Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/23963/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/23963/14 22.12.14 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рефреш» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДВІН777» провитребування майна з чужого незаконного володіння Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача :не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефреш» (надалі – ТОВ «Рефреш») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІН777» (надалі – ТОВ «ДВІН777») про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для володіння та користування відповідачем майном – обладнанням для приготування кави, у зв'язку з чим позивач просить витребувати у ТОВ «ДВІН777» таке майно, передане йому на виконання умов договору оренди обладнання №1296-О від 11.12.2012 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.12.2014 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 22.12.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів. В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду. Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19672631 від 04.11.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові. Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011  р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 11.12.2012 р. між ТОВ «Рефреш» (орендодавець) та ТОВ «ДВІН777» (орендар) було укладено договір оренди обладнання №1296-О (надалі – «Договір»). Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування на умовах оренди наступне комплект обладнання для приготування кави. Конкретна назва, серійний номер обладнання, його кількість та вартість з урахуванням її індексації визначається сторонами в додатку №1 до даного договору. За змістом п. 4.2 Договору даний договір укладений строком на один календарний рік і починає свій перебіг з 11.12.2012 р. та діє до 10.12.2013 р. Пунктом 8.1 Договору визначено, що після закінчення строку оренди або в разі дострокового розірвання цього договору орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно) на підставі відповідного акту приймання-передачі. Згідно з п. 10.1 Договору він може бути достроково розірваний: за згодою сторін; на вимогу однієї сторони за умови письмового попередження іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до дати розірвання; в разі несплати орендарем орендних платежів протягом 10 днів; у випадку нецільового використання майна та виконання п. 3.1 даного договору; у випадку неповідомлення орендодавця про зміну місцезнаходження орендаря та/чи місця використання майна, що передається в оренду. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв комплект обладнання для приготування кави, що підтверджується підписаним сторонами додатком №1 до Договору. 12.09.2013 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору №12/09/13/1 від 12.09.2013 р., в якому вимагав здійснити повернення обладнання. Спір у справі стосується наявності підстав для витребування у володіння ТОВ «Рефреш» переданого відповідачеві обладнання: - кавоварка Casadio DIECI A2, серійний номер 1260072 – 1 одиниця; кавомашина Faema E-91 (Автомат-2п), серійний номер 1058186 – 1 одиниця; кавомолка Fiorenzato F5, серійний           номер 067797 – 1 одиниця; кавомолка Casadio Т64, серійний номер 1304328 – 1 одиниця; кип'ятильник 200054 Німеч., серійний номер 360170 – 1 одиниця;  кип'ятильник 10л, серійний номер 380008 – 1 одиниця; фільтр – 2 одиниці. Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує  і право власника на розпорядження майном. Обов'язки наймача у разі припинення договору найму передбачені положеннями статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1  якої, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі. Пунктом 8.1 Договору визначено, що після закінчення строку оренди або в разі дострокового розірвання цього договору орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно) на підставі відповідного акту приймання-передачі. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірне приміщення відповідачу було передано у строкове платне користування на виконання умов Договору. Тобто, в даному випадку, спір виник із зобов'язальних правовідносин. Суд відзначає, що віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Відтак, у випадках, коли підставою для позову про витребування у натурі майна є невиконання відповідачем обов'язку щодо його повернення, такий позов не є віндикаційним. Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 08.07.2010 р. у справі №53/440 та від 17.02.2011 р. у справі №20/076-10. Верховний Суд України в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, викладеного в листі від 01.07.2013 р., вказав, що наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розд. III кн. 5 ЦК. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі. Таким чином, головною умовою пред'явлення віндикаційного позову є відсутність між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин, на підставі яких майно передавалося у володіння та підлягало поверненню. В даному ж випадку між ТОВ «Рефреш» та ТОВ «ДВІН777» було укладено договір оренди, а відтак передання відповідачу в оренду спірного майна за зазначеним договором не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі. З огляду на викладене, з урахуванням наявності між позивачем та відповідачем договірних відносин, незалежно від їх припинення на даний час, спір у даній справі не  підлягає вирішенню за віндикаційним позовом - на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Більш того суд відзначає, що пред'явлення віндикаційного позову може мати місце лише за тієї умови, що майно, яке належить власникові, збереглося в натурі і знаходилося у фактичному володінні іншої особи. Якщо ж майно знищено, перероблено або спожито, право власності щодо нього припиняється і власник у цьому разі може захищати свої майнові інтереси за допомогою зобов'язально-правового позову (наприклад, про відшкодування шкоди). Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Суд відзначає, що позивачем належним чином не доведено того, що спірне обладнання збереглося у відповідача станом на момент подання даного позову, в той час як з моменту розірвання договору шляхом направлення повідомлення №12/09/13 від 12.09.2013 р. пройшло більше року. За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю. В той же час суд відзначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду за захистом свої порушених прав на інших правових підставах заявлення позову (зокрема, зобов'язання відповідача виконати умови договору в частині повернення орендованого майна). Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефреш» відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 26.12.2014 р. Суддя                                                                                                    В.П. Босий