Рішення

від 16.07.2009 по справі 30/153-09(8/577-07(30/346-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/153-09(8/577-07(30/346-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.09р.

Справа № 30/153-09(8/577-07(30/346-06)

За позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю  фірми "Рімпекс-СБК", м. Павлоград Дніпропетровської області 

до  виконавчого комітету Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області 

про спонукання виконати певні дії

                                                                                               Суддя:  Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Бажанова Ю.А.

Представники:

Від позивача: Воронкіна Т.І., довіреність від 30.06.2009 року № 30, віце-президент; Воронкін В.І., виписка з протоколу зборів засновників від 30.12.1993 року, президент фірми; Меркулова Т.П., довіреність від 14.04.2009 року

Від відповідача: Вишнякова О.О. , довіреність від 08.01.2009 року, головний спеціаліст  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рімпекс-СКБ" звернулося  до господарського суду із позовом, та з уточненням позовних вимог (заява від 28.04.2009 року №7) просить зобов'язати виконавчий комітет Павлоградської міської ради (м. Павлоград) здійснити оплату витрат, пов'язаних з реконструкцією кінотеатру ім. Гагаріна  по вул. Полтавська, 96 в м. Павлограді Дніпропетровської області в сумі 639618 грн. відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.03.2009 року; стягнути з відповідача витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 8400 грн., витрати на сплату держмита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору про сумісну експлуатацію кінотеатру ім. Гагаріна в м. Павлограді, укладеного між Павлоградським ВО "Союзбитконструкція", правонаступником якої є ТОВ фірма "Рімпекс-СБК" та КВО "Кінодніпро", виконував роботи з реконструкції та ремонту кінотеатру. Після передачі у 1992 році кінотеатру ім. Гагаріна до комунальної власності м. Павлограду виконком Павлоградської міської ради приймає рішення №295 про передачу на баланс позивача майнового комплексу та будівлі кінотеатру ім. Гагаріна для організації Центру культури та підприємництва ім. фельдмаршала М.І.Кутузова. Позивач зазначає, що згідно договору про передачу на безстроковий баланс будівлі кінотеатру ім. Гагаріна від 17.03.1992 року йому надано право використовувати будівлю кінотеатру для організації роботи Центру культури, а також включено обов'язок належним чином утримувати будівлю, здійснювати поточний та капітальний ремонт. 18.03.1994 року названий договір було розірвано. У 1997 році будівля кінотеатру ім. Гагаріна включена до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні та прийнято рішення компенсувати позивачу витрати на реконструкцію будівлі. Між тим, відповідач відмовляється компенсувати витрати по реконструкції кінотеатру, посилаючись на оформлення документів неналежним чином.

Відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач зазначає, що договір від 17.03.1992 року про передачу у безоплатне користування на невизначений строк позивачу будівлі кінотеатру ім. Гагаріна припинив свою дію 17.03.1993 року, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області зобов'язано позивача передати відповідачу будівлю кінотеатру ім. Гагаріна. Відповідачем сплачено позивачу вартість крісел, які виконком вирішив придбати у позивача. Дозволу на проведення поліпшень майна відповідач не надавав. Документи надані позивачем не підтверджують факт проведення поліпшень в будівлі кінотеатру. Згідно положень ст. 272 ЦК УРСР вартість поліпшень, які зроблені позивачем без згоди наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна відшкодуванню не підлягає.

Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для захисту своїх прав.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації при розгляді справи представниками сторін не заявлялось.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.06.2009 року на 16.07.2009 року.

За погодженням представників сторін у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням виконкому Павлоградської міської ради №659 від 09.10.1989 року було зареєстровано підприємство "Союзбитконструкція".

Згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради №993 від 12.12.1990 року було організовано на базі підприємства "Союзбитконструкція" виробничого об'єднання малих підприємств "Союзбитконструкція" та зареєстровано Статут ВО "Союзбитконструкція".

25.09.1991 року рішенням виконкому №796 дозволено організацію германо-української приватної сумісної фірми "Рімпекс-СБК" на базі Павлоградського виробничого об'єднання "Союзбитконструкція", 24.01.1992 року рішенням виконкому №94 зареєстрована фірма "Рімпекс-СБК".

