Рішення

від 24.12.2014 по справі 910/22050/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22050/14 24.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автологістик» доТовариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд» простягнення 5 139,20 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:Кришталь В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автологістик» (надалі - ТОВ «Автологістик») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд» (надалі - ТОВ «СП Євротрейд») про стягнення 5 139,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконане зобов'язання з подачі автомобіля у відповідному стані, передбаченому умовами договору-заявки від 20.05.2014 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з нього штрафу у розмірі 5 139,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

08.12.2014 р. відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що ним вказаний договір-заявка від 20.05.2014 р. не підписувався, а відтак є неукладеним, що виключає можливість стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні 08.12.2014 р. судом оголошувалась перерва на 24.12.2014 р.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередніх судових засіданнях.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складали протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із пояснень позивача, 20.05.2014 р. між ТОВ «Автологістик» (замовник) та ТОВ «СП Євротрейд» (перевізник) було укладено договір-заявку (надалі - «Договір»), відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Німеччина - Росія.

Відповідно до умов Договору загальна вартість перевезення становить 3 200,00 Євро по курсу НБУ, а оплата проводиться через 15-20 банківських днів за оригіналами документів.

Відповідно до п. 3 Договору відповідач забезпечує подачу необхідного типу автомобіля в технічно справному стані, забезпеченого всіма необхідними для виконання перевезення документами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з надання автомобіля для перевезення, у зв'язку з чим існують підстави для стягнення з нього штрафу у розмірі 5 139,20 грн., що еквівалентно 320 Євро.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору. Відповідно до положень цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір не містить підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ «СП Євротрейд» як перевізника, який прийняв на себе зобов'язання згідно з умовами такого Договору.

Твердження позивача про те, що в силу п. 10 Договору він вважається укладеним судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За змістом ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Пунктом 10 Договору визначено, що якщо протягом 3 годи після отримання факсимільної копії договору-заявки ми не отримуємо підтвердження (також факсимільного), дане транспортне замовлення вважається прийнятим на вказаних вище умовах.

В той же час суд відзначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів направлення ним спірного договору-заявки від 20.05.2014 р. відповідачу, а останнім факт отримання вказаної заявки заперечується повністю.

Надана позивачем суду переписка з мережі Інтернет не може вважатися належним доказом отримання відповідачем Договору та надання акцепту на його укладання, оскільки з такої переписки не вбачається необхідного обсяг повноважень у особи, яка, на думку позивача, діяла від імені ТОВ «СП Євротрейд».

Більш того, окрім наданих позивачем претензій на адресу ТОВ «СП Євротрейд», матеріали справи не містять належно оформлених документів на підтвердження факту подання відповідачем для завантаження транспортного засобу, що могли свідчити про фактичне укладення спірного Договору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено як факту направлення відповідачу оферти на укладення Договору, так і отримання акцепту відповідача.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

З огляду на викладене, Договір є неукладений в розумінні приписів ст. 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, а відтак підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 139,20 грн. за порушення виконання умов такого договору відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові ТОВ «Агропромбудсервіс» правових підстав необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістик» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Суддя В.П. Босий