Ухвала

від 10.03.2015 по справі 383/1505/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/416/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бевз О. Ю.

Доповідач Фомічов С. Є.

УХВАЛА

Іменем України

10.03.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Фомічова С.Є.

суддів - Гайсюк О.В.

Карпенко О.Л.

при секретарі - Діманова Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.72 га., кадастровий номер 3520886800:02:000:0406 яка розташована на території Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Вказано, що ОСОБА_3, дружина спадкодавця, спадщину після його смерті прийняла відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. ОСОБА_4, дочка спадкодавця, спадщину після смерті батька прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області у встановлений законом шестимісячний строк. Окрім позивачів, є інший спадкоємець за законом - ОСОБА_5, син спадкодавця.

Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини позивачі звернулись до нотаріуса про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на спадкову земельну ділянку. Проте, у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане майно нотаріусом відмовлено, так як правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку втрачений, що позбавляє можливості позивачів реалізувати своє право на спадщину, а тому останні змушені звернутися до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/3 (одну третю) частину, кожній, від земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,72 га кадастровий номер 3520886800:02:000:0406, розташованої на території Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в порядку спадкування після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення, на її думку, норм матеріального та процесуального права. Просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при ухваленні вказаного рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-213 ЦПК України повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну оцінку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на території Свердлівської сільської ради.

ОСОБА_3 (дружина спадкодавця), прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, так як постійно проживала разом зі спадкодавцем (у тому числі на час відкриття спадщини), що підтверджується довідкою Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №193 від 10 квітня 2012 року.

ОСОБА_4 (дочка спадкодавця), прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області у встановлений законом шестимісячний строк.

ОСОБА_5 (син спадкодавця) прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області у встановлений законом шестимісячний строк.

Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини позивач звернулася до нотаріуса від свого імені та імені своєї матері про видачу Свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року на спадкову земельну ділянку.

Як вбачається з відмови про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказану спірну ділянку нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку втрачений (Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 листопада 2013 року №1154/02-31).

Зі змісту відповіді відділу Держземагенства у Бобринецькому районі повідомлено про неможливість видачі нового державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6, замість втраченого, оскільки новий державний акт може отримати лише власник.

Згідно заповіту від 31 січня 2001 року ОСОБА_6 заповів відповідачу половину житлового будинку, який йому належав і знаходився в АДРЕСА_1, земельний пай, майновий сертифікат ВАТ «Богунівське» та грошові заощадження в Ощадбанку.

Згідно заповіту від 29 листопада 2002 року ОСОБА_6 розпорядився іншим своїм майном, транспортними засобами: автомобіль та моторолер, але його воля щодо розпорядження земельним паєм залишилась незмінною.

Згідно відповіді з відділу Держземагенства від 17 грудня 2014 року за ОСОБА_6 зареєстровано та видано сертифікат на земельну частку (пай) серія КР № 0245933 від 14 березня 2000 року за № 388 на підставі якого, 19 грудня 2001 року, на ім'я останнього видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку. На території Бобринецького району Кіровоградської області земельні ділянки для введення товарного сільського господарського виробництва крім земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на приватній власності на землю серія ІУ-КР № 040325 від 19 грудня 2001 року не зареєстровано.

З витягу з спадкового реєстру, а саме, що стосується заповітів, вбачається, що заповіт ОСОБА_6 від 31 січня 2001 року, номер в реєстрі № 11 чинний.

Після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу № 77-2012 від 17 січня 2012 року, зі змісту якої вбачається, що сторони по справі прийняли спадщину у встановлений законом строк.

За приписами ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Натомість, ч.2 ст.1236 ЦК України передбачає, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Під дію ст.1257 ЦК України заповіт ОСОБА_6 не підпадає, оскільки відсутні будь-які докази про визнання його недійсним у встановлене законом порядку.

ОСОБА_6 постійно проживав в АДРЕСА_1. Інших земельних часток (паїв) ОСОБА_6, окрім спірної земельної ділянки, не мав. Згідно заповіту 31 січня 2001 року, позивач зазначив майно, зокрема «земельний пай», він таким чином висловив свою волю в результаті вільного волевиявлення передати відповідачу у спадщину саме земельну частку (пай), якою володів на підставі сертифікату на землю і на час складення заповіту державний акт ним ще отримано не було.

Спадкування - це перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

На час складання заповіту ОСОБА_6 мав право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії КР № 0245933 від 14 березня 2000 року за № 388.

Земельна частка (пай) - це частка землі, визначена в результаті поділу земель колективної власності і виражена в умовних кадастрових гектарах.

Право на земельну частку (пай) це право особи на землю, яке виражене в умовних кадастрових гектарах, яким він володіє, користується і розпоряджається на власний розсуд, в тому числі може заповідати. Крім того власник земельного паю має право на його виділення в натурі (на місцевості).

Таким чином, ОСОБА_6 за життя набув право на землю, яке заповів своєму сину і яке збереглося у нього до моменту смерті, а отже і перейшло до ОСОБА_6, який прийняв спадщину.

Отже відповідач згідно посвідченого секретарем виконавчого комітету Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Бершадською Л.Г. заповіту від 31 січня 2001року (реєстраційний №11) є спадкоємцем ОСОБА_6 на земельний пай. Як вбачається з довідки з відділу Держземагенства інших земельних ділянок заповідач у своїй власності не має, тобто воля спадкодавця щодо земельної частки паю, яку він заповів відповідачу, не зважаючи на отримання спадкодавцем державного акту на земельну частку пай залишилась незмінною, а тому відсутність точного визначення та конкретизації земельного паю, який передавався відповідачу за заповітом не має жодного відношення до волі заповідача, який свій заповіт не змінював та не скасовував і який є чинним.

Тобто, при вирішенні спору про спадкування права на земельну ділянку основним документом, що посвідчує таке право, є заповіт, складений самим спадкодавцем, де висловлена його воля, а тому право власності на земельну ділянку необхідно визнати за відповідачем, як спадкоємцю за заповітом.

Колегія суддів судової палати в цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, ОСОБА_3, як дружина померлого має право на обов'язкову частку у спадщині. Зі змісту позовних вимог вона просить визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку на спадщину за законом, а тому приймаючи до уваги, що позови розглядаються в межах позовних вимог, підстав для задоволення вимоги про виділення обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_3 не має.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не має. Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді