимог Відповідача, викладених ним в касаційній скарзі, просить залишити таку без задоволення, а постанову апеляційної інстанції у даній справі –без змін.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Установчого договору від 01.06.1999р. про створення та діяльність ТОВ “Ромашка”, який укладено між юридичною особою –Відкрите акціонерне товариство “Лозівський ковальсько-механічний завод” (далі –ВАТ “ЛКМЗ”) та 16 фізичними особами, було створено ТОВ “Ромашка” (ст. 1.).

При чому, згідно п.п. 3.1., 3.2. статті 3 Установчого договору ТОВ “Ромашка” для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків учасників було створено статутний фонд в розмірі 4253127 грн., з яких, в рахунок свого внеску до статутного фонду Товариства, ВАТ “ЛКМЗ” передав у його розпорядження п'ятиповерховий корпус та два спальних корпуси, вартість яких оцінена в розмірі 1701377 грн., що складало 40% статутного фонду.

На підставі Установчого договору, ВАТ “ЛКМЗ”, згідно акту приймання-передачі основних засобів від 01.06.1999р., передало ТОВ “Ромашка” будівлі на загальну суму 1701377 грн.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Статуту ТОВ “Ромашка”, який було зареєстровано розпорядженням голови Якимівської районної державної адміністрації за реєстраційним номером 375 від 01.07.1999р., майно Товариства складають матеріальні цінності та фінансові ресурси, які знаходяться на його балансі і є його власністю. Джерелами формування майна Товариства є: грошові та матеріальні внески учасників в статутний фонд, в тому числі їх додаткові внески в майно Товариства; доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності Товариства; кредити банків та інших кредиторів; безвідплатні або благодійні внески, пожертвувавння організацій, підприємств та громадян; придбання майна інших підприємств, організацій; інші надходження.

В наступному, 06.08.2004р. між ВАТ “ЛКМЗ” (Продавець), яке на той час перебувало у процедурі санації, за погодженням з розпорядником його майна, а також Товариством з обмеженою відповідальністю “У.П.Е.К.-Агротех” (далі –ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех”, Покупець), з метою відновлення платоспроможності ВАТ “ЛКМЗ” відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, був укладений договір купівлі-продажу виділеної частини підприємства на умовах правонаступництва у формі сукупних валових активів у вигляді частини цілісного майнового комплексу ВАТ “ЛКМЗ”.

Згідно п. 1.1. вказаного договору, Продавець відповідно до рішення, прийнятого на засіданні комітету кредиторів (протокол № 15 від 06.08.2004р.) продав за компенсацію у власність Покупця частину підприємства у формі сукупних валових активів у вигляді частини цілісного майнового комплексу (СВА) згідно з передаточним (розподільчим) балансом, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти та провести відповідні розрахунки за валові активи, прийняті по акту прийому-передачі.

При чому, пунктом 1.2. договору передбачалось, що Покупець стає правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків Продавця СВА в частині та відповідно до передаточного (розподільчого) балансу, а згідно його п. 3.1., право власності на придбані активи переходить до Покупця з моменту прийняття рішення комітетом кредиторів (06.08.2004р.) та надання керуючому санацією ВАТ “ЛКМЗ” права підписання договору з наступним його нотаріальним посвідченням.

Також, у п. 4.2. договору сторони погодили, що передача СВА Продавцем та прийняття об'єкту придбання Покупцем засвідчується оформленням передаточного (розподільчого) балансу, акту приймання-передачі СВА і актами приймання-передачі конкретного виду майна, які підписується сторонами та засвідчуються їх печатками, і є додатками до договору.

Відповідно до передаточного акту від 06.08.2004р. до договору було зафіксовано обсяг та склад майна, що передається у вигляді корпоративних прав, а саме –частку у статутному фонді ТОВ “Ромашка”, яка належала ВАТ “ЛКМЗ”, в розмірі 40% від статутного фонду ТОВ “Ромашка”, ціною продажу (набуття) у розмірі 750000 грн., згідно оцінки, яка була виконана Харківською товарною біржею станом на 30.06.2004р.