18.12.1992 року фірма "Рімпекс-СБК" перереєстрована у ТОВ фірма "Рімпекс-СБК" та є правонаступником фірми "Рімпекс-СБК" з ідентифікаційним кодом 13419048

02.01.1990 року між Дніпропетровським Комерційно-виробничим підприємством "Кінодніпро" та Павлоградським ВО "Союзбитконструкція" підписано договір на спільну експлуатацію будівлі кінотеатру ім. Гагаріна (м. Павлоград), згідно якого КВП "Кінодніпро" зобов'язується надати Павлоградському ВО "Союзбитконструкція" будівлю кінотеатру ім. Гагаріна для спільного використання строком на п'ьять років.

За умовами договору про спільну експлуатацію кінотеатру ім. Гагаріна Павлоградське виробниче об'єднання "Союзбитконструкція" зобов'язується провести ремонт та реконструкцію будівлі кінотеатру у відповідності до проектно-кошторисної документації в строк до 01.06.1991 року.

27.12.1991 року виконавчим комітетом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів прийнято рішення №409 "Про розмежування державного майна між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць".

Пунктом 2 названого рішення встановлено, що розмежування державного майна, переданого з обласної власності, між власністю міст і районів обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць проводиться виконкомами міських і районних у містах, міських, районного підпорядкування, селищних і сільських рад народних депутатів. Передача державного майна від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно відповідно до порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд".

Згідно Переліку державного майна України, що передається з обласної власності до власності міст і районів обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних одиниць, який є Додатком до рішення облвиконкому від 22.12.1991 року №409 кінотеатр ім. Гагаріна був переданий у комунальну власність Павлоградської міської ради народних депутатів підприємств, установ та організацій з обласної комунальної власності.

Передача будівлі кінотеатру ім. Гагаріна підтверджується Актом передачі майна у комунальну власність Павлоградської міської ради народних депутатів підприємств, установ та організацій, який затверджено 10.07.1992 року генеральним директором Комерційно-виробничого підприємства "Кінодніпро" Тимошенко Г.А. та головою виконавчого комітету Павлоградської міської ради народних депутатів Романюк В.М.

Будівля кінотеатру ім. Гагаріна передана до комунальної власності Павлоградської міської ради з нульовою балансовою вартістю.

17 березня 1992 року на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради №295 від 13.03.1992 року "Про закріплення майнового комплексу і будівлі кінотеатру ім. Гагаріна" між Павлоградським міськвиконкомом та фірмою "Рімпекс-СБК" був укладений договір №2, згідно з яким виконком передає у безоплатне користування на невизначений строк позивачу будівлю кінотеатру ім. Гагаріна, розташованого за адресою: м. Павлоград, вул. Полтавська,96 з метою організації на його базі Центра культури та підприємництва імені фельдмаршала Кутузова М.І. (а.с.18-19, т.1).

Акт приймання-передачі будівлі кінотеатру ім. Гагаріна позивачу не складався.

18.03.1994 року виконавчим комітетом Павлоградської міської ради народних депутатів прийнято рішення №327 "Про визнання таким, що втратило чинність рішення виконкому №295 від 13.03.1992 року".

27.10.1999 року арбітражним судом Дніпропетровської області розглянуто справу Д1-93 за позовом прокурора м. Павлограда в інтересах держави в особі виконкому Павлоградської міської ради до фірми "Рімпекс-СБК", м. Павлоград про розірвання договору№2 безоплатного користування майном, укладеним у березні 1992 року та зобов'язання відповідача повернути позивачу предмет договору.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області зобов'язано фірму "Рімпекс-СБК" передати виконавчому комітету Павлоградської міської ради будівлю кінотеатру ім. Гагаріна, розташовану за адресою: м. Павлоград, вул. Полтавська,96, в частині вимоги про розірвання договору провадження у справі припинено. Припинення провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору безоплатного користування майном мотивовано посиланням на ст. 324 Цивільного кодексу УРСР, згідно якої за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно.

Строк договору безоплатного користування майном, укладеного між юридичними особами, не повинен перевищувати одного року (ст. 325 ЦК УРСР). Якщо такий договір укладений без зазначення строку, застосовується частина перша статті 259 цього Кодексу. Якщо ні один з учасників такого договору не заявив про відмову від нього, договір вважається припиненим по закінченні року. Арбітражним судом встановлено, що оспорюваний договір за своїм замістом має розглядатися як договір безоплатного користування майном, укладений без зазначення строку, оскільки його предметом є майно за користування яким не встановлена орендна плата. Судом встановлено, що договір припинив свою дію 17.03.1993 року, тобто через рік після його укладення.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст. 35 ГПК України).

Таким чином, вважається встановленим та таким, що не потребує доказування факт припинення договору безоплатного користування майном з 17.03.1993 року.

Позивач просить зобов'язати відповідача здійснити оплату за будівельно-монтажні роботи по реконструкції кінотеатру ім. Гагаріна, які виконані на підставі договору від 02.06.1990 року про сумісну експлуатацію кінотеатру, укладеного між Павлоградським ВО "Союзбитконструкція" та КВП "Кінодніпро" та частково на підставі договору від 17.03.1992 року про безоплатне користування майном, проти чого заперечує відповідач, що є причиною спору.

Рахунок для проведення оплати за виконані будівельно-монтажні роботи по реконструкції кінотеатру ім. Гагаріна на суму 11 208 168,00грн., з урахуванням податку на додану вартість, надано відповідачу 28.08.2001 року.

Цивільні права та обов'язки, відповідно до вимог частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до вимог частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач посилається на те, що обов'язок відповідача здійснити оплату за будівельно-монтажні роботи по реконструкції кінотеатру ім. Гагаріна згідно наданих рахунків виникає з договору від 02.06.1990 року про сумісну експлуатацію кінотеатру, який укладено між Павлоградським ВО "Союзбитконструкція" та КВП "Кінодніпро" та частково з договору від 17.03.1992 року про безоплатне користування майном.

Умовами договору на спільну експлуатацію кінотеатру  передбачено обов'язок позивача провести ремонт і реконструкцію будівлі кінотеатру у відповідності з проектно-кошторисною документацією в строк до 01.06.1991 року (п.2. договору).

Сторони, визначивши в договорі свої зобов'язання, не встановили обов'язку та передбачили порядок проведення оплати за виконані роботи по реконструкції будівлі. Отже, роботи, які виконувались позивачем згідно договору про спільну експлуатацію, не підлягали оплаті. Держава не приймала на себе зобов'язання відшкодовувати витрати відповідача, понесені останнім при проведенні реконструкції будівлі кінотеатру, а відтак, обов'язок відшкодувати ці витрати не перейшов і до нового власника цієї будівлі –територіальної громади Павлоградської міської ради після передачі цієї будівлі до комунальної власності 10.07.1992 року.

Договірні відносини між позивачем та відповідачем виникли лише у березні 1992 року та припинилися у березні 1993 року. Позивач стверджує, що виконав роботи по ремонту та реконструкції кінотеатру ім. Гагаріна та вважає, що вартість цих робіт має бути відшкодована відповідачем.

Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи №Г-20809 від 11.03.2009 року, який складено Дніпропетровською торгово-промисловою палатою встановлено, що:

- дійсна (реальна) вартість будівлі, розташованої по вул. Полтавській,96 в м. Павлограді Дніпропетровської області, з урахуванням виконаної реконструкції будівлі в період з 1990 року по 1992 рік, з урахуванням фізичного зносу на момент оцінки складає 3 156 815грн.;

- дійсна вартість ремонтних робіт, виконаних для поліпшення будівлі, розташованої по вул. Полтавській,96 в м. Павлограді Дніпропетровської області в період з 1990 року по 1992 рік, з урахуванням кошторису, актів виконаних робіт, оплати за виконані роботи складає за варіантом 1 (без дорожнього покриття) –351 031,20грн.; варіант 2 (з урахуванням дорожнього покриття) –639 618грн.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі договору від 17.03.1992 року регулюються Цивільним кодексом УРСР.

До договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого - п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу (ч.2 ст. 324 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 272 ЦК УРСР, що діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, в разі проведення з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає (ч.3 ст. 272 ЦК УРСР).

Як вбачається, позивач не звертався до відповідача з заявою про надання згоди на проведення ремонтних робіт та робіт з реконструкції будівлі кінотеатру, та, відповідно, такої згоди на проведення поліпшень будівлі кінотеатру, передану за договором безоплатного користування позивачеві, не отримував.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу , надати послугу, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника  виконання його обов'язку.

Укладаючи договір від 17.03.1992 року виконком прийняв на себе зобов'язання продати позивачеві будівлю кінотеатру по залишковій вартості до реконструкції, після вводу його в експлуатацію (п.1.5 договору), а позивач має право викупити об'єкт і майно у власність у відповідності до законів України та п.1.5 цього договору. Зобов'язання відшкодувати позивачеві вартість здійснених поліпшень в договорі відсутнє, договір на безоплатне користування майном від 17.03.1992 року (як встановлено рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 27.10.1999 року) припинив свою дію 17.03.1993 року.

Зобов'язання відшкодувати вартість робіт, пов'язаних з реконструкцією будівлі кінотеатру, не виникає у відповідача також і на підставі розпорядження №223-р від 21.02.1997 року "Про приватизацію кінотеатру ім. Гагаріна". Виходячи із змісту цього розпорядження кінотеатр ім. Гагаріна за адресою: м. Павлоград, вул. Полтавська,96 включено в перелік об'єктів, що підлягають продажу на аукціоні з обов'язковою компенсацією покупцем фірмі "Рімпекс-СБК" витрат на реконструкцію, визначених шляхом експертної оцінки. Станом на час розгляду справи будівля кінотеатру не продана, а рішення щодо відшкодування понесених позивачем витрат на реконструкцію будівлі кінотеатру за рахунок місцевого бюджету та їх розмір відповідачем не приймалося.

З огляду на викладене вище, відсутність підстав виникнення зобов'язань виконавчого комітету перед позивачем, вимога про спонукання відповідача здійснити оплату за будівельно-монтажні роботи по реконструкції кінотеатру згідно наданих рахунків задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє доводи позивача на часткове виконання відповідачем зобов'язання щодо виплати компенсації на реконструкцію будівлі кінотеатру шляхом оплати рахунків на суму 129 162грн. за період з 29.08.2002 року по вересень 2004 року. Згідно платіжного доручення №254 від 13.01.2004 року відділ культури Павлоградської міської ради сплатив позивачу вартість театральних крісел у сумі –16 334,00грн. на підставі договору №1 від 01.01.2004 року, платіжного доручення №5754 від 21.09.2004 року на суму 25964 згідно рахунку №1а та 61 864,00грн. на підставі договору №178, укладеного у серпні 2002 року. Отже, оплата проведена на підставі рахунків та договорів купівлі-продажу театральних крісел, а не як компенсація за реконструкцію будівлі кінотеатру. Згідно акту звірки від 17.11.2006 року між позивачем та відділом культури Павлоградської міської ради заборгованість в сумі 11 208 168 грн. відсутня.

З урахуванням встановленого, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності належних доказів правонаступництва у ТОВ "Фірма "Рімпекс-СБК" від ВО "Союзбитконструкція".

Відмовляючи в задоволенні позову суд також враховує пропущення позивачем строку позовної давності, який встановлений для захисту порушеного або оспорюваного права.

В силу п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільних кодексом України, положення Цивільного кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень Цивільного кодексу України правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Так, в силу ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР  закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно наданих позивачем документів роботи по реконструкції будівлі кінотеатру виконувались у період з 1991 по 1992 роки, рахунок на оплату пред'явлено 28.08.2001 року, а з позовом позивач звернувся лише у жовтні 2006 року. Отже, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

Судом не встановлено обставин які об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом до закінчення встановленого строку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 21.07.2009 року)