Рішення

від 25.12.2014 по справі 916/4690/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2014 р.Справа № 916/4690/14

За позовом: публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК"

до відповідача: громадської організації "Верховенство Права"

про визнання інформації недостовірною та зобов'язання спростувати інформацію

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Нестеренко С.В., довіреність від 29.04.2014р.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до громадської організації "Верховенство Права", в якому просить суд:

- визнати недостовірною інформацію та такою, що не відповідає дійсності, дискредитує та принижує ділову репутацію публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК", знижує його престиж та підриває довіру до його діяльності, інформацію, поширену громадською організацією "Верховенство Права" в газеті "Верховенство Права Спецвыпуск: судебная власть. Октябрь 2014", а саме: "В декабре 2013 года судья Иванов был замечен в вынесении решений об аресте денежных средств клиентов ПАО "ЮНИОН СТАНДАРД БАНК" по требованию самого банка. В конце 2013 года ЮСБ БАНК вошел в стадию неплатежеспособности. И тогда была придумана схема невозврата денег клиентам банка. Схема работала через судью Иванова В.В. Банк начал возбуждать уголовные дела в отношении своих же работников, и в рамках этих уголовных дел юристы банка обращались в суд с требованием арестовать деньги клиентов (не имеющих отношения у уголовным делам), которые находились на счетах банка. В результате, когда клиент приходил в ЮСБ БАНК с требованием выдать ему деньги, банк ссылался на арест суда, наложенный на деньги клиента по заявлению самого же банка."

- зобов'язати громадську організацію "Верховенство Права" протягом п'яти днів з дня набрання рішення законної сили повідомити про зміст рішення суду, ухваленого у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" до громадської організації "Верховенство Права" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, у випуску Газети "Верховенство Права", опублікувавши текст рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2014р. позовну заяву (вх.№4821/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/4690/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Представник публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" Нестеренко С.В. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 13 100 000 грн., які знаходяться на поточному рахунку ТОВ "Арабис" за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12013170500013543 від 24.12.2013р. за ст.364-1 ч.2 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2013р. у справі №522/31863/13-к накладено арешт на грошові кошти в розмірі 13 100 000 гривень, які знаходяться на поточному рахунку ТОВ "Арабис" (код ЄДРПОУ 38678205 №2600130369402 в ПАТ "ЮСБ БАНК").

В жовтні 2014р. громадська організація "Верховенство Права" в газеті "Верховенство Права Спецвыпуск: судебная власть. Октябрь 2014", здійснила розповсюдження інформації наступного змісту: "В декабре 2013 года судья Иванов был замечен в вынесении решений об аресте денежных средств клиентов ПАО "ЮНИОН СТАНДАРД БАНК" по требованию самого банка. В конце 2013 года ЮСБ БАНК вошел в стадию неплатежеспособности. И тогда была придумана схема невозврата денег клиентам банка. Схема работала через судью Иванова В.В. Банк начал возбуждать уголовные дела в отношении своих же работников, и в рамках этих уголовных дел юристы банка обращались в суд с требованием арестовать деньги клиентов (не имеющих отношения у уголовным делам), которые находились на счетах банка. В результате, когда клиент приходил в ЮСБ БАНК с требованием выдать ему деньги, банк ссылался на арест суда, наложенный на деньги клиента по заявлению самого же банка.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що зазначена в газеті "Верховенство Права" інформація у відношенні публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" є недостовірною, оскільки за клопотанням останнього суддею Івановим В.В. було постановлено ухвалу лише у одній справі, а не у ряді справ, позивач не перебував і не перебуває у стадії неплатоспроможності.

Крім того, позивач зазначає, що він не організовував будь-яких схем з неповернення грошових коштів своїм клієнтам і завжди виконував й продовжує виконувати належним чином зобов'язання перед своїми клієнтами, не порушував кримінальних справ у відношенні своїх працівників, а юристи банку до суду з вимогою арештувати кошти клієнтів, що не мають відношення до кримінальних справ не звертались.

