Рішення

від 02.06.2009 по справі 10/35-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/35-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009                                                                                                   Справа № 10/35-09

за позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону (36003, м. Полтава, майдан Незалежності, 1-Б) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168,                       м. Київ,  пр-т Повітрофлотський, 6; поштова адреса : 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36)

до  Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, 37500,                   м. Лубни, Полтавська обл., вул. Леніна, 33  

про визнання  за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою : вул. Метеорологічна, 20-А в місті Лубни Полтавської області, площею забудови : склад інв. № 3 - 540 кв.м. вартістю 40 057,00 грн.; склад інв. № 6 - 723 кв.м. вартістю 86 238,00 грн.; склад інв. № 7 - 1 632 кв.м. вартістю 100 389,00 грн.; склад інв. № 8 - 760 кв.м. вартістю 322 144,00 грн.; склад ПММ інв. № 4 - 19 кв.м. вартістю  2 253,00 грн. та вагова інв. № 9 - 195 кв.м. вартістю                          96 446,00 грн.,

Суддя  Ківшик О.В.

Представники

від позивача : Клекта І.Т., дов. № 220/960/д від 24.11.2008 р.;         

від відповідача : не з'явилися;

від прокуратури : Бондарець Д.І., посвідчення № 706 від 05.11.2008 р..

Суть спору : Розглядається позовна заява військового прокурора Полтавського гарнізону  в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до  Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання  за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою : вул. Метеорологічна, 20-А в місті Лубни Полтавської області, площею забудови : склад інв. № 3 - 540 кв.м. вартістю 40 057,00 грн.; склад інв. № 6 - 723 кв.м. вартістю 86 238,00 грн.; склад інв. № 7 - 1 632 кв.м. вартістю 100 389,00 грн.; склад інв. № 8 - 760 кв.м. вартістю 322 144,00 грн.; склад ПММ інв. № 4 - 19 кв.м. вартістю                          2 253,00 грн. та вагова інв. № 9 - 195 кв.м. вартістю  96 446,00 грн..  

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, надав суду заяву від 08.05.2009 р. (вх. № 06246 від 14.05.2009 р.) та від 15.05.2009 р. (вх. № 06354 від                  18.05.2009 р.) про визнання ним позову та розгляд спору за відсутності представників з боку відповідача.

ТВО військового прокурора Полтавського гарнізону надав суду заяву № 965 від 19.05.2009 р. (вх. № 06608 від 22.05.2009 р.) про зміну позовних вимог, у якій просить суд визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно - не житлові будівлі, що знаходяться за адресою: вул. Метеорологічна, 20-А в місті Лубни Полтавської області, площею забудови: будівля А-1 (склад) - 747,6 кв.м. вартістю                   322 144 гри.; будівля Б-2 (вагова) -187 кв.м. вартістю 96 446 грн.; будівля В-1 (склад) -                   546,4 кв.м. вартістю 40 057 грн.; будівля Г-1 (склад) - 1 693,9 кв.м. вартістю 100 389 грн.; будівля Д-1 (склад) - 725 кв.м. вартістю 86 238 грн.; будівля Є-І (склад) - 52,1 кв.м. вартістю 2 253 грн..

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач, зокрема, в праві до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. 

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають права позивача на одночасну зміну предмета та підстав позову. Аналогічна позиція викладена у пункті 3.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2008 р. по справі № 22/222-07-4889. 

Оскільки заява ТВО військового прокурора Полтавського гарнізону надав суду заяву    № 965 від 19.05.2009 р. (вх. № 06608 від 22.05.2009 р.) про зміну позовних вимог за суттю є заявою про зміну підстав позову (вимога на відміну від первісного позову не ґрунтується на застосуванні набувальної давності відповідно ст. 344 Цивільного Кодексу України) та зміною предмету позову (у заяві вказано інші об'єкти нерухомості виходячи з  зазначених ідентифікуючих ознак) та враховуючи вищевикладене, судом дана заява не приймається як така, що не відповідає чинним процесуальним нормам. Крім того, до заяви не залучено доказів на підтвердження повноважень особи, яка її підписала.

Спір розглядається в межах предмету позову в редакції первісної позовної заяви № 521 від 14.03.2009 р. (вх. № 1057 від 26.05.2009 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, оцінивши надані докази,

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на  нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою : вул. Метеорологічна, 20-А в місті Лубни Полтавської області, площею забудови : склад інв. № 3 - 540 кв.м. вартістю 40 057,00 грн.; склад інв. № 6 - 723 кв.м. вартістю 86 238,00 грн.; склад інв. № 7 - 1 632 кв.м. вартістю 100 389,00 грн.; склад інв. № 8 - 760 кв.м. вартістю 322 144,00 грн.; склад ПММ інв. № 4 - 19 кв.м. вартістю                          2 253,00 грн. та вагова інв. № 9 - 195 кв.м. вартістю  96 446,00 грн..  

При цьому позовні вимоги ґрунтуються наступним.

На підставі Директиви Міністра оборони України від 10.01.2005 року № Д-322/1/01 та наказу начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 16.09.2005 року № 7 згідно акту прийому - передачі від 21.10.2005 року до Полтавської КЕЧ району від Лубенської КЕЧ району були передані  по військовому містечку № 27 за адресою: вул. Метеорологічна, 20-А в м. Лубни Полтавської області : п'ять складських приміщень та вагова, які у 2005 році поставлені на балансовий облік в Полтавській КЕЧ району.

Станом на 01.01.2009 р. земельна ділянка у військовому містечку № 27 Лубенського гарнізону за адресою: вул. Метеорологічна, 20-А в м. Лубни Полтавської області, перебуває на обліку в КЕВ м. Полтава та лічиться як така, що знаходиться у користуванні Міністерства оборони України на підставі розпорядження Лубенського міськвиконкому № 69-р від 12.04.1993 року "Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України". На вказаній земельній ділянці знаходяться перелічені вище нежитлові будівлі.

Міністерство оборони України більше 25 років безперервно та відкрито володіє вказаними будівлями та спорудами, що підтверджується Інвентаризаційною відомістю будівель і споруд, які знаходяться на балансі КЕВ.

Відповідно до повідомлення № 2-105 від 21.04.2009 р. Комунального підприємства "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" право власності  на будівлі військового містечка № 27 за адресою м. Лубни, вул. Метеорологічна, 20-а не зареєстроване.

Згідно довідки № 422 від 10.02.2009 р. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, на який покладено облік будівель Міністерства Оборони України, будівлі та споруди військового містечка № 27 Лубенського гарнізону склад інв. № 3, склад інв. № 6, склад                інв. № 7, склад інв. № 8,  склад ПММ інв. № 4 та вагова інв. № 9, які розташовані за адресою:  вул. Метеорологічна, 20-а, м. Лубни знаходяться в оперативному використанні та на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави.

Позивач посилається на те, що згідно ст. 344 Цивільного Кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність у позивача документів на підтвердження права власності на спірні об'єкти нерухомості позивач просить визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на вказані об'єкти нерухомості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Визнання права відноситься до способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст. 16 Цивільного Кодексу України. За захистом свого майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду.

В силу ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального Кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Позов про визнання права власності у даній справі Військовий прокурор Полтавського гарнізону  в інтересах держави в особі Міністерства оборони України пред'явив Виконавчому комітету Лубенської міської ради Полтавської області.

Виходячи зі змісту статей 387, 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 р. підтвердженням наявності права власності можуть бути насамперед правовстановлюючі документи, перелік яких наведено у додатку  № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. за № 7/5.

Також у вищевказаному пункті зазначено, що перебування спірного майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження  майна у власності (володінні) підприємства.

Згідно ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач на вимогу суду (п. 5 ухвали від 30.03.2009 р., п. 3 ухвали від 12.05.2009 р.) не надав суду допустимих доказів щодо посвідчення права на спірне нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області право позивача не оспорював та не порушував. Крім того, позивачем не надано доказів щодо порушення права власності на спірне нерухоме майно або невизнання цього права будь-якої іншою, ніж відповідач, особою.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що права позивача відповідачем під сумнів не ставилися, не оспорювались та не порушувались, право власника за цих підстав позову не потребує захисту.

Згідно ст. 344 Цивільного Кодексу України, на яку посилається позивач, особа, яка добросовісно замолоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набуття чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що Цивільний Кодекс України набув чинності з 1 січня 2004 р. (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України), норми ст. 344 Цивільного Кодексу України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня                   2001 р., а відтак, визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 1 січня 2011 р..

При цьому слід зазначити, що відповідно до Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України   від 30.11.2005 р. № 1121, відомості до Єдиного реєстру об'єктів державної власності вносяться Фондом державного майна на підставі переліків, що надійшли від відповідного органу державної влади, складених за результатами проведеної інвентаризації військового майна, положення про проведення якої  затверджені відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158 і від 3 травня 2000 р. № 748.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування своїх позовних вимог та інших підстав для визнання за ним права власності, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав.

За викладеного, позовні вимоги спростовуються поданими доказами та не відповідають нормам права, визнання відповідачем позову суперечить чинному законодавству, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України,                   суд -

ВИРІШИВ :

1. У позові відмовити.

2. Рішення надіслати сторонам та Військовому прокурору Полтавського гарнізону за адресами, зазначеними у його вступній частині.

     СУДДЯ                                                                                                           О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.