Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-5796/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/41849/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Калініна О.С.,

представника відповідача Української Т.О.,

прокурора Чубенка В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Термінал» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 по справі №2а-5796/10/1470 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний Термінал», за участю прокуратури Миколаївської області, про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2010, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний Термінал», за участю прокуратури Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 №00007136/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 195988,08грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний Термінал» 11.07.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний Термінал» просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний Термінал» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 228 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 2, частини першої статті 9, частини четвертої та п'ятої статті 11, статті 69, частини першої статті 71, частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві проведено невиїзну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний термінал» за період квітень 2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 05.08.2010 №801/36/14307653.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4, пункту 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, у зв'язку з тим, що в результаті перевірки підприємств по ланцюгу постачання, у деяких ланцюгах виявлено відсутність факту постачання товару.

На підставі висновків перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 №00007136/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 195988,08грн.

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме лише документальне підтвердження права платника податку на бюджетне відшкодування не є достатнім для такого відшкодування.

Суд касаційної інстанції не може визнати законним і обґрунтованим судове рішення суду апеляційної інстанції, оскільки останнє ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, та за умови фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи для врахування специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Вказані обставини відповідно до вимог статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору, проте, судом апеляційної інстанції не досліджені.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судом апеляційної інстанції цей принцип дотримано не було, обставини справи щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами та наявність чи відсутність у нього права на бюджетне відшкодування не встановлені, умови договорів та специфіка господарських операцій не з'ясовані, що і потягло за собою прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Оскільки, відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Термінал» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 по справі №2а-5796/10/1470 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв