Рішення

від 30.12.2014 по справі 383/1505/14-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1505/14-ц

Номер провадження 2/383/500/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2014 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді - Бевз О.Ю.,

при секретарі - Оверченко Л.В.,

з участю Позивача 1 - ОСОБА_1, яка є представником позивача 2 - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець в залі судових засідань Бобринецького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та батька, - ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 5.72 га., яка розташована на території Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520886800:02:000:0406, мотивуючи позовні вимоги тим, що відсутній правовстановлюючий документ, а саме державний акт на земельну ділянку на ім'я спадкодавця, який був втрачений, що позбавляє можливості позивачів реалізувати своє право на спадщину, а тому останні змушені звернутися до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка є представником позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю та попросила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, та попросив відмовити в задоволенні позову враховуючи, що на спірну земельну ділянку спадкодавцем ОСОБА_5 було складено заповіт, тому спірні правовідносини повинні регулюватися за приписами ст.1217 ЦК України відповідно до яких, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Оскільки 31 січня 2001 року спадкодавець добровільно розпорядився своїм майном, підписавши заповіт, яким заповідав відповідача половину житлового будинку, який йому належав і знаходився в с.Свердлове, земельний пай, майновий сертифікат ВАТ «Богунівське» та грошові заощадження в Ощадбанку. Крім того спадкодавець 29 листопада 2002 року також звертався до Свердлівської сільської ради для посвідчення заповіту на інше майно (транспортні засоби:автомобіль та моторолер), але його воля щодо розпорядження земельним паєм залишилась незмінною. Вимоги позивача -2 ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки до спадкування майнового паю за заповітом вона взагалі не може бути залучена. В той же час відповідач зауважив, що Позивач 1- дружина спадкодавця має право на спадкування за законом на 1/6 частини майна спадкодавця, оскільки є пенсіонеркою, тому її обов'язкова частка у спадщині становить 1/3 х 1/6 =1/6 частини спадкового майна спадкодавця. Але враховуючи, що позивач 1 ОСОБА_2 повністю отримує орендну плату за користування та фактично володіє переданою відповідачу у спадок частиною жилого будинку в с. Свердлове Бобринецького району, тому відповідач вважає, що розмір обов'язкової спадщини може бути зменшений враховуючи відносини, між спадкоємцями та за життя Позивача 1 - Відповідач не претендує на земельну ділянку і не заперечує, щодо володіння останньою вищевказаним майном.

Вважає, що спір виник через невірне трактування приписів законодавства про спадкування Позивачем -2, так як з часу отримання спадкодавцем державного акту на право приватної власності на землю, тобто з 19 грудня 2001 року ОСОБА_5 набув статусу власника конкретної земельної ділянки. При цьому, не змінювався об`єкт власності - земельна ділянка, і не змінювалася воля спадкодавця.

Крім того, відповідач, зазначає, що посилання позивачів 1 та 2 в позовній заяві на втрату Державного акту на право приватної власності на землю є надуманим, оскільки оригінал вказаного акту серії ІV-КР №040325 перебуває за належністю у спадкоємця, тобто у відповідача, та не був втрачений, про що було достеменно відомо позивачам 1 та 2.

Отже, Відповідач вважає, позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому в позовних вимогах слід відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з слідуючих підстав.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на території Свердлівської сільської ради.

ОСОБА_2 (дружина спадкодавця), прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, так як постійно проживала разом зі спадкодавцем (у тому числі на час відкриття спадщини), що підтверджується довідкою Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №193 від 10 квітня 2012 року.

ОСОБА_1 (дочка спадкодавця), прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області у встановлений законом шестимісячний строк.

ОСОБА_3 (син спадкодавця) прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області у встановлений законом шестимісячний строк..

Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини позивач звернулася до нотаріуса від свого імені та імені своєї матері про видачу Свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкову земельну ділянку.

Як вбачається з відмови про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказану спірну ділянку нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку втрачений (Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.11.2013 року №1154/02-31).

Зі змісту відповіді відділу Держземагенства у Бобринецькому районі повідомлено про неможливість видачі нового державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5, замість втраченого, оскільки новий державний акт може отримати лише власник.

Згідно заповіту від 31 січня 2001 року ОСОБА_5 заповів відповідачу ОСОБА_3 половину житлового будинку, який йому належав і знаходився в с.Свердлове, земельний пай , майновий сертифікат ВАТ «Богунівське» та грошові заощадження в Ощадбанку.

Згідно заповіту від 29 листопада 2002 року ОСОБА_5 розпорядився іншим своїм майном, транспортними засобами: автомобіль та моторолер, але його воля щодо розпорядження земельним паєм залишилась незмінною.

Згідно відповіді з відділу держземагенства від 17.12.2014 року (а.с.46) за ОСОБА_5 зареєстровано та видано сертифікат на земельну частку (пай) серія КР №0245933 від 14.03.2000 року за №388. Крім того на ім'я останнього 19.12.2001 року видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку. На території Бобринецького району Кіровоградської області земельні ділянки для введення товарного сільського господарського виробництва крім земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на приватній власності на землю серія ІУ-КР №040325 від 19.12.2001 року не зареєстровано.

З витягу з спадкового реєстру, а саме, що стосується заповітів, вбачається, що заповіт ОСОБА_5 від 31.01.2001 року, номер в реєстрі №11 чинний.

Після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу №77-2012 від ІНФОРМАЦІЯ_1, зі змісту якої вбачається, що сторони по справі прийняли спадщину у встановлений законом строк.

За приписами ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Натомість, ч.2 ст.1236 ЦК України передбачає, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Під дію ст.1257 ЦК України заповіт ОСОБА_5 не підпадає, оскільки відсутні будь-які докази про визнання його недійсним у встановлене законом порядку.

ОСОБА_5 постійно проживав в с. Свердлове Бобринецького району Кіровоградської області. Інших земельних часток (паїв) ОСОБА_5, окрім спірної земельної ділянки, не мав. Згідно заповіту 31.01.2001 року, позивач зазначив майно,зокрема «земельний пай», ОСОБА_5 таким чином висловив свою волю в результаті вільного волевиявлення передати відповідачу у спадщину саме земельну частку (пай), якою володів на підставі сертифікату на землю і на час складення заповіту державний акт ним ще отримано не було.

З часу отримання спадкодавцем державного акту на право приватної власності на землю, тобто з 19 грудня 2001 року ОСОБА_5 набув статусу власника конкретної земельної ділянки при цьому, не змінювався об`єкт власності - земельна ділянка, і не змінювалася воля спадкодавця.

Отже Відповідач згідно посвідченого секретарем виконавчого комітету Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області ОСОБА_6 заповіту від 31 січня 2001року (реєстраційний №11) є спадкоємцем ОСОБА_5 на земельний пай. Як вбачається з довідки з відділу держземагенства інших земельних ділянок заповідач у своїй власності не має, тобто воля спадкодавця щодо земельної частки паю, яку він заповів відповідачу ОСОБА_5, не зважаючи на отримання спадкодавцем державного акту на земельну частку пай залишилась незмінною, а тому відсутність точного визначення та конкретизації земельного паю, який передавався відповідачу за заповітом не має жодного відношення до волі заповідача, який свій заповіт не змінював та не скасовував і який є чинним.

Тобто, при вирішенні спору про спадкування права на земельну ділянку основним документом, що посвідчує таке право, є заповіт, складений самим спадкодавцем, де висловлена його воля, а тому право власності на земельну ділянку необхідно визнати за відповідачем, як спадкоємцю за заповітом.

Крім того, враховуючи, що Позивач 1, як дружина померлого має право на обов'язкову частку у спадщині, але оскільки зі змісту позовних вимог вона просить визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку на спадщину за законом, то в даному випадку, враховуючи, що позовні розглядаються в межах позовних вимог, крім того на даний час позивачка 1 користується повністю земельною ділянкою і відповідач не чинить опору в користуванні неї, суд вважає дані вимоги позивачів необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. ст. 15, 16, 1218, 1220- 1223, 1258, 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 114, ст. ст. 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на 1/3 (одну третю) частину, кожній, від земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,72 га кадастровий номер 3520886800:02:000:0406, розташованої на території Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в порядку спадкування після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити повністю.

Судові витрати понесені позивачами вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк після проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя О.Ю. Бевз