Постанова

від 23.12.2014 по справі 910/7474/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 910/7474/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Жуков Д.О. - предст. за довір. від 03.03.2014

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С. Бабушкін" на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 910/7474/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С. Бабушкін"

про стягнення 135 772,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 910/7474/14 за позовом ТОВ "Пріоритет сервіс" до ТОВ "Архітектурне бюро "С. Бабушкін" про стягнення 135 772, 45 грн., позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 12/3-10 від 25.05.2010, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення 121 30,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню. Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд першої інстанції встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 115,02 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 31.03.2014 , 2 735,61 грн. - 3% річних за період з 18.07.2013 по 18.04.2014, 7 891,82 грн. - пені за період з 18.07.2013 по 14.01.2014 є обґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Архітектурне бюро "С. Бабушкін" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі №910/7474/14 повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прострочення виконання обов'язку щодо оплати робіт за договором № 12/3-10 від 25.05.2010 повинно рахуватися з 01.12.2010, як це передбачено п. 3.3. наведеного договору та додатком № 2 до вказаного договору, але в жодному разі не з 18.07.2013, у зв'язку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обов'язок відповідача щодо оплати робіт за договором № 12/3-10 від 25.05.2010 виник з моменту пред'явлення вимоги позивачем, а не з моменту,що прямо визначений у п. 3.3. зазначеного договору та додатку № 2 до нього. Крім того, заявник зазначив, що акт № 20 від 08.07.2013 невірно ототожнений місцевим господарським судом із вимогою про сплати грошових коштів за договором № 12/3-10 від 25.05.2010, оскільки вказаний акт не містить жодної безпосередньої або опосередкованої вимоги до відповідача щодо здійснення оплати на користь позивача. Таким чином, підстави вважати, що акт № 20 від 08.07.2013 є вимогою про сплату грошових коштів за наведеним договором в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України - відсутні. Серед іншого, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності за спірним зобов'язанням, у зв'язку з чим неправомірно відмовив відповідачу в застосуванні строку позовної давності. Так, на думку апелянта, перебіг строку позовної давності по вимогам, що стосується простроченої заборгованості за вказаним договором, розпочався 01.12.2010, а строк позовної давності сплив 01.12.2013. Отже, оскільки позивач звернувся з даним позовом 18.04.2014, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості заявлені після спливу строку позовної давності. Також, апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не надав зауважень щодо якості робіт за договором № 12/3-10 від 25.05.2010, і це підтверджується прийманням відповідачем робіт за вказаним договором, оскільки відповідач не міг заявити зауважень щодо якості робіт, внаслідок не виконання позивачем більшої частини робіт. Враховуючи вищенаведене, на думку апелянта, підстави для задоволення позову в справі № 910/7474/14 відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 18.09.2014 у справі №910/7474/14 апеляційну скаргу ТОВ "Архітектурне бюро "С. Бабушкін" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 910/7474/14 було прийнято та призначено до розгляду на 15.10.2014.

В судовому засіданні 15.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.11.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 04.11.2014 року розгляд справи №910/7474/14 було відкладено до 12.11.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 12.11.2014 року розгляд справи №910/7474/14 було відкладено до 26.11.2014.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Архітектурне бюро "С. Бабушкін" по справі № 910/7474/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 25.11.2014 для розгляду справи №910/7474/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі № 910/7474/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 10.12.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 розгляд справи відкладено до 23.12.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 23.12.2014 справу № 910/7474/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 справу № 910/7474/14 прийнято до провадження в склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І., розгляд справи призначено на 23.12.2014.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2014 проти апеляційної скарги заперечував, з урахуванням поданого через відділ канцелярії суду відзиву на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет сервіс" зазначило, що судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не тільки прийняв проектну документації згідно умов договору № 12/3-10 від 25.05.2010, що підтверджується поданими до суду накладними, але й використав її в подальшому у своїй господарській діяльності, фактично продавши ТОВ «ФКМ-4» та отримавши при цьому дохід. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не подано до суду жодних доказів на підтвердження того, що ним не було прийнято хоча б частину документації, виконаної позивачем, як і не подано доказів повідомлення про її недоліки чи не відповідність умовам договору № 12/3-10 від 25.05.2010. Також, позивач зазначив, що звернувся до суду з позовом в межах позовної давності, виходячи з того, що навіть після спливу граничного строку виконання робіт відповідач продовжував приймати виконану позивачем проектну документацію без жодних зауважень щодо її повноти, якості чи строків виконання, а також частково оплачував її вартість. Серед іншого, позивач зазначив, що відповідачем не було заявлено претензій до позивача щодо виконання робіт, надісланий відповідачу акт № 20 від 08.07.2013, незважаючи на відмову у його підписанні, вважається,на думку позивача, прийнятим. Крім того. Посилаючись на ст. 864 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому. Враховуючи наведене, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апелянт своїх представників в судове засідання 23.12.2014 не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, 25.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С. Бабушкін", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет сервіс", як виконавцем, було укладено договір № 12/3-10, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання щодо розробки Концепції протипожежного захисту, проектів стадії Проект ("П") та стадії робоча документації ("РД"), а також їх узгодження в Державному департаменті пожежної безпеки МНС України для об'єкту: "Багатофункціональний торгівельно-офісний центр з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Тринклера кут вул. Правди в м. Харкові", наступних систем: - система автоматичного спринклерного пожежогасіння (з насосною станцією); - система газового пожежогасіння машинних відділень ліфтів та електрощитових, системи пожежогасіння кухонного обладнання; - установка автоматичної пожежної сигналізації та автоматизації пожежних систем; - система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей; - система автоматичної проти димної вентиляції; - блискавкозахист; - система фонового озвучення (п.1.1).

Відповідно до п. 3.2. договору № 12/3-10 від 25.05.2010, загальна вартість виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору згідно з додатком №1 до договору складає 564 080,00 грн.

Згідно п. 3.3. договору № 12/3-10 від 25.05.2010 , фінансування та виконання робіт здійснюється відповідно до "Графіка фінансування та виконання робіт", що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1. договору № 12/3-10 від 25.05.2010 встановлено, що після завершення етапу робіт у відповідності з договором або додатковою угодою, позивач надає відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт у двох екземплярах.

Відповідно до п. 5.3. договору № 12/3-10 від 25.05.2010, за результатами приймання робіт відповідач протягом 5 банківських днів зобов'язаний направити позивачу або підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, або вмотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно п. 5.4. договору № 12/3-10 від 25.05.2010 , в разі мотивованої відмови від приймання робіт, сторонами укладається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання.

Пунктом 4.1. договору № 12/3-10 від 25.05.2010 передбачено, що даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Згідно п. 4.2. договору № 12/3-10 від 25.05.2010, строки виконання робіт за цим договором визначаються "Графіком фінансування та виконання робіт" (додаток №2) та починаючи з дня оплати авансу на поточний рахунок позивача та передачі документації відповідачем згідно п. 2.2.1.

Пунктом 6.2. договору № 12/3-10 від 25.05.2010 сторони погодили, що у разі несплати та/або несвоєчасної оплати робіт за цим договором, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати.

Відповідно до п. 12 додатку № 2 "Графік фінансування та виконання робіт", датою закінчення робіт є 7-15 листопада 2010 року, а остаточною датою оплати виконаних робіт є 30.11.2010.

Судом першої інстанції встановлено, що у вказаному графіку сторонами погоджено, що такий графік може бути виконаний позивачем лише за умови чіткого дотримання вказаних у ньому строків авансування та оплати робіт відповідачем, а також своєчасної передачі вихідних даних.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем було передано проектну документацію згідно умов договору, що підтверджується накладеними № 10 від 16.09.2010, № 15 від 08.11.2010, № 17 від 19.11.2010, № 15 від 13.04.2011, № 19 від 18.04.2011, № 66 від 11.10.2011, № 6 від 22.11.2011.

На виконання умов договору № 12/3-10 від 25.05.2010 позивачем було виконано підрядні роботи вартістю 535 110,00 грн. (враховуючи, що у замовника будівництва відпала необхідність у виготовленні документації системи фонового озвучення та вартість таких робіт була вирахувана з ціни договору), про що було складено акти № ОУ-0000020 від 15.12.2010, №ОУ-0000031 від 30.12.2010, № 11 від 01.04.2011, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

12.10.2011 Державною інспекцією техногенної безпеки України Департаменту пожежної безпеки було надіслано лист № 36/4/7847, в якому останньою зроблено висновок про відповідність робочої документації позивача вимогам будівельних норм та правил.

При цьому, на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 19.05.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", яке було замовником будівництва об'єкту - "Багатофункціональний торгівельно-офісний центр з готелем, адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Тринклера кут вул. Правди в м. Харкові", повідомило суд, що проектна документація, виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет сервіс" була використана під час будівництва.

Так, як встановлено місцевим господарським судом, та з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, після отримання необхідних висновків державних наглядових органів, позивачем було складено акт надання послуг № 20 від 08.07.2013 на суму 121 030,00 грн. щодо виконання позивачем робіт та надано відповідачеві 09.07.2013 із супровідним листом № 165 від 09.07.2013 , що підтверджується вхідним штампом, реєстраційним номером 25 від 09.07.2013.

Разом тим, як зазначає позивач, відповідачем було оплачено виконані роботи частково, лише на суму 414 080,00 грн. з порушенням графіку оплати, визначеного додатком №2 до договору № 12/3-10 від 25.05.2010, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача за період з 19.07.2010 до 29.03.2011, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 121 030,00 грн., а також 4 115,02 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 31.03.2014 , 2 735,61 грн. - 3% річних за період з 18.07.2013 по 18.04.2014, 7 891,82 грн. - пені за період з 18.07.2013 по 14.01.2014.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 12/3-10 від 25.05.2010, суд першої інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що позивачем згідно договору № 12/3-10 від 25.05.2010 було виконано підрядні роботи, передано відповідачеві по накладним проектну та робочу документацію, а також оформлено акти приймання-передачі виконаних робіт, один з яких, а саме акт № 20 від 08.07.2013 р. на суму 121 030,00 грн., не підписано відповідачем та не повернуто позивачеві у передбачені п. 5.3. договору, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи № 910/7474/14 відсутні докази, що підтверджують надання відповідачем мотивованої відмови від підписання такого акту в порядку, визначеному п. 5.4. договору, а також здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С. Бабушкін" оплату виконаних позивачем робіт згідно вказаного акту.

Таким чином, оскільки відповідачем жодних вимог щодо якості робіт у передбачені п. 5.4. договору № 12/3-10 від 25.05.2010 строки позивачеві не заявлялось, доказів направлення листів позивачеві із зауваженнями щодо якості та повноти виконаних робіт відповідачем суду не надано, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що обов'язок прийняти такі роботи є безумовним, а переданий позивачем акт № 20 від 08.07.2013 на суму 121 030,00 грн. вважається підписаний відповідачем.

Отже, враховуючи, що строки оплати, встановлені додатком № 2 до договору № 12/3-10 від 25.05.2010 відповідачем порушувалися та є пропущеними, а позивачем роботи виконувалися також не за графіком, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 121 030,00 грн. настав з моменту отримання акту № 20 від 08.07.2013, а саме 09.07.2013, та повинен бути виконаний на протязі 7 днів у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тобто до 17.07.2013.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки строки оплати встановлені додатком № 2 до договору відповідачем порушувалися та є пропущеними, а позивачем роботи виконувалися також не за графіком, момент виникнення обов'язку відповідача оплатити спірну суму виник у останнього з 09.07.2013, тобто з моменту отримання акту №20 від 08.07.2013, а тому загальний строк позовної давності у 3 роки позивачем не пропущений та позов поданий у межах такого строку.

З огляду на викладене, доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення щодо неправильного визначення судом першої інстанції початку перебігу строку позовної давності за спірним зобов'язанням, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та неправомірні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, клегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови договору №12/3-10 від 25.05.2010, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення 121 030,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Довод апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що акт № 20 від 08.07.2013 невірно ототожнений місцевим господарським судом із вимогою про сплати грошових коштів за договором № 12/3-10 від 25.05.2010, оскільки вказаний акт не містить жодної безпосередньої або опосередкованої вимоги до відповідача щодо здійснення оплати на користь позивача, а тому підстави вважати, що акт № 20 від 08.07.2013 є вимогою про сплату грошових коштів за наведеним договором в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України - відсутні, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє та зазначає, що акт № 20 від 08.07.2013 було надіслано разом із листом № 165 від 09.07.2013, зі змісту якого вбачається, що в разі не надання мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, відповідач повинен оплатити такі роботи у повному обсязі.

Крім того, внаслідок прострочення виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором №12/3-10 від 25.05.2010, позивач просить стягнути з відповідача 4 115,02 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 31.03.2014, 2 735,61 грн. - 3% річних за період з 18.07.2013 по 18.04.2014, 7 891,82 грн. - пені за період з 18.07.2013 по 14.01.2014.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, погоджується з судом першої інстанції, що поданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 115,02 грн. - інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 31.03.2014 , 2 735,61 грн. - 3% річних за період з 18.07.2013 по 18.04.2014, 7 891,82 грн. - пені за період з 18.07.2013 по 14.01.2014 є обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Щодо вимоги позивача про покладення судових витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 23 900,00 грн. на відповідача, суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, суд першої інстанції, виходячи з того, що інтереси позивача в судових засіданнях представляв Жуков Д.М., уповноважений довіреністю від 03.03.2014, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Сервіс" та Адвокатським бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова укладено договір №331-С-АБ про надання правової допомоги від 20.01.2014, видано ордер серії КВ №34478 від 03.03.2014, платіжним дорученням № 149 від 16.04.2014 підтверджується сплата 23 900,00 грн. за надані послуги, дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат з оплати послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн., приймаючи до уваги співрозмірність таких витрат із ціною позову, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро "С. Бабушкін" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 910/7474/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 у справі № 910/7474/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7474/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Р.І. Самсін