Рішення

від 18.12.2014 по справі 354/1135/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 354/1135/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2584/2014

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Марчак Ю. І.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом і зазначала, що 30 вересня 2013 року в м. Яремче Івано-Франківської області вона уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6 га, що належить їй на праві приватної власності і розміщена у с. Поляниця Яремчанської міської ради. За усною домовленістю за вказану земельну ділянку, з врахуванням безпеки гроші мали отримати у м. Івано-Франківську ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Про отримання грошей за вищевказану земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали її повідомити до підписання договору купівлі-продажу. Посилаючись на те, що гроші за спірну земельну ділянку ні вона ні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не отримували, вказаний правочин купівлі-продажу земельної ділянки вчинений під впливом обману та погроз з сторони відповідача, просила задовольнити позов.

Рішенням Яремчанського міського суду від 27 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_2 до ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №2398.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 344 грн.10 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що волевиявлення позивачки при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки було вільним, проведення повного розрахунку за цим договором підтверджується умовами договору, в якому також зазначено про відсутність претензій майнового характеру у продавця до покупця за цим договором.

У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу.

Представники ОСОБА_2 вважають оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_2 до ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №2398 слід визнати недійсним, оскільки гроші за придбану земельну ділянку позивачка чи її представники не отримували. Посилаючись на ч. 1 ст. 230 ЦК України про те, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, то такий правочин визнається недійсним, а аналіз дій відповідача та уповноважених ним осіб щодо розрахунку за придбану ділянку: вибір місця передачі грошей із залученням банківської установи, видача довіреності на користування банківським сейфом, дають підстави зробити висновок, що відповідач навмисно ввів в оману позивача.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Як убачається з матеріалів справи, 30 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6 га, що належить позивачці на праві приватної власності і розміщена у с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, який посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за №2398.

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, в даному випадку позивач.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Усупереч наведеному, суд першої інстанції дійшов висновку про недійсність правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2013 року) як такого, що вчинений внаслідок обману позивача щодо передачі грошей з боку третьої особи ОСОБА_7, яка не є стороною у спірному договорі.

Такий висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить обставинам справи.

За змістом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 2013 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що сторони у справі, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій, попередньо будучи ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин (ст. ст. 202 - 204, 626, 627 ЦК України) уклали договір, згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв у власність земельну ділянку, площею 0,6 га.

Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу від 30.09.2013 року, продаж земельної ділянки вчинено за погодженням сторін за 50 000 гривень, які продавець зобов'язувався передати покупцю, а продавець зобов'язувався прийняти готівкою після узгодження проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Посилання позивача на те, що вона не отримала коштів за продаж земельної ділянки, спростовується п. 6 спірного договору, в якому зазначено, що підписання вказаного договору свідчить про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню сторін, про повний розрахунок за проданий предмет договору і відсутність до покупця претензій майнового характеру, що стосувалися б питань оплати договору. Продавцем вказано, що продаж предмету договору за зазначену у договорі ціну відповідає його інтересам.

Таким чином, під час укладення договору сторони узгодили основні умови, зокрема порядок розрахунку.

Підписавши оспорюваний договір, ОСОБА_2 підтвердила, що його умови повністю відповідають її волевиявленню, а також про повний розрахунок за продану земельну ділянку і відсутність до покупця претензій майнового характеру, що стосувалися б питань оплати договору.

При нотаріальному посвідченні вказаного вище правочину ОСОБА_2 усвідомлювала значення своїх дій і керувала ними, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, укладала правочин не під впливом тяжкої для неї обставини, помилки, обману або насильства.

Будь-яких даних проте, що договір був укладений під впливом обману, внаслідок навмисного введення ОСОБА_2 в оману покупцем ОСОБА_3 позивачем не наведено та матеріали справи не містять.

Отже, дії відповідача не були спрямовані на введення позивача в оману стосовно порядку розрахунків за придбану земельну ділянку.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання позивача на те, що спірний договір вчинений нею внаслідок обману з боку відповідача, тому є підстави для визнання даного правочину недійсним, колегія суддів відхиляє, оскільки такий факт матеріалами справи та належними і достовірними доказами, не доведений.

При цьому, суд першої інстанції визнав недоведеною таку правову підставу визнання оспорюваного договору недійсним, як вчинення правочину під впливом насильства.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Згідно зі змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Яремчанського міського суду від 27 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №2398.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 121 грн.80 коп. судових витрат.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя В.Д.Фединяк

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю.Малєєв