Отже на думку позивача, викладена у статті інформація є недостовірною, дискредитує позивача, несе в собі негативне змістовне навантаження, знижує його престиж та підриває довіру до його діяльності, і фактично звинувачує публічне акціонерне товариство "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" у незаконній діяльності, а також у втручанні у діяльність судових органів, у зв'язку з чим, ця інформація порушує особисті немайнові права позивача, що і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 р. №01-8/184 за змістом приписів статті 91 Цивільного Кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного Кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Статтею 277 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Поняття особистого немайнового права містить ст.269 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Як вбачається із змісту ст.270 Цивільного кодексу України відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України (254к/96-ВР ), цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2011р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року №2121-III (2121-14) "Про банки і банківську діяльність" поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В даному випадку належним чином доведеним є факт поширення відповідачем інформації в газеті "Верховенство права", яку можливо переглянути і зараз.

Суд доходить до висновку, що посилання відповідача на факти викладені в газеті "Верховенство Права Спецвыпуск: судебная власть. Октябрь 2014", а саме: "В декабре 2013 года судья Иванов был замечен в вынесении решений об аресте денежных средств клиентов ПАО "ЮНИОН СТАНДАРД БАНК" по требованию самого банка. В конце 2013 года ЮСБ БАНК вошел в стадию неплатежеспособности. И тогда была придумана схема невозврата денег клиентам банка. Схема работала через судью Иванова В.В. Банк начал возбуждать уголовные дела в отношении своих же работников, и в рамках этих уголовных дел юристы банка обращались в суд с требованием арестовать деньги клиентов (не имеющих отношения у уголовным делам), которые находились на счетах банка. В результате, когда клиент приходил в ЮСБ БАНК с требованием выдать ему деньги, банк ссылался на арест суда, наложенный на деньги клиента по заявлению самого же банка" є недостовірними та спростовується наявними матеріалами справи.

Суд погоджується з твердженням позивача, про те, що розповсюджена відповідачем недостовірна інформація шкодить його діловій репутації, у зв'язку з чим недостовірна розповсюджена відповідачем інформація підлягає спростуванню.

За приписами п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2011р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу (2782-12) редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" підлягають задоволенню, як обґрунтовані, законні та підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" задовольнити - повністю.

2. Визнати недостовірною інформацію та такою, що не відповідає дійсності, дискредитує та принижує ділову репутацію публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК", знижує його престиж та підриває довіру до його діяльності, інформацію, поширену громадською організацією "Верховенство Права" в Газеті "Верховенство Права Спецвыпуск: судебная власть. Октябрь 2014", а саме: "В декабре 2013 года судья Иванов был замечен в вынесении решений об аресте денежных средств клиентов ПАО "ЮНИОН СТАНДАРД БАНК" по требованию самого банка. В конце 2013 года ЮСБ БАНК вошел в стадию неплатежеспособности. И тогда была придумана схема невозврата денег клиентам банка. Схема работала через судью Иванова В.В. Банк начал возбуждать уголовные дела в отношении своих же работников, и в рамках этих уголовных дел юристы банка обращались в суд с требованием арестовать деньги клиентов (не имеющих отношения у уголовным делам), которые находились на счетах банка. В результате, когда клиент приходил в ЮСБ БАНК с требованием выдать ему деньги, банк ссылался на арест суда, наложенный на деньги клиента по заявлению самого же банка."

3. Зобов'язати громадську організацію "Верховенство Права" (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4/2, код ЄДРЮОФОП 37608488) протягом п'яти днів з дня набрання рішення законної сили повідомити про зміст рішення суду, ухваленого у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" до громадської організації "Верховенство Права" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, у випуску Газети "Верховенство Права", опублікувавши текст рішення.

4. Стягнути з громадської організації "Верховенство Права" (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4/2, код ЄДРЮОФОП 37608488) на користь публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 21, код ЄДРЮОФОП 20305925) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний тест рішення складено 30.12.2014р.

Суддя О.В. Цісельський

Повне рішення складено 30 грудня 2014 р.