Постанова

від 24.12.2014 по справі 820/15539/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 грудня 2014 р. № 820/15539/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача -Сердюк Ю.О.,

представника відповідача - Джумаєвої К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АССІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АССІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просив суд скасувати податкову вимогу від 26.05.2014 р. № 1682-25, винесену ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів; зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ "АССІС" інформацію про сплату єдиного внеску за 1 квартал 2014 р. у сумі 17 123,00 грн. згідно платіжного доручення № 19 від 15.05.2014 р. ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100 та, відповідно, інформацію про відсутність у ТОВ "АССІС" податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.06.2014 року ТОВ "АССІС" поштою отримало податкову вимогу від 26.05.2014 р. № 1682-25, видану ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів про сплату 16730,67 грн. Не погодившись з таким рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів позивач оскаржив його в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня Головного управління Міндоходів у Харківській області. Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 11.07.2014 р. № 4481/10/20-40-10-04-17 податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі від 26.05.2014 р. № 1682-25 залишено без змін, а первинну скаргу платника податків без задоволення. 12.08.2014 р. на адресу ТОВ "АССІС" надійшло рішення про результат розгляду скарги Державної фіскальної служби від 07.08.2014 р. № 1255/6/99-99-25-05-15, згідно якого податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі від 26.05.2014 р. № 1682-25 залишено без змін, а скаргу платника податків без задоволення. ТОВ "АССІС" не погоджується з такими рішеннями контролюючих органів, вважає податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі від 26.05.2014 р. № 1682-25 необґрунтованою та просить її скасувати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових заперечення проти позову заперечувала, позовні вимоги не визнала, аргументуючи свої заперечення зазначила, що дане рішення прийняте у повній відповідності до приписів чинного законодавства, на підставі наявності податкової заборгованості позивача перед держбюджетом. Відповідач зазначає, що вказаний податковий борг виник у зв'язку з ненадходженням до бюджету грошових коштів, перерахованих платником податків 15.05.2014 через ПАТ "АКБ Банк" (м. Кременчук).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АССІС" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 30658375 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Як свідчать матеріали справи,26.05.2014р. відповідачем прийнято податкову вимогу № 1682-25, в якій вказано про наявність у позивача станом на 25.05.2014 р. податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 16730,67 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем, Публічним акціонерним товариством "АССІС" до обслуговуючого банку - ПАТ "Автокразбанк" направило за допомогою електронної системи "Клієнт-Банк" платіжне доручення № 19 від 15.05.2014 р. на перерахування суми у розмірі 17123,00 грн. з рахунку № 26007010119858 на користь ГУ ДКСУ у Харківській області, але дане платіжне доручення було повернуте клієнту, про що свідчать відповідні роздрукування з електронної системи банку "АБС Б2".

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/15539/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "АССІС" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харків про скасування податкової вимоги, листом № 05-331-05 від 27.11.2014 року ПАТ "Автокразбанк" повідомило наступне.

Відповідно до Постанови Правління НБУ № 320 від 30.05.14 р. та Рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 40 від 30.05.14 р. Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" віднесено до неплатоспроможних, розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30.05.2014 р. по 29.08.14 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно п. 1.25 розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.12 р. під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію, зокрема, не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування. розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

З огляду на фактичні обставини, суд приходить до висновку, що зазначене вище платіжне доручення без поважних причин не було виконано банком, оскільки станом на 15.05.2014 року, зазначені обставини не існували.

Строк сплати податкових зобов'язань щодо єдиного податку за 1 квартал 2014р. до 20.06.2014р.

До матеріалів справи позивачем додано копію платіжного доручення від 15.05.2014 р. N 19 на суму 17123,00 грн., яким він сплатив 17123,00 грн. єдиного податку за 1 кв. 2014 р. до бюджету.

Перевіряючи вказаний висновок відповідача, а відтак і прийняту спірну податкову вимогу, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої - шостої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Дослідивши платіжне доручення від 15.05.2014 р. N 19 про сплату єдиного податку за 1 кв. 2014 р. на суму 17123,00 грн., яке наявне у матеріалах справи, суд встановив, що на ньому присутня відмітка банку "одержано банком" та відсутні будь-які ознаки того, що банком було проведене дане платіжне доручення або, що воно повернуто без виконання.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

За таких обставин станом на 26.05.2014 р. у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі N 1682-25, тому вона є такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ "АССІС" інформацію про сплату єдиного внеску за 1 квартал 2014 р. у сумі 17123,00 грн. згідно платіжного доручення № 19 від 15.05.2014 р. ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100 та, відповідно, інформацію про відсутність у ТОВ "АССІС" податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 розділу 1 Наказу Міністерства доходів і зборів № 765 від 05.12.2013р. "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів" інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Судом не встановлено обов'язку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, вчиняти дії щодо внесення будь - якої інформації до інтегрованої картки платника податку, який не знаходиться на обліку у відповідному податковому органі.

За приписами ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Водночас п. 8 частини першої ст. 3 КАС України визначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Станом на момент розгляду справи позивачем не подано до суду доказів наявності обставин, з якими вищезазначене положення пов'язує вчинення податковим органом дій щодо внесення відповідної інформації до інтегрованої картки, відмови податкового органу від її внесення, отже суд приходить до висновку, що право позивача на коригування даних інтегрованої картки не порушувалось, у зв'язку з чим є передчасним та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене позов підлягає чатовому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 72, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АССІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Скасувати податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів від 26.05.2014 р. № 1682-25.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 29.12.2014 року.

Суддя Рубан В.В.