Ухвала

від 09.04.2015 по справі п/811/4148/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2015 рокусправа № П/811/4148/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003721105 від 17.11.2014 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86736,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003711105 від 17.11.2014 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податком на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 42409,06 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0003721105 від 17.11.2014 року та № 0002711105 від 17.11.2014 року

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Новоукраїнської ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено Акт № 151/1700/НОМЕР_4 від 20.10.2014 року, згідно якого встановлено порушення:

- п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 33941,25 грн., а саме: за 2012 рік в сумі 992,85 грн., за 2012 рік в сумі 32948,40 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, - в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 69389,00 грн. в тому числі за травень 2012 року на суму 12996,00 грн., за червень 2013 року на суму 14264,00 грн., за липень 2013 року на суму 6768,00 грн., за серпень 2013 року на суму 27081,33 грн., за вересень 2013 року на суму 8280 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003721105 від 17.11.2014 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86736,25 грн., з якої основного платежу - 69389,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 17347,25 грн., та № 0003711105 від 17.11.2014 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 42409,06 грн., з якої основного платежу - 33941,25 грн., штрафних фінансових санкцій - 8467,81 грн. (а. с. 7, 8).

При визначенні позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб ОДПІ виходила з того, що операції з купівлі товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_2 у ТОВ «Хронос» та ПП «Кроун ЛТД» не можуть розглядатись в якості документально підтверджених витрат.

В обґрунтування такого висновку відповідач як в акті перевірки так і в апеляційній скарзі посилається на висновки Акту Кіровоградської ОДПІ від 18.04.2013 року № 326/1520/13750464 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Хронос» (код ЄДРПОУ 13750464) з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, травень, червень 2012 року», Акту ДПІ у м. Києві від 03.09.2013 року № 140/23-56-22-03-21/38013833 "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Кроун ЛТД» (код ЄДРПОУ 38013833) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, червень, липень 2013 року» та Акту ДПІ у м. Києві від 03.12.2013 року № 487/23-56-22-03-21/38013833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Кроун ЛТД» (код ЄДРПОУ 38013833) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень, вересень 2013 року".

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 4.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з ТОВ «Хронос» та ПП «Кроун ЛТД» підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору поставки, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді по фінансово-господарських операціях, у зв'язку з чим позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах та розраховано податок на доходи фізичних осіб.

Посилання апеллянта на акти перевірки контрагентів, складених посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, є безпідставними, оскільки вказаними актами не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 13 травня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов