Ухвала

від 24.02.2015 по справі 820/15539/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р.Справа № 820/15539/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - Сердюк Ю.О.,

представника відповідача - Джумаєвої К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі № 820/15539/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АССІС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АССІС" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило скасувати податкову вимогу від 26 травня 2014 р. № 1682-25, винесену ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів; зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ "АССІС" інформацію про сплату єдиного внеску за 1 квартал 2014 р. у сумі 17 123,00 грн. згідно платіжного доручення № 19 від 15 травня 2014 р. ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100 та, відповідно, інформацію про відсутність у ТОВ "АССІС" податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів від 26 травня 2014 р. № 1682-25, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 26 травня 2014р. відповідачем прийнято податкову вимогу № 1682-25, в якій вказано про наявність у позивача станом на 25 травня 2014 р. податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 16730,67 грн. Також було встановлено, що Публічним акціонерним товариством "АССІС" до обслуговуючого банку - ПАТ "Автокразбанк" було направлено за допомогою електронної системи "Клієнт-Банк" платіжне доручення № 19 від 15 травня 2014 р. на перерахування суми у розмірі 17123,00 грн. з рахунку № 26007010119858 на користь ГУ ДКСУ у Харківській області, але дане платіжне доручення було повернуте клієнту, про що свідчать відповідні роздрукування з електронної системи банку "АБС Б2".

Згідно листа № 05-331-05 від 27 листопада 2014 року ПАТ "Автокразбанк" повідомило, що відповідно до Постанови Правління НБУ № 320 від 30 травня 2014 р. та Рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 40 від 30 травня 2014 р. Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" віднесено до неплатоспроможних, розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30 травня 2014 р. по 29 серпня 2014 р.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Згідно п. 1.25 розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05 липня 2012 р. під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію, зокрема, не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування. розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана в даній справі податкова вимога є необґрунтованою та такою, що прийнято в порушення приписів чинного законодавства. Зокрема, суд першої інстанції посилався на те, що зазначене вище платіжне доручення № 19 від 15 травня 2014 р. на перерахування суми у розмірі 17123,00 грн. без поважних причин не було виконано банком, оскільки станом на 15 травня 2014 року зазначені обставини щодо повернення банком своїм клієнтам розрахункових документів, що вчасно не сплачені, не існували.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої - шостої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися. Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що платіжне доручення від 15 травня 2014 р. N 19 про сплату єдиного податку за 1 кв. 2014 р. на суму 17123,00 грн., містить відмітку банку "одержано банком" та відсутні будь-які ознаки того, що банком було проведене дане платіжне доручення або, що воно повернуто без виконання.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

За таких обставин правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності. Таким чином, станом на 26 травня 2014 р. у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі N 1682-25, в зв'язку з чим така вимога не може вважатися законною і обгрунтованою та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі внести до інтегрованої картки платника податків ТОВ "АССІС" інформацію про сплату єдиного внеску за 1 квартал 2014 р. у сумі 17123,00 грн. згідно платіжного доручення № 19 від 15 травня 2014 р. ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100 та, відповідно, інформацію про відсутність у ТОВ "АССІС" податкового боргу, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про їх необгрунтованість.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до п. 3 розділу 1 Наказу Міністерства доходів і зборів № 765 від 05 грудня 2013р. "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів" інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи. В даній справі не встановлено обов'язку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вчиняти дії щодо внесення будь - якої інформації до інтегрованої картки платника податку, який не знаходиться на обліку у відповідному податковому органі.

При розгляді справи позивачем не було подано до суду доказів наявності обставин, які зумовлюють вчинення податковим органом дій щодо внесення відповідної інформації до інтегрованої картки, відмови податкового органу від її внесення, отже фактично право позивача на коригування даних інтегрованої картки не є порушеним, у зв'язку з чим його позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі внести до інтегрованої картки платника податків інформацію про сплату єдиного внеску є передчасними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі № 820/15539/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2015 р.