Постанова

від 09.07.2009 по справі 14/472

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/472

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2009 р.                                                                                    № 14/472  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання  Заступника Генерального прокурора України

на рішеннявід 04.02.2009 року

у справі№ 14/472

господарського суду Полтавської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-енергетична компанія “Гермес”

доДочірнього підприємства Національної компанії “Надра України” “Полтаванафтогазгеологія”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1.          Головне управління юстиції у Полтавській області;2.          Товариство з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс” в особі Полтавської філії ТОВ “Мультисервіс”

провизнання права власності та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:від третіх осіб:від прокуратури:не з'явилисьне з'явилисьХейлик Н.М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Іваницький О.Т.) від 04.02.2009 року по справі № 14/472 відмовлено в позові повністю.

В касаційному поданні Заступник Генерального прокурора України просить змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2009 року, виключити з мотивувальної частини рішення посилання на правомірність набуття ТОВ “Промислово,енергетична компанія “Гермес” права власності на нерухоме майно, що є предметом спору, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.16, 17, 82 ГПК України, ст.ст.57, 65, 136 ГК України.

Відзиву на касаційне подання сторони не надіслали.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційному поданню прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ньому доводи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ТОВ “Промислово-енергетична компанія “Гермес” звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства “Полтаванафтогазгеологія” Національної Акціонерної компанії “Надра України”, треті особи: Головне управління юстиції у Полтавській області, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс” в особі Полтавської філії ТОВ Мультисервіс”, про визнання права власності на свердловини №№ 11, 17 (в кількості двох), 18 (в кількості двох), 19 (в кількості двох), 21 (в кількості двох)  Сахалінського родовища, №71 Березівського родовища, №13 Східно-Полтавського родовища, №22 Юліївського родовища; про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, придбаним на аукціоні (публічних торгах) по реалізації арештованого майна Дочірнього підприємства “Полтаванафтогазгеологія” Національної Акціонерної компанії “Надра України”. Позов обґрунтовано посиланням на те, що позивач, як законний власник придбаного на аукціоні майна, яке є обладнанням свердловин, позбавлений фактичної можливості володіння останнім, оскільки воно є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу –свердловин, як об'єкту нерухомості. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, ст.41 Конституції України.

Зробивши висновок, що позивач став власником спірного майна, суд відмовив в позові лише з підстав порушення позивачем правил виключної підсудності, оскільки предметом спору є майно, що знаходиться в Харківській області (за виключенням обладнання (колон) на свердловині №13 Східно-Полтавського родовища - 1,0 км від с. Копили, Полтавський район, Полтавська область).

Проте, з такими висновками погодитись неможна, оскільки суд своїх висновків дійшов з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Порушення правил підсудності не може бути підставою для відмови у позові, оскільки некомпетентний суд не має права визначитись по суті вимог непідсудної цьому суду справи. Крім того, у статті 17 ГПК України імперативно унормовано, які дії має вчинити суд, якщо справа не підсудна даному господарському суду на момент прийняття справи до провадження.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що дана справа, була прийнята судом без порушень правил виключної підсудності спорів про право власності на майно та про витребування майна з чужого незаконного володіння, які розглядаються за місцем знаходження майна (ч.2 ст.16 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно та про усунення перешкод в користуванні майном, частина якого знаходиться в Полтавській області. Враховуючи, що позивачем не було порушено правил об'єднання позовних вимог, які пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами (ст.58 ГПК України), ГПК України не передбачає процедури роз'єднання вимог або виділення певної їх частини в окреме провадження, помилковим є висновок Господарського суду Полтавської області, що справа не підсудна цьому суду тільки тому, що більша частина майна, яке також є предметом позовних вимог, знаходиться на території, на яку не поширюються його повноваження –в Харківській області.

Що стосується висновку суду про набуття позивачем права власності на спірне майно - свердловини, виходячи з факту передачі цих свердловин відповідачем позивачу на підставі актів приймання-передачі та здійснення останнім оплати обладнання свердловин на підставі його придбання на аукціоні, суд не навів норми закону та власних висновків щодо правомірності набуття на підставі рішення суду права власності на майно цілісного майнового комплексу, виходячи з того, що особою придбано майно, яке є невід'ємною частиною цього цілісного майнового комплексу.

Також, слід відзначити, що майно Державного геологічного підприємства “Полтавнафтогазгеологія” було передано до статутного фонду НАК “Надра України” з наступним перетворенням його у дочірнє підприємство Компанії, відповідно до переліку підприємств, зазначених у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 року №1273, пунктом 5 якої установлено, що 100 відсотків акцій Національної акціонерної компанії “Надра України” закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається.

Відповідно до п.10 ст.59 Статуту НАК “Надра України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року №1460, до компетенції спостережної ради Компанії належить прийняття рішення про продаж або відчуження будь-яким іншим способом майна Компанії, переданого засновником до її статутного фонду, з урахуванням установлених цим Статутом обмежень.

Розглянувши спір, суд зазначених вимог нормативно-правових актів не врахував та усупереч вимогам ст.ст.43, 38, 43 ГПК України, не встановив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не дослідив Статути НАК “Надра України” та Дочірнього підприємства “Полтаванафтогазгеологія” НАК “Надра України”, не дослідив матеріали справи, які свідчать, що відповідач є лише балансоутримувачем майна підприємства, у зв'язку з чим суд мав залучити до участі у справі про визнання права власності на майно особу, якій належить право управління та розпорядження спірним майном.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 року №11 роз'яснив, що обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки зазначеним вимогам постановлене судове рішення не відповідає, воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, п.1 ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2009 року у справі № 14/472 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2009 року у справі № 14/472 –скасувати.

Справу № 14/472 направити до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос