Постанова

від 31.03.2015 по справі 910/23963/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 910/23963/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників:

від позивача - Білик Д.А.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН777"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 по справі №910/23963/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено розгляд справи 24.02.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 відкладено розгляд справи до 10.03.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 відкладено розгляд справи до 31.03.2015.

30 березня 2015 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судове засідання 31.03.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'" встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема в разі, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті відділом поштового зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд. за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

11 грудня 2012 року між ТОВ "Рефрені" (орендодавець) та ТОВ "ДВІН777" (орендар) укладено договір оренди обладнання №1296-0 (далі - "Договір").

Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування на умовах оренди комплект обладнання для приготування кави. Конкретна назва, серійний номер обладнання. Його кількість та вартість з урахуванням її індексації визначається сторонами в додатку №1 до даного договору.

Згідно з п. 4.2 Договору даний договір укладений строком на один календарний рік і починає свій перебіг з 11.12.2012 та діє до 10.12.2013.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що після закінчення строку оренди або в разі дострокового розірвання цього договору орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно), на підставі відповідного акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 10.1 Договору він може бути достроково розірваний: за згодою сторін, на вимогу однієї сторони, за умови письмового попередження іншої сторони, не менше ніж за 1 місяць до дати розірванням, в разі несплати орендарем орендних платежів протягом 10 днів, у випадку нецільового використання майна та виконання п. 3.1 даного договору, у випадку неповідомлення орендодавця про зміну місцезнаходження орендаря та/чи місця використання майна, що передасться в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв комплект обладнання для приготування кави, що підтверджується підписаним сторонами додатком №1 до Договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що 12.09.2013 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору №12/09/13/1 від 12.09.2013 та вимагав здійснити повернення обладнання.

Відповідач залишив вищезазначену претензію без відповіді, спірне обладнання не повернув.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у відповідача відсутні підстави для володіння та користування майном - обладнанням для приготування кави, а саме: кавоварка Casadio DIECI A2, серійний номер 1260072 - 1 одиниця; кавомашина Faema E-91 (Автомат-2п), серійний номер 1058186 - 1 одиниця; кавомолка Fiorenzato F5, серійний номер 067797 - 1 одиниця; кавомолка Casadio Т64, серійний номер 1304328 - 1 одиниця; кип'ятильник 200054 Німеч., серійний номер 360170 - 1 одиниця; кип'ятильник 10л, серійний номер 380008 - 1 одиниця; фільтр - 2 одиниці, оскільки з 12.10.2013 Договір є розірваним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що віндикаційний позов може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Відтак, у випадках, коли підставою для позову про витребування у натурі майна є невиконання відповідачем обов'язку щодо його повернення, такий позов не є віндикаційним.

Так, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки між ТОВ "Рефреш" та ТОВ "ДВІН777" укладено договір оренди, отже передання відповідачу в оренду спірного майна за зазначеним договором не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є повернення майна, яке передано відповідачу за договором оренди.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються, зокрема. Цивільним кодексом України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного Кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії. яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З вищезазначеної норми права вбачається, що перелік наведених способів не є вичерпним, а главою 29 Цивільного кодексу України передбачені спеціальні засади захисту права власності, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація).

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним. оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Отже, у випадках, коли підставою для позову про витребування у натурі майна є невиконання відповідачем обов'язку щодо його повернення, наприклад за договором найму(оренди), схову та інші, такий позов не є віндикаційним.

Обов'язки наймача, у разі припинення договору найму, передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Відповідно до ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України в разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що в даному випадку, спір виник із зобов'язальних правовідносин, а саме між позивачем та відповідачем укладено договір оренди обладнання, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що позивачем заявлений віидикаційний позов.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

В разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до частини другої ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що після закінчення строку оренди або в разі дострокового розірвання цього договору орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно), на підставі відповідного акту приймання-передачі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги,що Договір припинив свою дію 12.10.2013 відповідач, всупереч умовам Договору, обладнання не повернув, та не надав доказів вибуття спірного обладнання з володіння орендаря, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 по справі №910/23963/14 -скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 по справі №910/23963/14.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш" задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВІН777" (04053, м. Київ, вул. Артема 37-41, код: 38406357) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рефреш" (02068, м. Київ, вул. Княжий затон 21, код: 34537933) обладнання для приготування кави, передане згідно з договором оренди обладнання №1296-0 від 11.12.2012:

кавоварка Casadio DIECI A2, серійний номер 1260072 - 1 одиниця;

кавомашина Faema E-91 (Автомат-2п), серійний номер 1058186 - 1

одиниця;

кавомолка Fiorenzato F5, серійний номер 067797 - 1 одиниця;

кавомолка Casadio Т64, серійний номер 1304328 - 1 одиниця;

кип'ятильник 200054 Німеч., серійний номер 360170 - 1 одиниця;

кип'ятильник 10л, серійний номер 380008 - 1 одиниця;

фільтр - 2 одиниці.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН777" (04053, м. Київ, вул. Артема 37-41 код: 38406357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш" (02068, м. Київ, вул. Княжий затон 21 код: 34537933) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/23963/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.04.2015.