Постанова

від 05.01.2015 по справі 816/4974/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4974/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.

представника позивача - Кражана М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Гадяцькому районі Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький цегельний завод" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2014 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Гадяцькому районі Полтавської області звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький цегельний завод" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 5 477,61 грн та капіталізованих платежів в розмірі 108 404,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Відділенні перебуває особова справа потерпілого ОСОБА_2, нещасний випадок з яким стався під час виконання ним трудових обов'язків на ТОВ "Гадяцький цегельний завод", та якому, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", здійснюються страхові виплати. Крім того, за відповідачем значиться непогашена заборгованість зі сплати страхових внесків, що виникла до 01 січня 2011 року в сумі 5 477,61 грн. Оскільки відповідач знаходиться в стані припинення за судовим рішенням, позивачем на адресу відповідача надіслано листа про визнання вимог Відділення в розмірі 108 404,79 грн як капіталізованих платежів. Оскільки даний лист відповідачем залишено без задоволення, просив стягнути суму капіталізованих платежів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином; причин неявки представника в судове засідання відповідач не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ "Гадяцький цегельний завод" зареєстрований у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Гадяцькому районі Полтавської області як платник страхових внесків.

ТОВ "Гадяцький цегельний завод" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32370268 /а.с. 19-21/.

04.02.2011 ТОВ "Гадяцький цегельний завод" до Відділення подано розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 4 квартал 2010 року /а.с. 5/, у якій самостійно розраховано суму страхових внесків, що належить до сплати, в розмірі 5 477,61 грн.

Оскільки відповідачем зазначену суму страхових внесків самостійно не сплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV.

За змістом частини першої статті 5 вказаного Закону одними з основних принципів страхування від нещасного випадку є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Частиною четвертою статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що роботодавці (юридичні особи) набувають статусу платника страхових внесків до Фонду - з дня взяття їх на облік.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" роботодавець як страхувальник зобов'язаний подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зареєстрований платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та перебуває на обліку у Відділенні.

Зобов'язання відповідача зі сплати страхових внесків до Відділення ґрунтується за зазначених вище вимогах Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та виникло у зв'язку з поданням ТОВ "Гадяцький цегельний завод" розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 4 квартал 2010 року.

Згідно з пунктом 2.1 постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності "Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" від 30 листопада 2010 року №31, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за №1286/18581, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за №867/14134/далі-Інструкція/.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є чинною в частині регулювання відносин щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року.

Пунктом 4.12 вказаної Інструкції передбачено, що страхові внески страхувальниками-роботодавцями сплачуються у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 26 листопада 2014 року керівнику ТОВ "Гадяцький цегельний завод" надіслано претензію про сплату заборгованості в розмірі 5 477,61 грн /а.с. 12-13;25/.

В силу положень пункту 5.1 даної Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством.

Так, частиною першою статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

При цьому, як передбачено пунктом 5.8 Інструкції, при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

ТОВ "Гадяцький цегельний завод" доказів, що свідчили б про погашення вказаної суми заборгованості зі сплати страхових внесків на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача, суду не надало.

Разом з тим, наявність у відповідача означеної заборгованості підтверджується матеріалами справи у їх сукупності.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 5 477,61 грн є правомірними та обґрунтованими.

Надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів в розмірі 108 404,79 грн, суд виходить з наступного.

На обліку у Відділенні, як потерпілий на виробництві, з 30 травня 2006 року перебуває гр. ОСОБА_2 /а.с. 35/.

Факт нещасного випадку на виробництві, що стався з вказаною особою 23 березня 2006 року, підтверджено залученою до матеріалів справи копією акта від 24 березня 2006 року б/н про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форми Н-1) /а.с. 8/.

Як підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач перебуває в стані припинення за судовим рішенням /а.с. 19-21/.

У зв'язку з ліквідацією підприємства, позивачем здійснено розрахунок суми платежів, що підлягають капіталізації для задоволення вимог, які виникли із зобов'язань ТОВ "Гадяцький цегельний завод" перед потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві особою, та надіслано керівнику ТОВ "Гадяцький цегельний завод" вимогу про визнання капіталізованих платежів в розмірі 108 404,79 грн /а.с.12-13;25/.

Відповідь ТОВ "Гадяцький цегельний завод" щодо розгляду вказаної вимоги на адресу Відділення не надходила, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення капіталізованих платежів.

Згідно з положеннями статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі - Порядок), відповідно до пункту 1 якої, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Пункт 2 Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Іншого нормативно-правового акту, який визначав би порядок капіталізації платежів, Кабінетом Міністрів України на даний час не існує.

Відповідно до положень статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові певні документи, в тому числі, зокрема, довідку відповідного органу про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів фондів соціального страхування.

Статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" /в редакції на час виникнення спірних правоовідносин/законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника не залежно від підстави такої ліквідації.

Відповідно до статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 Цивільного кодексу України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зазначеними нормами законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках ліквідації за процедурою банкрутства.

Згідно абзацу 5 частини 7 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Пунктом 5.9 Інструкції визначено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (із змінами).

Аналіз вищенаведених наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

При цьому, суд, на підставі частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Пунктом 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, передбачено пунктом 2 вказаного Порядку. А відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок потреби в капіталізації платежів відносно гр. ОСОБА_2 позивачем здійснено виходячи з середньоочікуваної тривалості життя населення України на 2013 рік, що становить 69,11 років /а.с. 11/. Відповідний розрахунок надіслано відповідачу, однак вимоги Відділення відповідачем залишені без реагування.

Оскільки на момент звернення Відділення з вказаними вимогами капіталізовані платежі відповідачем не сплачені, підприємство відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру, то вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову чи доказів сплати капіталізованих платежів суду не надав.

Разом з тим, наявність у відповідача зобов'язань перед потерпілим на виробництві ОСОБА_2 підтверджено матеріалами справи в їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Відділення, а відтак, позов належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Гадяцькому районі Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький цегельний завод" про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцький цегельний завод" (код ЄДРПОУ 32370268; вул. Гагаріна, 55, м. Гадяч, Полтавська область, 37300) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Гадяцькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940750; вул. Гетьманська, 18, м. Гадяч, Полтавська область, 37300) заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 5 477,61 грн /п'ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень шістдесят одна копійка/ та суму капіталізованих платежів у розмірі 108 404,79 грн /сто вісім тисяч чотириста чотири гривні сімдесят дев'ять копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 січня 2014 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко