Рішення

від 19.06.2009 по справі 29/110-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/110-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.09р.

Справа № 29/110-09

За позовом  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Маїс Насіння", м. Черкаси 

до  Фермерського господарства "Новий світ Н", м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області 

про стягнення 33015грн. 82 коп.

Суддя  Полєв Д.М.

Представники:

  від позивача: представник Чорноус О.В. за довіреністю б/н від 12.01.2009р.

від відповідача: не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Зоря-Маїс Насіння", м. Дніпропетровськ  звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Новий світ Н", м. Верхньодніпровськ 29700грн. основного боргу, 3315грн. 82коп. пені та штрафу та судові витрати по справі.

Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відзив на заяву, без поважних причин, не надав.

Суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

Встановив:

              06.05.2008р.  між Сільськогосподарським  товариством з обмеженою відповідальністю „Зоря-Маїс Насіння" (далі позивач) та фермерським господарством "Новий світ Н" (далі відповідач) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №2,1-085-04 (далі договір).

          Відповідно до п.1.1 договору його предметом є купівля-продаж  соняшника.  

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов'язання  виконав, поставивши відповідачу товар на суму 51000грн., що підтверджується видатковою накладною від №ЗМ-048-0 від 06.05.2008р.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за отриманий товар проводиться покупцем в безготівковому порядку на рахунок постачальника в терміни: 05.06. - 10000грн., 15.06. - 5000грн. 15.10. - 34000грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Позивачем збільшено суму заборгованості відповідача за отриманий товар на 10% відповідно до п.2.3 договору, який передбачає, що в разі не проведення оплати у встановлений строк, постачальник має право переглянути ціну на товар на сторону збільшення на 10%-40% від вартості поставленого товару або в односторонньому порядку розірвати договір, що не звільняє покупця від покладених на нього цим договором зобов'язань .

Покупець зобов'язаний оплатити  товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Враховуючи, що розмір платежів за отриманий товар, визначено в певній сумі та строки його проведення, а строки оплати збільшеної суми товару відповідно до умов п.2.3 договору сторонами не встановлено, суд вважає за необхідне в зазначеній сумі відмовити, оскільки позивачем не додержано вимог  ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо пред'явлення вимоги відповідачу для оплати збільшеної ціни за отриманий товар. Судом не приймається  до уваги претензія № 16 від 15.10.2008р. оскільки вона не містить зазначеної  вимоги.  

З огляду на викладене, на момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 27000грн.,  докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано,  внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовано, підтверджено матеріалами справи.

Також позивач також просить стягнути з відповідача 345грн. 82коп.  пені.

Відповідно до п. 4.3 договору за невиконання, або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті придбаного товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідальність  за  несвоєчасне  виконання грошових    зобов'язань    врегульовано   Законом   України   "Про відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошових  зобов'язань",  згідно  з  пунктами  1,  3  якого  розмір пені за прострочку  платежу,  що   встановлюється   за   згодою   сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування позивачем пені, суд приходить до висновку про задоволення пені в заявленій сумі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2970грн. штрафу.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з чим, в задоволенні вимоги щодо стягнення штрафу слід відмовити.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Новий світ Н" (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Тітова, 27-б; код ЄДРПОУ 34471809; р/р 26009051802837 в ДФ КБ "Приватбанк", МФО 305965; код ЄДРПОУ 34471809) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Маїс Насіння" (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 144; код ЄДРПОУ 32399236 р/р 2600001300079 в ЧФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 354927)  27000 основного боргу, 345грн. 82коп.  пені, 273грн. 46коп. державного мита та  97грн. 74коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті суми позову відмовити.

          Видати наказ.

Суддя

 Д.М. Полєв