В подальшому, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2008р. ВАТ “ЛКЗМ”, яке було залучено по даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, було визнано банкрутом і ліквідовано.

На загальних зборах учасників ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех”, які відбулися 22.04.2005р., оформлені відповідним протоколом № 5, було прийнято рішення розпочати процедуру реорганізації цього Товариства та припинення юридичної особи ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех” шляхом його поділу на два товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех” від 29.07.2005р., на них було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ЛКМЗ”, шляхом реорганізації у формі поділу ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех”, до якого переходять майнові права та обов'язки цього Товариства згідно передавального (розподільчого) акту (балансу) в частині зобов'язань, відображених у передавальному акті.

На підставі вказаного рішення загальних зборів ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” було зареєстровано Кегичевською районною державною адміністрацією Харківської області 08.08.2005р.

Згідно з розподільчим балансом ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех” станом на 15.08.2005р. та актом прийому-передачі майна за розподільчим балансом від 15.08.2005р., складеним між ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех” та ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ”, новостворене ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ”, як правонаступник майнових прав та обов'язків реорганізованого товариства у визначених розподільчим балансом частках, прийняло, в тому числі, і корпоративні права   у ТОВ “Ромашка”, в розмірі частки в статутному фонді цього товариства.

У зв'язку із цим, Позивач 19.09.2005р. надіслав засновникам ТОВ “Ромашка” –фізичним особам, листи, якими повідомив про створення ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” шляхом реорганізації ТОВ “У.П.Е.К.-Агротех” та про прийняття за розподільчим балансом корпоративних прав в цьому Товаристві, а також, запропонував провести позачергові збори його учасників для вирішення питання щодо участі ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” у ТОВ “Ромашка”.

У зв'язку з цим, 06.08.2007р. на розгляд загальних зборів ТОВ “Ромашка”, було винесено питання щодо введення до складу учасників ТОВ “Ромашка” ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ”, як правонаступника ВАТ “ЛКМЗ”, проте, дане питання на цих зборах вирішено не було і відповідне рішення з цього приводу, не приймалось.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” про усунення перешкод, з боку ТОВ “Ромашка”, в реалізації ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” своїх прав відповідно до його частки в розмірі 1701377,00 грн., що становить 40% від статутного фонду ТОВ “Ромашка”, визнання таких прав, заборони останньому укладати будь-які договори та угоди щодо вказаного майна, а також, про зобов'язання державного реєстратора Якиміської районної державної адміністрації Запорізької області провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ “Ромашка”, вказавши його учасником ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ”.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що Позивач довів в суді про набуття ним корпоративних прав на участь в ТОВ “Ромашка”, з часткою в розмірі 1701377 грн., що становить 40% статуного фонду останнього, дійшов висновку про обгрунтованість цієї частини позовних вимог та їх задоволення.

Водночас, як суд першої, так і апеляційної інстанцій, вважали за необхідне, задовольнивши позовні вимоги про визнання за Позивачем корпоративних прав, відповідно до його частки у статуному фонді Відповідача 2, які останнім не визнавались, визнати також за Позивачем, на підставі ст.ст. 392, 396 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), і право власності на цю частку.

У зв'язку з цим, на думку касаційної інстанції, в частині вирішення спору про визнання за Позивачем корпоративних прав на участь в ТОВ “Ромашка”, з часткою в розмірі 1701377 грн., що становить 40% статуного фонду, то попередні судові інстанції, з урахуванням обставин справи, вимог законодавства, що регулює ці спірні правовідносини, зокрема, ст.ст. 167 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст. 115, 140, 147, 190 ЦК України, прав та обов'язків сторін, дійшли до правильного висновку про задоволення цієї частини позову.

Щодо вимог ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ” про усунення перешкод в реалізації його прав на частку у розмірі 40% в статутному фонді ТОВ “Ромашка”, то суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився і апеляційний господарський суд, встановивши, що Позивачем в цій частині позовних вимог, було обрано спосіб захисту цивільних прав, який не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, також дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Що ж стосується вирішення іншої частини вимог Позивача –про визнання за ним права власності на частку у статуному фонді Відповідача 2, які було задоволено судами, а також, про зобов'язання державного реєстратора Якиміської районної державної адміністрації Запорізької області провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ “Ромашка”, вказавши його учасником ТОВ “Торговий дім “ЛКМЗ”, провадження у якій було припинено, з тих підстав, що такий спір не підвідомчий господарським судам України, тобто відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, то з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України (далі –ГПК України), були прийняті, в цій частині, за неповного з'ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення  для справи, їх юридичну  оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи  одні і відхиляючи  інші докази, суд має це обґрунтувати.

Так, згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 цього ж Кодексу, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 37 Закону України “Про власність” (в редакції, чинній на момент укладення Договору), здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається переданим йому майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 134 ГК України також передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

В той же час, згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 167 ГК України корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Крім того, відповідно до ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” та ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно ст. 13 Закону України “Про господарські товариства” вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 4, 51 Закону України “Про господарські товариства”, ст. 143 ЦК України, статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити, у тому числі, відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника.

В даному випадку, згідно Статуту ТОВ “Ромашка” (п. 2.1.), майно цього Товариства складають матеріальні цінності та фінансові ресурси, які знаходяться на його балансі і є його власністю.

Дане положення, яке закріплене в Статуті ТОВ “Ромашка”, ужгоджується і з положенням частини 1 ст. 115 ЦК України, згідно якої, господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

В той же час, як видно з Установчого договору ТОВ “Ромашка”, про який згадувалось вище, ВАТ “ЛКМЗ”, як засновник ТОВ “Ромашка”, в  рахунок свого внеску до статутного фонду віддало у розпорядження цього Товариства нерухоме майно на суму 1701377,00 грн., що складало 40% вартості статутного фонду.

У зв'язку з цим, для вирішення питання про власність майна, судами попередніх інстанцій не було в повній мірі враховано, як вищезазначених вимог законодавства, положень Статуту та Установчого договору ТОВ “Ромашка”, що стосуються майна цього Товариства, яке передавалось в якості внеску до статутного фонду останнього, так і не було встановлено його правового статусу, в той час, як ці обставини, мають важливе значення для правильного вирішення справи, в цій частині.

Що стосується припинення провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, в частині позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ “Ромашка”, то необхідно зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У зв'язку з цим, припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до установчих документів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що спір в цій частині не підвідомчий господарським судам України, а відноситься до компетенції адміністративних судів України, оскільки такі свої висновки суд першої інстанції жодним чином не мотивував, з посиланням на відповідні норми законодавства, та не залучив при цьому, як це належить, до участі у справі і відповідного державного реєстратора.

З урахуванням викладеного, судові рішення, в частині визнання за Позивачем права власності на частку у статуному фонді Відповідача 2 та про зобов'язання державного реєстратора –Якиміської районної державної адміністрації Запорізької області провести державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ “Ромашка”, не можна визнати такими, що постановлені з повним встановленням всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, в цій частині, такі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд в іншому складі суду.

При новому розгляді справи, в частині скасування судових рішень, слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати характер і підстави виникнення спору, дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромашка” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2008р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. у справі № 16/290/08 в частині: визнання за “Торговий дім “ЛКМЗ” корпоративних прав на частку у статутному фонді ТОВ “Ромашка” в розмірі 1701377,00 грн., що становить 40% від статутного фонду, відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в реалізації “Торговий дім “ЛКМЗ” своїх прав на частку у статутному фонді ТОВ “Ромашка” шляхом заборони укладання будь-яких договорів та угод, а також, припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою ТОВ “ТД “ЛКМЗ” від позовних вимог до ДП “Чара”, залишити без змін.

В решті, рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2008р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. у справі № 16/290/08 скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий - суддя                                                            Козир Т.П.

Судді                                                                                      Малетич М.М.

                                                                                                         Могил С.К.