Ухвала

від 24.12.2014 по справі 634/439/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 22-ц/790/7392/14 Головуючий 1 інстанції - Нестеренко О.С.

Справа № 634/239/14-ц Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія: захист прав споживачів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Коростійової В.І.,Крилової Т.Г,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 серпня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» про захист прав споживача, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заначеним позовом.

Посилався на те, що 03 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Компанія Спецтехінвест» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 2/03-09, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві трактор МТЗ-892, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар. На виконання умов Договору позивач вніс передплату в загальній сумі 41 350 гривень, проте відповідач в обумовлений Договором строк товар не передав, гроші не повернув.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором, вважаючи свої права порушеними, позивач, посилаючись на ст.ст. 22,23, 525,526,530,536,549,550,610,612,625,693,1167 ЦК України, ст.ст.10.21,22 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути з ТОВ «Компанія Спецтехінвест» на його користь:

- попередню оплату товару в сумі 41 350 гривень;

- пеню відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 3 128 280 гривень;

- проценти в сумі 4 184 гривні 28 копійок;

- три відсотки річних в сумі 1 780 гривень 88 копійок;

- пеню відповідно до п.4.1 Договору в сумі 8 274 гривні 05 копійок;

- збитки в сумі 16 252 гривні 67 копійок;

- моральну шкоду в сумі 20 000 гривень;

- витрати на правову допомогу.

29 серпня 2014 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на розрахунковий рахунок № 26009010386381 в Демиївському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 38051088, відкритий на ТОВ «Компанія Спецтехінвест» (код ЄДРПОУ:38051088, місцезнаходження:вул.Солом'янська, 3, оф.41, м.Київ, 03110) на загальну суму 1 500 000 гривень;

- накласти арешт на всі банківські рахунки, окрім зазначеного, які відкриті ТОВ «Компанія Спецтехінвест», виявлені державним виконавцем під часпроведення виконавчих дій на загальну суму 1 000 000 гривень;

- накласти арешт на все майно та грошові кошти, що перебувають у власності ТОВ «Компанія Спецтехінвест» та знаходяться в офісі (кабінеті) №41 в буд. №3 по вул.Солом'янській, м.Київ на загальну суму 300 000 гриивень;

- накласти арешт (арештувати майно та передати на відповідальне зберігання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» на все майно та грошові кошти (окрім зазначених вище банківських рахунків та речей, цінностей, що будуть виявлені в офісі (кабінеті) №41 в буд. №3 по вул.Солом'янській, м.Київ на загальну суму 420 121, 88 гривень (а.с.217-219).

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 серпня 2014 року задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с.222,223).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду в зв'язку з порушенням норм процесуального права і постановити ухвалу про забезпечення позову (а.с.231-235).

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.151-153 ЦПК України та роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

У п.4 зазначеної постанови йдеться про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, що у справі відсутні докази належності відповідачу майна на яке позивач просить накласти арешт та не надано доказів, які б вказували на реальну загрозу невиконання рішення суду.

Такий висновок суду відповідає нормам процесуального права, оскільки вирішення питання про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майно можливе лише якщо таке майно належить саме відповідачу і розмір заявлених вимог є співмірним із обраним способом.

Доказів тому, що рахунки, на які позивач просив накласти арешт, з урахуванням їх цільового призначення, можуть бути арештовані, а також доказів того, що майно яке просив арештувати позивач у забезпечення своїх вимог належить відповідачеві ,у справі не має. Крім того, позивач не надав доказів того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги щодо реальної загрози невиконання рішення суду необгрунтовані, оскільки ні належних, ні допустимих доказів такої загрози немає, що не надає можливості перевірити чи ймовірне таке припущення.

17 грудня 2014 рок апеляційним судом у справі постановлено рішення і позивач не позбавлений можливості звернути це судове рішення до виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавце провадження».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303 , 312 , 315 , 317 , 319 ЦПК України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді