Рішення

від 16.06.2009 по справі 207/17-05/13-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

207/17-05/13-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" червня 2009 р.                                                                          Справа № 207/17-05/13-08

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Кастелло –Київ –МЛ”, м. Ірпінь

про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кастелло –Київ –МЛ”, м. Ірпінь

до 1. Акціонерного комерційного промислово–інвестиційного банку в особі Філії „Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Київ”, м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопромхім”, м. Біла Церква

3. Приватного підприємства Фірма „Кодак”, м. Умань   

про визнання договорів недійсними

та за зустрічним позовом Приватного підприємства Фірма „Кодак”, м. Умань

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кастелло –Київ –МЛ”, м. Ірпінь

про звернення стягнення на заставлене майно та визнання права власності

          Суддя   С.Ю. Наріжний

За участю представників:

від позивача Чорненький О.В., довіреність № б/н   від 03.06.09;

від відповідача 1 Мельник О.І., довіреність № 1035   від 06.06.09;

від відповідача 2 не з'явився;

від відповідача 3 Абесадзе Н.А., довіреність № б/н   від 17.04.09;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.02.2007 відмовлено  ТОВ "Кастелло - Київ - МЛ" у задоволені первісного позову про визнання недійсними договорів № 7 від 13.06.2003 та від 22.12.2004.

Зустрічний позов ППФ "Кодак" задоволено. Звернено стягнення на заставлене майно та визнано за ППФ "Кодак" право власності на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди виробничого призначення, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Ірпінь, вул. Центральна, 113 та розташовані на земельній ділянці площею 0,3607 га і складаються з: адмінкорпус з добудовами ( літера "А") –площею 1283,8 м2 ; склад (літера "Б") –площею 212,9 м2 ; склад ( літера "ВЗ") - площею 25,3 м2 ; котельня (літера "В") - площею 69,8 м2; гараж (літера "Г") –площею 48,6 м2; навіс (літера "Д") - площею 90,09 м2 ; навіс (літера "Е") –площею 116,3 м2 ; огорожа та ворота (№4) –площею 246,2 м2.

Постановою Київського міжобласного  апеляційного господарського суду від 12.06.2007 рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007 скасовано з прийняттям нового рішення, яким первісний позов ТОВ "Кастелло-Київ-МЛ" задоволено. Визнано недійсними договір уступки вимоги № 7 від 13.06.2003 укладеного між АПІБ в особі філії "Жовтневе відділення Промінвестбанку в м.Києві" та ТОВ "Автопромхім", договір уступки вимог від 22.12.2004 укладеного між ТОВ "Автопромхім" та ППФ "Кодак". Відмовлено ППФ "Кодак" у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на заставлене майно та визнання за ППФ "Кодак" право власності на нерухоме майно, зокрема, будівлі та споруди виробничого призначення, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Ірпінь, вул. Центральна, 113, та адмінкорпус з добудовами (літера "А") - площею 1283,8 м2, склад ( літера "Б") - площею 212,9 м2; склад (літера "ВЗ") -  площею 25,3 м2,  котельня (літера "В") - площею 69,8 м2 ; гараж (літера "Г") - площею 48,6 м2; навіс (літера "Д") - площею 90,09 м2 ; навіс (літера "Е") - площею 116,3 м2; огорожа та ворота (№ 1-4) - площею 246,2м2.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2007 постанову від 12.06.2007 Київського міжобласного апеляційного господарського суду  зі  справи № 207/17-05 скасовано. Рішення від 07.02.2007 господарського суду Київської області з даної справи залишено без змін.

18.05.2009р. до господарського суду Київської області надійшла заява б/н, б/д товариства з обмеженою відповідальністю „Кастелло–Київ–МЛ” в порядку ст. 112 господарського процесуального кодексу України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами згідно якої заявник просить скасувати рішення господарського суду Київської області по справі № 207/17-05 та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастелло-Київ-МЛ" задовольнити, в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства Фірма "Кодак" відмовити.

Ухвалою від 22.05.2009 р. справу прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй №207/17-05/13-09.

