Ухвала

від 19.12.2014 по справі 559/1486/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевич С.В.

Секретар судових засідань Шептицька С.С.

З участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дубенського міькрайонного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дубенського міькрайонного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року позовні вимоги КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» заборгованість у розмірі 1105 гривень 10 копійок.

Ухвалою від 02 грудня 2014 року цього ж суду виправлено описки в другому та третьому абзаці резолютивної частини повного тексту рішення від 19 листопада 2014 року та визнано вірним другий абзац такого змісту «Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» заборгованість у розмірі 896 гривень 75 коп.

Вважати вірним третій абзац такого змісту «Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» судові витрати у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Справа № 569/1489/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Ходак С.К.

Провадження № 22-ц/787/2595/2014 Суддя-доповідач: Собіна І.М.

У поданій на рішення Дубенського міськрайонного суду від 19 листопада 2014 року апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на його незаконність та необгрунтованість, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На її обгрунтування зазначає, що позивач КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» суду першої інстанції не надав жодного документа, який би підтвердив реальність надання послуг та фактичні витрати на утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території за період квітень 2011 року по квітень 2014 року.

Крім того в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом не було взято до уваги його докази. Вказував, що у його будинку відсутній підвал, а тому позивач не міг надавати такі послуги, як освітлення, прибирання та ремонт підвальних приміщень. Також, вказував, що освітлення сходових кліток на першому поверсі до серпня 2014 року було відсутнє, а його відновлення було здійснено перед складанням акту про обстеження стану житлового будинку від 07 серпня 2014 року.

Зазначає, що він за власні кошти у 2011 році провів ремонт водопровідних комунікацій на закальну суму 1019 грн. 35 коп., про що свідчать накладні. Вказує, що представник позивача сама підтвердила дані обставини і пояснила, що із загальної суми були вирахувані кошти лише в розмірі 208 грн. 35 коп. Не заперечує, що ремонт під'їзду був проведений восени 2013 року, проте вказує, що він також поніс витрати, а саме купував фарбу, що підтверджується товарними чеками від 18 листопада 2013 року та від 24 листопада 2013 року на загальну суму 103 грн. (а.с. 37-38).

Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» про стягнення боргу відмовити.

В запереченні на апеляційну скаргу директор КП „Центральна житлово-експлуатаційна організація „Житловик" просить рішення суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проживає та є власником квартири АДРЕСА_1. Квартира знаходиться в багатоквартирному будинку і перебуває на балансі КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик», який здійснює його утримання та експлуатацію (а.с. 28, 30).

Відповідач тривалий час не здійснює оплату витрат на обслуговування будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість по оплаті за надані позивачем послуги на суму 1957гривень 52коп (а.с. 90).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» щодо наявності у відповідачки заборгованості з оплати витрат на обслуговування будинку, у якому розташована належна ОСОБА_2 квартира та прибудинкової території та щодо його обов'язку оплатити цю заборгованість.

Такий висновок суду ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та узгоджується із нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема, ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та п.7 Правил користування приміщенням житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою КМУ № 572 від 08 жовтня 1992 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналіз вказаних норм цивільного законодавства у системному зв'язку із нормами ст.151 ЖК України, ч.1 ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ № 572 від. 08.10.1992 року дозволяє зробити висновок про те, що ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати за послуги, надані КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» навіть за відсутності формально укладеного договору між сторонами.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо обставин про неналежне надання послуг позивачем щодо обслуговування по утриманню будинку та прибудинкової території не заслуговують на увагу, оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази щодо цього.

У відповідності до вимог ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна надати належні та допустими докази, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін , які мають значення для справи.

Плата за утримання будинків та прибудинкової території нараховувалась на підставі рішень виконавчого комітету Дубенської міської ради №757 від 19 листопада 2009 року та №439 від 24 червня 2011 року (а.с. 9), що не спростовано відповідачем.

Поряд з цим відповідачем не надано відповідних актів, які складаються у відповідності до ст.18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» щодо ненадання або неналежного надання відповідних послуг, що могли б слугувати доказом невиконання позивачем свого обов'язку утримання будинку та прибирання прибудинкової території.

Крім того ОСОБА_2 не надано належного доказу того, що по накладній №17 від 08 жовтня 2011 року товарним чекам від 24 листопада 2013 року та 18 листопада 2013 року фарба та інші роботи були використані для утримання будинку та прибирання прибудинкової території. ( а.с.37-39).

Стосовно витрат на ремонт водопровідних комунікацій на загальну суму 719грн. 35коп., то позивач КП «Центральна житлово-експлуатаційна організація «Житловик» в суді першої інстанції підтвердила дані обставини та пояснила, що в суму відшкодування заборгованості було зараховано 208 грн. 35 коп.

Колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок здійснений судом першої інстанції щодо заборгованості відповідача по сплаті комунальних послуг з урахуванням заявлених відповідачем наслідків спливу позовної давності, тобто до квітня 2011 року та з урахуванням пред'явленої відповідачем накладної про те, що ним за власні кошти було проведено ремонт водопровідних комунікацій на загальну суму 719 гривень 35 копійок є вірними.

Так загальна сума заборгованісті ОСОБА_2 з квітня 2011 року до квітня 2014 року складає 1616 грн 10 коп. Суд врахував витрати понесені відповідачем на ремонт водопровідних комунікацій на загальну суму 719 грн. 35 коп., з врахуванням зарахованої суми заборгованості 208 грн. 35 коп. (1616,10 грн - 511 грн. - 208,35 грн. = 896 грн. 75 коп.).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги не містять посилань на закон з порушенням норм якого судом ухвалено рішення.

Керуючись ст 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головучий І.М.Собіна

Судді: О.В.Оніпко

С.В.Хилевич