Рішення

від 22.12.2014 по справі 201/8997/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8997/14-ц

2/201/2375/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України/

22 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому з уточненням своїх позовних вимог посилається на те, що 15 серпня 2012 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав у борг грошові кошти в розмірі 30 000 євро строком до 01 березня 2013 року. Позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про повернення суми боргу. Станом на день подання позовної заяви борг відповідачем не повернуто. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 561 000 грн., 29 925, 12 грн. - 3 % річних та судові витрати по справі.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши представника позивача та позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено в судовому засіданні, 15 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого останній отримав від позивача грошові кошти в розмірі 30 000 євро строком до 01 березня 2013 року. Ця форма договору відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України. Факт передачі грошових коштів підтверджується копією розписки, що мається в матеріалах справи /а.с.5/.

30 квітня 2014 року на адресу позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про повернення суми боргу /а.с.6-8/.

Відповідач свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів позивачу не виконав, грошові кошти не повернув. В зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу.

В зв'язку з тим, що на сьогоднішній день відповідач ухиляється від повернення суми боргу, позивач вважає за потрібне стягнути з відповідача 561 000 грн., що станом на 28 листопада 2014 року еквівалентно 30 000 євро (18,70 грн. за 1 євро) /а.с.76/.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за договором позики виникла заборгованість в сумі 590 925, 12 грн., яка складається:

- 561 000 грн. - основна сума боргу;

- 29 925, 12 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 02 березня 2013 року по 10 грудня 2014 року 649 днів: 561 000 грн. х (3%/365/100%)х649 днів; = 29 925, 12 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за договором позики грошові кошти у розмірі 590 925, 12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) грошові кошти за договором позики від 15 серпня 2012 року в розмірі 590 925, 12 грн., а саме:

- 561 000 грн., що еквівалентно 30 000 євро - основна сума боргу;

- 29 925, 12 грн. - 3% річних від суми від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О.Демидова