В обґрунтування своєї заяви товариство з обмеженою відповідальністю „Кастелло –Київ–МЛ” посилається на той факт, що під час  розгляду справи судом першої інстанції, суд звернув увагу на той факт, що існують пов'язані з нею: адміністративна справа Оратівського районного суду Вінницької області за позовом Новикова Анатолія Валентиновича до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області та Бюро технічної інвентаризації Київської області про видачу актів проведення прилюдних торгів та реєстрацію права власності; та справа № 108/3а-06 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастелло - Київ-МЛ" до відповідачів: 1) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області, 2) Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Київської обласної філії про визнання результатів прилюдних  торгів недійсними.

А згідно зазначених рішень Новіков А.В. ще задовго до винесення господарським судом Київської області рішення від 07.02.2007 року набув право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 липня 2008 року згідно якої постановлені у справі №108/За-06 судові рішення визнано такими, що втратили законну силу, а провадження у справі закрито в зв'язку з відмовою позивача від позову.

Отже, прилюдні торги по реалізації спірного нерухомого майна, переможцем яких визнано третю особу Новікова А.В., не скасовані та не визнанні нечинними у встановленому законом порядку.

Ново виявленою обставиною заявник вважає те, що 18.03.2009 р. Вищим адміністративним судом України прийнято постанову по справі № К-10258/08 за касаційною скаргою Новікова Анатолія Валентиновича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року у справі №2-а-303/07 за позовом приватного підприємства «Фірма «Кодак»до Комунального підприємства «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», третя особа - Новіков Анатолій Валентинович, про скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити дії, якою визнано законність реєстрації права власності на майно, а саме будівлі адміністративного корпусу (літ. А1), будівлі складу (літ. Б), будівлі котельні (літ. В), будівлі складу (літ. В 3), будівлі гаража (літ. Г), навісу (літ. Д), навісу (літ. Б), артезіанської свердловини (№5), огорожи та воріт (№1-4), яке належить ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ»та знаходяться в м. Ірпінь, по вул. Центральна, 113; складу №18-магазину, розташованого в м. Ірпінь, по вул. Курортній, 2.

Відповідач 3 - Приватне підприємство Фірма „Кодак” звернувся до господарського суду з клопотанням б/н від 12.06.2009 року (вх. суду №118 від 15.06.2009 року) про відвід судді С.Ю.Наріжного від розгляду справи №207/17-05/13-09

Ухвалою заступника голови господарського суду Київської області Кошика А.Ю. клопотання Приватного підприємства Фірма „Кодак” про відвід судді С.Ю.Наріжного від розгляду справи №207/17-05/13-09 залишено без задоволення

Відповідач 1 надав відзив на заяву про перегляд рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007 р. за нововивяленими обставинами, у яких просить суд залишити рішення без змін в частині визнання договору уступки вимоги №7 від 13.06.2003 р. дійсним.

ПП Фрма «Кодак»проти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастелло - Київ-МЛ" заперечує з тих підстав, що заява про перегляд рішення за ново виявленими обставинами є необґрунтованою, а також постанова по адміністративній справі не може бути ново виявленою обставиною для у господарському процесі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами суду від 22.05.2009 р. та 09.06.2009 р.  Таким чином, відповідач 2  не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. За таких обставин заява по справі розглядається без участі представника відповідача 2 за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази в їх сукупності  судом встановлено наступне.

          Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним. Між позивачем та відповідачем-1 укладені кредитні договори № 1 від 18.01.2002 та № 15 від 21.06.2002, зобов'язання за якими було забезпечено договором застави будівель та споруд № 1 від 31.01.2002 та договором застави майнових прав від 21.06.2002р. В подальшому відповідач-1 поступився правами вимоги за кредитними договорами відповідачу-2 (договір №7 від 13.06.2003), який в свою чергу переуступив їх відповідачу-3 (договір від 22.12.2004). Одночасно з уступкою права вимоги до відповідача-2 та до відповідача-3 перейшли зобов'язання позивача по забезпеченню зобов'язань за кредитними договорами.

          На думку позивача, уступка права вимоги за кредитними договорами № 1 від 18.01.2002 та № 15 від 21.06.2002 є незаконною та такою що суперечить чинному законодавству, оскільки поступаючись своїм правом вимоги за кредитним договором, в силу ст. 514 ЦК України, відповідач-1 замінив сторону в договорі кредиту, тобто спочатку відповідач-2, а потім і відповідач-3 отримали статус організації, які видали кредит. Діюче законодавство України, зокрема Закон України “Про банки і банківську діяльність” та ст. 1054 ЦК України однозначно встановлюють, що стороною за договором кредиту може бути лише банк чи інша фінансова установа, яка при цьому повинна мати ліцензію НБУ. Таким чином, на думку позивача, у відповідності до діючого законодавства України відповідач-2 та відповідач-3  не можуть бути стороною за договором кредиту.  

          У поясненні по справі (а.с. 88, т.2) позивач також посилається на те, що договір від 22.12.2004 незважаючи на назву підпадає під визначення факторингу, що встановлено ст. 1077 ЦК України. Стаття ж 1083 ЦК України визначає, що наступне відступлення права вимоги третьої особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. А враховуючи, що право грошової вимоги вже відступалося згідно договору від 13.06.2003, то повторне відступлення цієї грошової вимоги, що не передбачено договором № 7 заборонено на підставі ст. 1083  ЦК України. Тобто цей прав отчин суперечить вимогам ЦК України та підлягає визнанню недійсним відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України. Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання фінансових послуг” надає право на здійснення фінансових послуг тільки фінансовим установам, а ТОВ “Автопромхім” та ПП Фірма “Кодак” не є фінансовими установами.

          Ухвалою господарського суду Київської від 25.04.2006 у зв'язку з реорганізацією суд здійснив заміну відповідача-1 - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі  Відділення Промінвестбанку в м. Ірпінь на відповідача-1 - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі  Філії “Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Київ”.

Щодо первісного позову

18.01.2002 року між АК “ПІБ” (далі –Банк) та ТОВ “Кастелло –Київ –МЛ” (далі позивач за первісним позовом) укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1, згідно якого позивач за первісним позовом отримав у кредит 350 000 грн. для виробничих потреб, під 45% річних зі строком повернення коштів 20.01.2003 року

21.06.2006 року між тим ж сторонами було укладено ще один договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 15 (далі –кредитний договір).

Згідно умов цього договору Позивач за первісним позовом отримав від Банку 150 000 грн. для виробничих потреб під 35% річних із строком повернення коштів до 20.01.2003 року.

31.01.2002 р. в забезпечення виконання Позивачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань, між тим ж сторонами було укладено договір про заставу будівель та споруд, який був посвідчений приватним нотаріусом (Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцовою І.М. за реєстровим номером № 244.)

За умовами цього договору Позивач за первісним позовом в забезпечення виконання своїх грошових зобов'язань перед Банком передав у заставу будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Київська область, Києво –Святошинський район, місто Ірпінь, вул. Центральна 113 та розташовані на земельній ділянці площею 0,3607 га, що складаються з наступних об'єктів нерухомого майна: адміністративний корпус (літера “А1”), склади (літера “Б”, ”В3”), котельня (літера “В”), гараж (літера “Г”), навіси (літера “Д”,“Е”), огорожа  № 1-4, колодязь - №5, асфальтне покриття –І.

Банк, належним чином виконав свої договірні зобов'язання, надавши Позивачу за первісним позовом кредитні кошти в сумі 500 000 грн. (п'ятсот тисяч гривень). Позивач за первісним  позовом в судовому засіданні не заперечував проти отримання зазначених кредитних коштів від Банку.

В свою чергу Позивач за первісним позовом своїх зобов'язань, передбачених п. 2 кредитних договорів, не виконав, основної заборгованості за кредитом не погасив, відсотки та штрафні санкції, передбачені кредитним договором, на користь Банка не сплатив.

          Станом на 13.06.2003 року загальна заборгованість Позивача за первісним позовом перед  Банком склала 607 395,84 грн. у тому числі:

ѕ          основна заборгованість за кредитним договором –500 000 грн.

ѕ          заборгованість по відсоткам - 78 150,69 грн.

ѕ          пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань –29 245,15 грн.

13.06.2003 року між Банком та ТОВ „Автопромхім” ( далі - Відповідач 2) було укладено Договір № 7 уступки вимоги. Згідно умов цього договору Банк уступив Відповідачу 2 право вимоги по кредитному договору № 1 від 18.01.2002 року та кредитним договором  № 15 від 21.06.2002 року, укладеним між  Банком та Позивачем за первісним позовом та право за договором застави будівель та споруд № 1 від 31.01.2002 року.

Позивач за первісним позовом також не виконав свої грошові зобов'язання перед новим кредитором. Доказів виконання своїх грошових зобов'язань на користь Відповідача 2 суду не надав.

22.12.2004р. між Відповідачем 2 та Відповідачем 3 було укладено договір уступки вимоги, який було посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцовою І.М. та зареєстровано в реєстрі за  № 516.

Згідно умов вказаного Договору до Відповідача 3 перейшло право вимоги за кредитним договором № 1 від 18.01.2002 року та кредитним договором № 15 від 21.06.2002 року, укладених між Банком та позивачем за первісним позовом.

Станом на день підписання вказаного договору уступки вимоги загальна заборгованість Позивача перед новим кредитором Відповідачем 3 склала –607 395,84 грн.

Позивач за первісним позовом своїх грошових зобов'язань перед новим кредитором -  Відповідачем 3 не виконав, доказів сплати заборгованості суду не надав, проти не виконання своїх  грошових зобов'язань перед попереднім кредитором та новим кредитором не заперечував.

З'ясувавши наведені обставини, вивчивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом щодо визнання недійсним договору уступки права вимоги № 7 від 13.06.2003 року та договором уступки вимоги від 22.01.2004 року не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Договір уступки вимоги № 7 від 13.06.2003 був укладений під час дії Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, тому суд при вирішенні питання про визнання його недійсним керується положеннями Цивільного кодексу Української РСР, оскільки дія ЦК України не має зворотної сили.

Відповідно до ст. 197 ЦК УРСР уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога пов'язана з особою кредитора, при цьому, до набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання. Уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі (ст. 202 ЦК УРСР).

Договір уступки вимоги від 22.12.2004 укладений під час дії Цивільного кодексу України (ЦК України), тому суд у вирішенні питання про визнання його недійсним керується положеннями, які діяли під час його укладання, а саме нормами ЦК України та ГК України.

Управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком (ч.1 ст. 195 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і, таким чином, не потребує його згоди якщо така згода не передбачена договором або законом. Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зі змісту договорів уступки права вимоги № 7 від 13.06.2003 та від 22.12.2004, з метою погашення заборгованості ТОВ “Кастелло - Київ-МЛ” за кредитами наданими Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, банк передає ТОВ “Автопромхім”, а той ПП Фірма “Кодак” всі права первісного кредитора. Укладені між Кредитором і Позичальником договори кредиту і застави не містять положень щодо необхідності згоди боржника при уступці права вимоги кредитором.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і, таким чином, не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом. Посилання позивача на те, що про уступку вимоги йому стало відомо тільки після отримання звістки про виставлення майна на продаж не впливає на суть зобов'язання.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст. 512 ЦК України). Норма аналогічного змісту міститься і в ст. 197 ЦК УРСР чинного на час укладання договору уступки вимоги № 7 від 13.06.2003.  Укладені між ТОВ “Кастелло - Київ-МЛ” та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком договори про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1 від 18.01.2002 та № 15 від 21.06.2002, не передбачають заборону на зміну кредитора у зобов'язанні. Чинним законодавством України теж не передбачено обмежень щодо неможливості передачі права вимоги за кредитними договорами.

Таку ж позицію в аналогічній справі № 21/432 господарського суду м. Києва викладено в постанові Верховного Суду України від 11.04.2006р.

Оскільки ст. 202 ЦК УРСР  передбачає, що уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі, відсутність нотаріального посвідчення договору уступки вимоги № 7 від 13.06.2003 відповідає нормам законодавства чинного на час його укладання. Що ж до договору  уступки права вимоги від 22.12.2004, то він у відповідності до ст. 513 ЦК України нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

ТОВ “Автопромхім” та ПП Фірма “Кодак” не є фінансовими установами, що підтверджується і їх письмовими поясненнями, наданими в судовому засіданні, однак кредит позивачу (ТОВ “Кастелло - Київ-МЛ”) за договорами про відкриття відновлювальних кредитних ліній було надано Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком.

Операції ж щодо придбання права вимоги боргу за договорами уступки не є банківськими операціями в розумінні Закону України “Про банки і банківську діяльність”, які підлягають ліцензуванню. Тому відповідно і відсутність у відповідача-2 та відповідача-3 ліцензії не суперечить чинному законодавству при укладанні договорів уступки.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, спірними договорами уступки права вимоги № 7 від 13.06.2003 та від 22.12.2004 сторони внесли зміни до кредитних договорів № 1 від 18.01.2002 та № 15 від 21.06.2002 стосовно зміни банківської установи (відповідача-1 на відповідача-2, а потім і на відповідача-3). Оскільки, відповідно до умов оспорюваних договорів уступки права вимоги № 7 від 13.06.2003 та від 22.12.2004 банк передав право вимоги за кредитними договорами № 1 від 18.01.2002 та № 15 від 21.06.2002, а не вносив зміни до зазначених кредитних договорів.

