Постанова

від 23.12.2014 по справі п/811/4148/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року Справа № П/811/4148/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0003721105 та № 0002711105 від 17.11.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., внаслідок чого було складено акт від 20.10.2014 року № 151/1700/НОМЕР_3.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2014 року № 0003721105 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 86736,25 грн., з якої основного платежу - 69389,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 17347,25 грн., від 17 листопада 2014 року № 0003711105 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 42409,06 грн., з якої основного платежу - 33941,25 грн., штрафних фінансових санкцій - 8467,81 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0003721105 та № 0003711105 від 17 листопада 2014 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством, а тому є правомірними.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. (а. с. 10-46).

В акті № 151/1700/НОМЕР_3 від 20.10.2014 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 33941,25 грн., а саме: за 2012 рік в сумі 992,85 грн., за 2012 рік в сумі 32948,40 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, - в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 69389,00 грн. в тому числі за травень 2012 року на суму 12996,00 грн., за червень 2013 року на суму 14264,00 грн., за липень 2013 року на суму 6768,00 грн., за серпень 2013 року на суму 27081,33 грн., за вересень 2013 року на суму 8280 грн.

17 листопада 201 року на підставі акту перевірки Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003721105 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 86736,25 грн., з якої основного платежу - 69389,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 17347,25 грн., від 17 листопада 2014 року № 0003711105 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 42409,06 грн., з якої основного платежу - 33941,25 грн., штрафних фінансових санкцій - 8467,81 грн. (а. с. 7, 8).

В Акті перевірки зазначено, що до Новоукраїнської ОДПІ надійшов акт Кіровоградської ОДПІ від 18.04.2013 року № 326/1520/13750464 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Хронос» (код ЄДРПОУ 13750464) з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, травень, червень 2012 року», Акт ДПІ у м. Києві від 03.09.2013 року № 140/23-56-22-03-21/38013833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Кроун ЛТД» ( код ЄДРПОУ 38013833) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, червень, липень 2013 року» та Акт ДПІ у м. Києві від 03.12.2013 року № 487/23-56-22-03-21/38013833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Кроун ЛТД» (код ЄДРПОУ 38013833) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень, вересень 2013 року».

Враховуючи факти, викладені в атах №326/1520/13750464 від 18.04.2013 р., №140/23-56-22-03-21/38013833 від 03.09.2013 р., № 487/23-56-22-03-21/38013833 від 04.12.2013 р., операції з купівлі товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «Хронос» та ПП «Кроун ЛТД» не можуть розглядатись в якості документально підтверджених витрат.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між фізичної особи-підприємства ОСОБА_1 та ТОВ «Хронос», ПП «Кроун ЛТД» були здійснені договірні правовідносини.

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, копії платіжних доручень, рахунків-фактур.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, складеного посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагенту.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ «Хронос», ПП «Кроун ЛТД» є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, суд зазначає, що з приводу доводу відповідача про ненадання платником податків до перевірки певних документів суд відмічає, що згідно з п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, за змістом приписів ст.70 КАС України та ст.85 Податкового кодексу України належними та допустимими доказами на підтвердження факту неподання платником податків документів є складений податковий органом акт відмови у наданні документів, але таких актів податковим органом до матеріалів справи не подано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Новоукраїнською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 17.11.2014 року № 000371105 та №00037211505, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 259,00 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємства ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0003721105 від 17.11.2014 року та № 0002711105 від 17.11.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 259,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 29 грудня 2014 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула