Ухвала

від 18.12.2014 по справі 561/793/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого Василевича В.С.

суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С.,

при секретарі Пиляй І.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2, відповідача

ОСОБА_3 та його представника адвоката

ОСОБА_4, представника Зарічненської селищної ради

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду 24 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської селищної ради Рівненської області, ОСОБА_3, відділу Держземагенства у Зарічненському районі Рівненської області, Реєстраційної служби Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області про визнання недійсними рішень та договору оренди, скасування відомостей, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічненського районного суду від 24 жовтня 2014 року у задоволенні даного позову відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводить про незаконність та необгрунтованість рішення суду через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає неправомірною відмову суду визнати незаконним рішення Зарічненської селищної ради № 316 від 28.02.2012 року, яким затверджено Генеральний план з внесеними змінами смт. Зарічне в частині внесених і затверджених разом із генеральним паном змін по плануванню земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки з його прийняттям

Провадження №22-ц/1787 /2442 /2014 Головуючий в 1 інстанції: Снітчук Р.М.

Доповідач: Василевич В.С.

у позивача було фактично вилучено з володіння та користування частину закріпленої за належним йому житловим будинком земельної ділянки з порушенням чинного законодавста, змінено її цільове призначення.

Зазначає, що суд не врахував вимог ст. 39 ЗК України про те, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту. Вказує, що є власником житлового будинку, на який в передбаченому законом порядку зареєстрвано право власності. Проте місцевий суд не дав правової оцінки доказам, які беззаперечно свідчать, що тимчасова споруда, (торгівельний вагончик), дозвіл на тимчасове встановлення якого позивач надав, розміщена саме на території будинкововлодіння позивача за адресою смт. Зарічне, вул. Фестивальна, 20.

Покликається на невідповідність висновків суду показанням допитаних свідків та змісту договору купівлі-продажу пересувного вагончика від 1998 року, які повністю узгоджуються із чинним до прийняття частково оспорюваного рішення генерального плану смт.Зарічне та земельно-кадастрової документації.

Вказує на порушення судом ч.5 ст. 116, ст.ст. 140, 141, ч.ч.2, 10 ст. 149 ЗК України, що призвело до незаконного вилучення частини присадибної ділянки. Вважає, що місцевий суд не врахував доводів позивача щодо рішення Зарічненської селищної ради від 1996 року передачу йому у приватну власність присадибної ділянки відповідно до норм Декрету від 1992 року саме за рахунок тієї землі, яка перебувала у користуванні спочатку батька позивача, а згодом й позивача.

Вважає рішення місцевого суду незаконним та несправедливим, оскільки відповідач ОСОБА_5 є депутатом Зарічненської селищної ради, заступником голови виконкому, а частина земельної ділянки, що належить позивачу, була незаконно передана в оренду ОСОБА_5 в той час, коли його рідний брат перебував на керівній посаді в селищній раді.

По наведених підставах просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з"явились в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником 13/15 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 і успадкований після смерті батька ОСОБА_6 Наведене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.05.1989 року, виданим Зарічненською державною нотаріальною конторою та зареєстрованим в реєстрі за № 349, технічним паспортом на житловий будинок.

Згідно рішень Зарічненської селищної ради Рівненської області № 119 від 27.09.1996 року, № 182 від 21.12.2004 року та № 650 від 13.09.2013 року позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га - для

будівництва та обслуговування житлового будинку, надано в користування земельну ділянку площею 0,12 га - для ведення селянського господарства, садівництва та городництва, що по АДРЕСА_1, а також надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1500 га.

Як вказує сам позивач, він дозволив у 1996 році ОСОБА_7 встановити пересувний кіоск для здійснення торгівельної діяльності на земельній ділянці, яка перейшла до нього, позивача, у користування в порядку спадкування після смерті у 1989 році його батька.

Рішенням виконавчого комітету Зарічненської селищної ради від 29 жовтня 1996 року земельна ділянка площею 30 кв.м. була передана у постійне користування ОСОБА_7 (а.с.-22).

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12 травня 1998 року ОСОБА_7 продав вказаний кіоск ОСОБА_3, якому в подальшому Зарічненською сільською радою відповідними рішеннями цієї ради узаконено право користування земельною ділянкою під кіоском на умовах договорів оренди, останнім з яких є договір між селищною радою та ОСОБА_3 від 5 грудня 2013 року.

Зазначені обставини з урахуванням подальших рішень селищної ради щодо затвердження Генерального плану смт.Зарічне, розцінені позивачем як необгрунтоване вилучення частини належної йому земельної ділянки.

Проте суд першої інстанції огбгрунотвано відхилив такі доводи .

З матеріалів справи вбачається, що позивач успадкував 13/15 частин будинку по вул.Фестивальній, 20 смт. Зарічне, а відтак до нього перейшло право користування у розмірі, що визначені за діючими нормами на той час нормами Земельного кодексу України.

Згідно з ч.5 ст.20 ЗК УРСР в ред. 1970 року право землекористування засвідчувалось записами у реєстрових книгах виконавчих комітетів міських та селищних Рад народних депутатів.

Відповідно до ст.ст.23 ЗК України 1990 року, ст.126 ЗК України 2001 року право власності підверджується Держаним актом або свідоцтвом про право на спадщину.

П.22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз»яснено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або користування земельною ділянкою на якій вони розташовані, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом.

Позивачем не надано і судом не встановлено відповідних правовстановлюючих документів на право користування позивачем спірною частиною земельної ділянки в порядку спадкування ні на час відкриття спадщини, ні в подальшому.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильність оцінки показань свідків не заслуговують на увагу, оскільки ними стверджується лише про користування позивачем спірною земельною ділянкою спадкодавця,, але вони не є доказом набуття ним визначеного у законному порядку права на це.

З матеріалів справи не вбачається порушення відповідачами прав позивача. щодо його права на земельну ділянку.

Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 307, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічненського районного суду від 24 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею чинності.

Головуючий суддя: Василевич В.С.

Судді : Бондаренко Н.В.

Малько О.С.