Ухвала

від 22.07.2009 по справі 24/477-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/477-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

22 липня 2009 р.                                                                                   № 24/477-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. –головуючого (доповідач у справі),

Заріцької А.О.,

Продаєвич Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва

на ухвалувід 28.05.2009 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 24/477-б господарського суду м. Києва

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Авантекс-Групп", м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Євразія-Трейдінг", м. Київ

про визнання банкрутом

ліквідатортовариство з обмеженою відповідальністю "Авантекс-Групп", м. Київ

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2008 року порушено провадження у справі № 24/477-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Євразія-Трейдінг" (далі –Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Авантекс-Групп" (далі –Кредитор) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 20.11.2008 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено ініціюючого кредитора.  

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року (суддя –В.В. Смілянець) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі – Інспекція) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі зверненням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва з касаційною скаргою на вищезгадану ухвалу суду, Вищий господарський суд України ухвалою від 06.07.2009 року розгляд скарги призначив на 22.07.2009 року о 10 год. 00 хв., про що сторони у справі та заявник касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу в даному судовому  засіданні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 11113 ГПК України  встановлено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор –це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами  вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи  державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Особливості  та порядок заявлення кредиторами  претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначений положеннями п. 5 вказаної статті та передбачає направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута  в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

В касаційній скарзі Інспекції вказується про декларування Товариством значної суми доходів та вчасне звітування про значний оборот коштів. При цьому, Інспекція в касаційній скарзі жодним чином не посилається на наявність у Товариства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Також, Інспекцією не були виконані вимоги суду касаційної інстанції, викладені в п. 3 ухвали від 06.07.2009 року (про прийняття касаційної скарги до провадження) щодо надання доказів наявності кредиторських вимог до Боржника. Визначенні ж заявником в касаційній скарзі обставини про значний оборот коштів Товариства не є по суті пред'явленням кредиторських вимог до Боржника.

До викладеного слід додати, що на виконання вимог ч. 5 ст. 52 закону про банкрутство ліквідатор Товариства письмово повідомляв можливих кредиторів Боржника, в тому числі і Інспекцію (запит № 251108-4 від 25.11.2008 р.).  Відповідь Інспекції на такий запит ліквідатора в матеріалах справи відсутня.

Більш того про порушення справи про банкрутство Товариства була здійснена публікація в газеті "Голос України" № 229 від 29.11.2008 року. Тобто, Інспекція мала бути обізнана, оскільки після публікації цей факт став загальновідомим, про здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства та могла, відповідно до вимог ст.ст. 14, 52 Закону про банкрутство, заявити у справі кредиторські вимоги до Боржника.    

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства –щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не звернулася у встановлений законом термін із вимогами до Товариства та не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до Товариства, у зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а тому не має права подавати касаційну скаргу на оскаржувану ухвалу в порядку, передбаченому положеннями частини 3 ст. 11113 ГПК України.  

При цьому, колегія суддів також зазначає, що в ухвалі від 29.04.2009 року, прийнятої у даній справі за результатами розгляду касаційної скарги Інспекції на постанову про визнання Товариства банкрутом, Вищим господарським судом України встановлений факт того, що відсутність та ненадання Інспекцією доказів заявлення грошових вимог до Боржника, як доказів набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, позбавляє вказану особу можливості звернення із касаційною скаргою, а касаційне провадження за касаційною скаргою неучасника такої справи не може бути здійснене.

Щодо обґрунтування заявником свого права звернення із касаційною скаргою на оскаржувану ухвалу із посиланням на положення ст. 107 ГПК України, колегія суддів звертає увагу на те, що норми вказаної статті передбачають право осіб (сторін у господарській справі, прокурора та осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків) на касаційне оскарження рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного суду, тоді як порядок касаційного оскарження ухвал місцевого або апеляційного господарського суду визначений положеннями згаданої ст. 11113  ГПК України.  

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд  припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією касаційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку касаційного провадження, у зв'язку з чим касаційне провадження за скаргою Інспекції на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року підлягає припиненню.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 1 ст. 80 та ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

          Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.05.2009 року у справі № 24/477-б припинити.

Головуючий                                                                        В.М. Коваленко

Судді                                                                                    А.О. Заріцька

                                                                                              Л.В. Продаєвич