Відповідно до ст. 162 ЦК УРСР  (чинного на час укладання договору уступки вимоги № 7 від 13.06.2003) одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. Згідно з ст. 651 ЦК України (чинного на час укладання договору уступки вимоги від 22.12.2004) зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договори про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1 від 18.01.2002 та № 15 від 21.06.2002 не містять обмежень щодо заборони уступки права вимоги у кредитному договорі.

Отже, спірні договори не є угодами про внесення змін до кредитних договорів, а тому не замінюють Банк як сторону у кредитних договорах на Відповідача 2 та Відповідача 3.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача за первісним позовом на те, що договір уступки від 22.12.2004 слід визнати недійсним за тими підставами, що він суперечить ст. 1083 ЦК України з огляду на заборону наступного відступлення права вимоги за договором факторингу, а обидва спірні договори уступки вимоги від 13.06.2003 та від 22.12.2004 суперечать ст. 5 Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання фінансових послуг”, оскільки ці договори, на думку позивача за первісним позовом, є договором факторингу, а відповідачі-2 і 3 не є фінансовими установами. Зазначене посилання спростовується таким.

По-перше, договір уступки від 13.06.2003 укладено до набрання чинності Цивільного кодексу України, який не має зворотної сили щодо регулювання договорів факторингу. Чинне ж на той час законодавство не передбачало будь-яких обмежень стосовно укладання договорів уступки права вимоги, тому дія Закону України “Про фінансові послуги і державне регулювання фінансових послуг” не поширюється на договір уступки від 13.06.2003.

По-друге, ані договір уступки від 13.06.2003, ані договір уступки від 22.12.2004 не є договорами факторингу в розумінні ст. 1077 ЦК України, оскільки, на відміну від договору уступки права вимоги, який за своєю правовою природою не є договором про надання фінансових послуг (зокрема факторингу), договір факторингу (ст. 1077 ЦК України) є договором фінансових послуг, оскільки передбачає (ч.1 ст. 1077) надання таких послуг (передає або зобов'язується передати грошові кошти) “за плату”. Самого лише факту передачі грошових коштів в обмін на відступлення права грошової вимоги без зазначення в договорі “плати” за відповідну послугу недостатньо для того, щоб вважати такий договір договором факторингу (надання фінпослуг).

Згідно положень ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, Позивачем за первісним позовом не доведено обставин того, що спірні договори суперечать чинному законодавству України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Оскільки ТОВ “Кастелло–Київ-МЛ” у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007 року  по справі № 207/17-05 не наведено обставин та доказів, які б спростовували вищезазначені обставини в частині первісного позову суд вважає, що зава ТОВ “Кастелло–Київ-МЛ” про скасування рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007 року  по справі № 207/17-05 в частині первісного позову та прийняття нового задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Відповідача 3, дослідивши зібрані докази у матеріалів справи та заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяву ТОВ “Кастелло–Київ-МЛ” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007 року  по справі № 207/17-05 суд встановив наступне.

Зустрічна позовна заява (а.с. 99, т.1) обґрунтована неналежним виконанням ТОВ “Кастелло–Київ-МЛ” своїх зобов'язань перед відповідачем-1 за кредитними договорами № 1 від 18.01.2002 та № 15 від 21.06.2002 щодо сплати заборгованості по кредиту, відсоткам, неустойкам, та переходом права вимоги за договором уступки № 7  від 13.06.2003 до відповідача-2  та за договором уступки від 22.12.2004 до відповідача-3. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між відповідачем-1 та ТОВ “Кастелло –Київ - МЛ” було укладено договір про заставу будівель та споруд від 31.01.2002. Отже, з моменту укладання сторонами договору уступки вимоги від 22.12.2004 до Приватного підприємства Фірма “Кодак” перейшло право вимагати від ТОВ “Кастелло –Київ-МЛ” сплати заборгованості за зазначеними кредитними договорами та право заставодержателя за договором застави від 31.01.2002.

07.02.2007 представник Приватного підприємства Фірма “Кодак” (позивач за зустрічним позовом) подав заяву про уточнення зустрічних позовних вимог № 19/06 від 19.01.2007 та докази її надіслання сторонам (а.с. 58-62, т.3), в якій просить суд звернути стягнення на заставлене майно, визнати за Приватним підприємством «Фірма «Кодак»право власності на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди виробничого призначення, що знаходяться за адресою: Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Ірпінь, вул. Центральна, 113, та розташовані на земельній ділянці площею 0,3607 га і складаються з: адмінкорпус з добудовами (літера “А”) –площею 1283,8 м2; склад (літера “Б”) –площею 212,9 м2; склад (літера “ВЗ”) –площею 25,3 м2; котельня (літера “В”) –площею 69,8 м2; гараж (літера “Г”) –площею 48,6 м2; навіс (літера “Д”) –площею 90,09 м2; навіс (літера “Е”) –площею 116,3 м2; огорожа та ворота (№1 - 4) –площею 246,2 м2

Судом встановлено, що Позивач за зустрічним позовом відповідно до договору уступки вимоги від 22.12.2004 року укладеного між Позивачем за зустрічним позовом та Відповідачем 2 за первісним позовом, отримав право вимоги за кредитним договором № 1 від 18.10.2002 року, кредитний договір №15 від 21.06.2002 року та право щодо забезпечення цих вимог відповідно до договору застави.

Вимоги, які передавалась за вказаними договорами уступки складають 607 395,84 грн. Вказані вимоги були забезпечені Договором № 1 про заставу будівель та споруд від 31.01.2002 року, укладеного між Банком та Відповідачем за зустрічним позовом.        

Позивачем за зустрічним позовом на виконання умов договору уступки вимоги від 22.12.2004 року на користь Відповідача 2 за первісним позовом було перераховано суму, визначену у п. 3 Договору, про що свідчать залучені до матеріалів справи платіжні документи та відсутність з цього приводу заперечень з боку представника Відповідача 2 за первісним позовом.

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1, 2, 4 Договору № 7 від 13.06.2003 року, укладеного між  Відповідачем 2 за первісним позовом та Банком, до Відповідача 2 за первісним позовом перейшло право вимоги за кредитним договором у розмірі 607 395,84, а також вимога про сплату пені за кредитним договором та права, що забезпечують виконання кредитних договорів. Винятком з прав, які відступалися, було право нарахування відсотків згідно кредитного договору за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що Відповідач за зустрічним позовом не розрахувався із Позивачем за зустрічним позовом, як з новим кредитором.

З огляду на те, що право вимоги, яке набуває Позивач за зустрічним позовом, були забезпечені заставою згідно Договору № 1 про заставу будівель та споруд від 31.01.2002 року, останній 03.04.2006 року, згідно положень розділу 5 вказаного договору, звернувся до Відповідача за зустрічним позовом із вимогою (а.с. 34, т.3) передати заставлене майно за договором застави йому у власність в рахунок погашення заборгованості.

У відповідь на вказану вимогу відповідач за зустрічним позовом погодився на запропонований Позивачем за зустрічним позовом спосіб звернення стягнення на заставлене майно (а.с. 35, т.3).

Сторони, укладаючи договір застави виходили з порядку та умов застосування положень щодо застави майна, які діяли на момент укладення договору, останні врегулювали відповідні питання в умовах договору, якому відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України надається право пріоритету, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким прямо передбачено правило застосування положень Цивільного кодексу України щодо відносин, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати після набрання ним чинності, то суд виходить з того, що правила Цивільного кодексу України мають застосовуватися до спірних правовідносин.

Проте, враховуючи подану ТОВ “Кастелло –Київ - МЛ” заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставини суд дійшов висновку, що прийняте судом 07.02.2007 р. рішення по справі №207/17-05 підлягає зміні в частині задоволення зустрічного позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомими заявнику.

Відповідно до ст. 113 ГПК України заява про перегляд рішення за  нововиявленими обставинами має бути подана  на протязі  двох місяців  з дня, коли стало відомо  про такі обставини.

Як вбачається з поданої заявником 18.05.2009р. заяви, вона подана в межах двомісячного строку передбаченого ст. 113 ГПК України для подання такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що предметом господарського спору у справі №207/17-05/13-09 в частині зустрічного позову є визнання права власності за ПП Фірма «Кодак»на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, 113 та звернення стягнення на нього шляхом визнання права власності.

Проте, як встановлено судом до прийняття постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2007 року та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2007 року спірне майно вже перебувало у власності іншої особи, а саме  - Новікова А.В. і не належало відповідачу за зустрічним позовом, оскільки було правомірно реалізовано з прилюдних торгів державною виконавчою службою.

Підтвердженням набуття прав на спірне нерухоме майно є протокол проведення прилюдних торгів по реалізації майна за № 5290142-1 від 09.11.2005 року, затверджений директором Київської обласної філії СДП «Укрспец'юст», Акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів № 1-1 від 23.05.2006 року, відповідно до яких Новікова А.В. визнано переможцем прилюдних торгів по реалізації майна, яке належало ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ», а саме: будівель та споруд виробничого призначення: будівлі адміністративного корпусу, (літ. А. 1), будівля складу (літ. Б), будівлі котельні (літ. В), будівлі складу (літ. В3), будівля гаража (літ. Г), навіс (літ. Д), навіс (літ. Е), артезіанська свердловина (№ 5), огорожа та ворота (№ 1-4), що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, будинок 113, а також  складу № 18-магазину (літ.-А), що знаходиться за адресою м. Ірпінь, вул. Курортна. 2.

Реалізація зазначеного нерухомого майна відбулась в межах примусового виконання зведеного виконавчого провадження від 29.07.2005 року про звернення стягнення з ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ»на користь юридичних та фізичних осіб, тобто у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Так, ухвалою суду від 03.07.2006 зупинено провадження у справі № 207/17-05 до вирішення пов'язаних з нею: адміністративної справи Оратівського районного суду Вінницької області за позовом Новикова Анатолія Валентиновича до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області та Бюро технічної інвентаризації Київської області про видачу актів проведення прилюдних торгів та реєстрацію права власності; та справи № 108/3а-06 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастелло-Київ-МЛ” до відповідачів: 1) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області, 2) Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец'юст” в особі Київської обласної філії про визнання результатів прилюдних торгів недійсними.           Ухвалою суду від 30.01.2007 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Щодо врахування результатів розгляду справи Оратівського районного суду Вінницької області та Ірпінського міського суду Київської області суд при прийнятті рішення від 07.02.2007 року зазначив таке. Аналіз матеріалів справи господарського суду Київської області № 108/3а-06, судових рішень Оратівського районного суду Вінницької області та Ірпінського міського суду Київської області свідчить, що підставою позову у справі Оратівського районного суду Вінницької області та у справі Ірпінського міського суду Київської області є результати прилюдних торгів з продажу нерухомого майна ТОВ “Кастелло - Київ-МЛ”.  Проте постановою господарського суду Київської області  від 11.07.2006 у справі № 108/3а-06, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.09.2006, результати прилюдних торгів з продажу спірного майна визнано недійсними та скасовано.

Таким чином суд при прийнятті рішення від 07.02.2007 року виходив з встановленого постановою суду у справі № 108/3а-06 факту недійсності торгів з продажу майна яке є предметом зустрічного позову і яке на прилюдних торгах придбав Новіковов А. В.

Під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд встановив наступне.

18.03.2009 р. Вищим адміністративним судом України прийнято постанову по справі № К-10258/08 за касаційною скаргою Новікова Анатолія Валентиновича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року у справі №2-а-303/07 за позовом приватного підприємства «Фірма «Кодак»до Комунального підприємства «Ірпінське бюро технічної інвентаризації», третя особа - Новіков Анатолій Валентинович, про скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити дії, якою визнано законність реєстрації права власності на майно, а саме будівлі адміністративного корпусу (літ. А1), будівлі складу (літ. Б), будівлі котельні (літ. В), будівлі складу (літ. В 3), будівлі гаража (літ. Г), навісу (літ. Д), навісу (літ. Б), артезіанської свердловини (№5), огорожи та воріт (№1-4), яке належить ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ»та знаходяться в м. Ірпінь, по вул. Центральна, 113; складу №18-магазину, розташованого в м. Ірпінь, по вул. Курортній, 2 за Новиковим А.В.          

          Зазначена постанова винесена за результатами перегляду судових  рішень по справі за позовом приватного підприємства «Фірма «Кодак»(позивач за зустрічним позовом по даній справі) до КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»про зобов'язання  вчинити дії. Позов обгрунтовано тим, що за ПП «Фірма «Кодак»рішенням суду по справі №207/17-05 визнано право власності на майно, що знаходиться в м. Ірпінь, вул. Центральна, 113, а результати торгів вказаного майна на підставі яких його власником став Новіков А.В. скасовані постановою суду по справі №108/За-06.

