Постанова

від 03.12.2014 по справі 826/14334/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2014 року № 826/14334/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного Управління Міністерства доходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014р. № 0008202203 винесене ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по відношенню до ТОВ «ЕМВ Енерго АГ» (ЄДРПОУ 35436923);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 р. № 0008192203 винесене ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по відношенню до ТОВ «ЕМВ Енерго АГ» (ЄДРПОУ 35436923).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.11.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕМВ Енерго АГ», з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період з 01.07.13 р. по 31.01.14р. та ТОВ «Тревелін» за період з 01.01.14р. по 31.01.14 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.06.2014р. № 630/26-54-22-03-07/35436923.

Перевіркою встановлено наступні порушення: - п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за 2013 р. на загальну суму 180335 грн.; - пп. 198.1, пп. 198.4, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 497826 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 03.07.2014р. прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0008192203, яким у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 497826 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 248913 грн.;

- № 0008202203, яким у зв'язку з порушенням п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 180335 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 90167,50 грн.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 497826 грн., а також порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 180335грн. стала встановлена ним нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Тревелін» внаслідок:

- отримання акту ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 09.04.2014р. № 251/05-62-22-01/38421768 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тревелін» щодо господарських відносин із платниками податків за січень 2014 року, в якому зазначено, зокрема, про відсутність ТОВ «Тревелін» та його працівників за податковою адресою, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажу та придбанні товарів (послуг), тобто перевіркою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій;

- отримання акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014р. № 161/26-52-22-03/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.01.2014рр., в якому зазначено, зокрема, про відсутність ТОВ «БК «Гефест Альянс» та його працівників за податковою адресою, а також встановлено, що операції ТОВ «БК «Гефест Альянс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як встановлено приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

На думку суду самі по собі вказані акти не є беззаперечними доказами безтоварності операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін» суд вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкових показників за операціями з ними, позивач зобов'язаний надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних правочинів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України для визначення об'єкта оподаткування включають витрати операційної діяльності, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013р. у справі № К/9991/75682/12.

Як видно з Акту перевірки та не заперечувалось представниками сторін, між позивачем та ТОВ «Тревелін» укладено договір про надання послуг від 01.03.2013р. № 01-2/03-13, також між позивачем та ТОВ ТОВ «БК «Гефест Альянс» укладено договір про надання послуг від 01.03.2013р. № 01/03-13 (далі - Договори). На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін» виписали позивачу податкові накладні на загальну суму у розмірі 2986953,70 грн., в тому числі на ПДВ у розмірі 497826 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне укладення та виконання сторонами Договорів підтверджується дослідженими судом податковими накладними, які виписані ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін», в той час як будь-яких інших первинних документів на підтвердження здійснення спірних господарських операцій позивачем суду не надано.

Дослідивши вказані документи суд вважає, що вони не є достатніми доказами фактичного отримання позивачем послуг, обумовлених вказаними Договорами, з огляду на те, що з таких податкових накладних неможливо встановити які саме послуги та в якому об'ємі були виконані ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін» (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

При цьому, в податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Поряд з цим, фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013р. у справі № К/800/50725/13.

Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені документи не містять чітких відомостей про зміст та обсяг господарських операцій, адже в них не зазначено, які саме послуги, обумовлені Договорами, та в якому об'ємі були надані позивачу.

З огляду на викладене, надані позивачем письмові документи не містять в собі відомостей, що свідчать про отримання від ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін» послуг, обумовлених Договорами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013р. у справі № К/9991/75682/12.

Так само, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби в роботах, замовлених у ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін».

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін».

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014р. у справі №К/9991/26540/11.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської позивача з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірних Договорів з ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Тревелін» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи іншого обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013р. у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «ЕМВ Енерго АГ» податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Суд зауважує, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих виконавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначені вище правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Альтаріон» та ТОВ «Авеста Трейд», у зв'язку з чим, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 03.07.2014р. № 0008192203 та № 0008202203 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур