Рішення

від 24.12.2014 по справі 193/1742/14-ц

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1742/14-ц

Провадження №2/193/444/14

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

24 грудня 2014 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Шумської О.В.

при секретарі Палій Л.Г.

особи, які беруть участь по справі

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Омельченко Ю. А.

третя особа Хваль О. В.

свідок ОСОБА_5

свідок ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за ОСОБА_1 до ТОВ «Злагода» в особі директора Рожко Миколи Миколайовича, треті особи - Реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції Дніпрпоетровської області, відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2014 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом. Згідно наданих уточнених позовних вимог від 11 вересня 2014 року позивач посилаючись на ті обставини, що згідно державного акту на право приватної власності на землю від 20.03.2001 року, їй належить на праві власності земельна ділянка площею 7,740 га, яка розташована на території Софіївської селищної ради, Софіївського району, Дніпропетровської області.

01 листопада 2013 року між позивачем, як Орендодавцем та Орендарем ТОВ «Злагода» в особі директора Рожко Миколи Миколайовича в односторонньому порядку, тобто без згоди позивача, укладено договір оренди земельної ділянки площею 7, 740 га стоком на 5 років. 14.12.2013 року даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Про те, що зазначений договір оренди земельної ділянки укладений та зареєстрований, позивач дізналася, коли вирішила обробляти земельну ділянку самостійно і тому звернулася до відповідача з проханням про повернення земельної ділянки. Але, їй точно відомо, що вона такого договору не укладала та не підписувала. Повноваження на укладання та підписання договору оренди землі на 5 років від її імені не надавала.

Маючи намір обробляти земельну ділянку самостійно, позивач неодноразово зверталась з заявою про повернення земельної ділянки . У відповідь директор ТОВ «Злагода» Рожко М. М. спочатку погодився повернути землю, але потім повідомив, що земельну ділянку неможливо повернути, так як існує договір від 01.11.2013 року. 04.07.2014 року позивач знову звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору, у відповідь відповідач ігнорував дану заяву.

Позивач посилається на те, що договір оренди був підписаний її зятем ОСОБА_6, без її дозволу і відома.

Посилаючись, на правові підстави на ст.ст. 203,215,228 ЦК України, позивач просила суд визнати недійсним правочин у формі договору оренди земельної ділянки від 01.11.2013 року, укладеної між нею- ОСОБА_1 та ТОВ «Злагода» , зобов'язати ТОВ «Злагода» повернути земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію договору оренди та стягнути з відповідача судовий збір.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, обґрунтовуючи тим, що дійсно, 01.11.2013 року з позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років.

Третя особа -Хваль О. В. проти заявлених позовних вимог не заперечує.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив, що саме він підписував договір від імені позивача.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що дійсно ОСОБА_6 підписував договір оренди від імені ОСОБА_1

Суд, заслухавши сторони, їх представників, показання, свідків дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-ДП№044640 від 20.03.2001 року вбачається, що ОСОБА_1 (пай НОМЕР_1), на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Софіївської селищної ради народних депутатів №350 від 20 березня 2001 року передано у приватну власність земельна ділянка площею 7, 740 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Софіївської селищної ради, Софіївського району, Дніпропетровської області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №339. Кадастровий номер 1225255100:01:002:0103 (а.с.4).

01 листопада 2013 року між позивачем, як Орендодавцем та Орендарем ТОВ «Злагода» в особі директора Рожко Миколи Миколайовича в односторонньому порядку, тобто без згоди позивача, укладено договір оренди земельної ділянки площею 7, 740 га стоком на 5 років ( а.с.5, 6,7,8). 14.12.2013 року даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ( а.с.9, 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Судом встановлено, що державна реєстрація спірного договору оренди землі відбулась.

Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Злагода» від 14.12.2013 року, наданих для огляду у судовому засіданні, що реєстрація пройшла у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161 -ХІV із змінами (надалі за текстом - Закон № 161-XIV), та ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Частиною 2 ст. 125 ЗК України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно із ч, 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону № 161-XIV, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 Закону № 161 -ХІV набирає чинності.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 161-XIV визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним. Так як державна реєстрація договору оренди відбулася, тому підстав у відмові проведення державної реєстрації не було.

Зазначені істотні умови договору передбачені також Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні бо є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (а.с. 5-8).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідків. Договір оренди земельної ділянки підписано, зареєстровано, претензій зі сторони Орендодавця на адресу Орендаря - Відповідача не надходило.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_6, який підтвердив у судовому засіданні, що саме він підписував договір. Але відповідно до наданих відомостей видачі зернових культур позивач отримала орендну плату за 2014 рік, що має підтвердження у матеріалах справи та підтверджено у судовому засіданні самою позивачкою. Тому питання про відсутність згоди з боку позивачки на укладення договору не може бути прийнято до уваги.

Позивач не надала до суду доказів про порушення орендарем ТОВ «Злагода» умов договору оренди землі передбачених ст.15 Закону «Про оренду землі», та невиконання обов'язків передбачених ст. 25 Закону «Про оренду землі».

Факт виконання умов Договору орендарем щодо сплати орендної плати у повному обсязі та факт отримання орендодавцем орендної плати починаючи з 2013 року по день звернення до суду позивачем не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 241 ЦК України зазначені обставини свідчать про те, що позивачка своїми діями фактично схвалила договір від 01.11.2013 року .

Відповідно до ст. 241 ЦК України посилання позивача на відсутність її особистого підпису в спірному договорі не спростовує факту неодноразового одержання нею орендної плати та свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на схвалення й виконання умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі позивачем не наведено і в судовому засіданні представником позивача не доведено, чим саме порушено права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди вищевказаних істотних умов та істотність таких порушень, тому підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено.

Позивач намагалась вирішити питання у досудовому порядку та маючи намір обробляти земельну ділянку самостійно, позивач неодноразово зверталась з заявою про повернення земельної ділянки, що підтверджується наданою заявою від 25.03.2014 року, 24.06.2014 року (а.с. 11,12,13) . У відповідь директор ТОВ «Злагода» Рожко М. М. спочатку погодився повернути землю, але потім повідомив, що земельну ділянку неможливо повернути, так як існує договір від 01.11.2013 року. 04.07.2014 року позивач знову звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору, у відповідь відповідач ігнорував дану заяву .

Оскільки підстав для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки із зазначених вище підстав судом не встановлено, тому підстав для скасування оспорюваного договору оренди землі та для зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку не має.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 627, 525, 526, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 13, 15 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-233, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Злагода» в особі директора Рожко Миколи Миколайовича, треті особи - Реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки відмовити як необґрунтованих.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 30.12.2014 року

Суддя О. В. Шумська