          В постанові від 18.03.2009 р. Вищий адміністративний суд України суд зазначив наступне.

Постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 10.05.2006 року встановлено, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ»відбулись з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України, та зобов‘язано відділ примусового виконання рішень ДВС Київської області видати акти про проведення прилюдних торгів по реалізації майна, а саме будівель та споруд виробничого призначення по вул. Центральній, 113 у м. Ірпінь та складу № 18-магазину (літ. -А), що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Курортна 2, та зобов‘язано БТІ м. Ірпінь зареєструвати за Новіковим А.В. право власності на нерухоме майно у м. Ірпінь по вул. Центральній, 113 та вул. Курортній, 2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 липня 2008 року постановлені у справі №108/За-06 судові рішення визнано такими, що втратили законну силу, а провадження у справі закрито в зв'язку з відмовою позивача від позову.

          Отже, станом на день розгляду заяви прилюдні торги по реалізації спірного нерухомого майна, переможцем яких визнано третю особу Новікова А.В., не скасовані та не визнанні нечинними у встановленому законом порядку.

          Таким чином судом встановлено, що станом на день прийняття рішення від 07.02.2007 р. по справі №207/17-05 власником спірного майна вже був Новіков Анатолій Валентинович.

 Окрім цього, рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 22.11.2006 року визнано за Новіковим А.В. право власності на майно –будівлі та споруди виробничого призначення, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, 113, Київської області, склад № 18-магазин (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Курортна, 2, Київської області.

 Постанова Оратівського районного суду Вінницької області від 10.05.2006 року та рішення Ржищівського міського суду Київської області від 22.11.2006 року в установленому порядку не скасовані, а отже є законними та обов‘язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до п. 1.2 роз‘яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. № 04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами” (далі –Роз'яснення), нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

В абзаці третьому пункту 1 визначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи."

Таким чином, обставини, які підтверджують факт права власності на спірне нерухоме майно за Новіковим  А.В. є нововиявленими обставинами, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення та істотно впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні у справі № 207/17-05, а тому суд приймає обставини, зазначені у заяві ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ»як нововиявлені, що мають істотне значення для справи і в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

          За таких обставин заява ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ»про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007 року  по справі № 207/17-05 підлягає задоволенню частково в частині зміни рішення суду від 07.02.2007 року щодо зустрічного позову в задоволенні якого слід відмовити, оскільки на час прийняття рішення за зустрічним позовом майно,  що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, 113 вже належало Новікову  А.В., а отже ТОВ «Кастелло-Київ-МЛ»не могло відповідати зазначеним майном за свої зобов'язання перед ПП «Фірма «Кодак».

   Відповідно до ст. 122 ГПК України якщо виконане рішення змінене  чи скасоване і прийняте нове рішення  про повну або часткову  відмову в позові, боржникові повертається все те,  що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненим  чи скасованим  у відповідній частині  рішенням.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум відповідно до ч. 2 ст. 122 ГПК України  провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим  рішенням, списано установою банку або вилучено державним виконавцем майно.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита за подачу заяви за нововиявленими обставинами покладається  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

1.          Заяву ТОВ „Кастелло–Київ–МЛ” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 07.02.2007 р. задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007 р. у справі № 207/17-05/13-09 змінити в частині зустрічного позову та прийняти нове рішення в частині розгляду зустрічного позову яким в задоволенні зустрічного позову ПП «Фірма «Кодак»до ТОВ „Кастелло–Київ–МЛ” про звернення стягнення на заставлене майно та визнання за ПП «Фірма «Кодак»права власності на нерухоме майно, зокрема, будівлі та споруди виробничого призначення, що знаходяться за адресою: м. Ірпінь, вул. Центральна, 113 відмовити.

3.          Стягнути з Приватного підприємства Фірма “Кодак” (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Р. Чорного, 7; код 14182696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастелло-Київ-МЛ” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 113; код 30942231) судові витрати: держмито у розмірі 4044 (чотири тисячі сорок чотири) грн. 47 коп.  за розгляд заяви за нововиявленими обставинами.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

           Суддя                                                               Наріжний С.Ю.