Рішення

від 12.12.2014 по справі 910/11877/14-908/2810/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/64/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2014 Справа № 910/11877/14-908/2810/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, к. 9-0-1; поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" (69001, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 2)

про стягнення 371226,16 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Дзьобко В.О., довіреність № б/н від 13.11.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

Приватне акціонерне товариство "Сантехкомплект" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" заборгованості за договором поставки № 18/06-1 від 18.06.2013 р. в розмірі 371226,16 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 526, 549, 712 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору поставки №18/06-1 від 18.06.2013 р. було поставлено товар, зобов'язання щодо оплати якого відповідачем не виконане. За доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за зазначеним Договором в розмірі 348851,28 грн. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені в розмірі 22374,88 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. у справі № 910/11877/14 матеріали справи передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 07.08.2014 р., справу №910/11877/14 - 908/2810/14 призначено до розгляду судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.08.2014 р. справу прийнято до розгляду, присвоєно номер провадження 30/64/14. Розгляд справи призначено на 04.09.2014 р.

На підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу, ухвалою господарського суду від 18.08.2014 р. провадження у справі № 910/11877/14-908/2810/14 було зупинено до розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. по справі № 910/11877/14. Матеріали справи направлено на адресу господарського суду міста Києва.

02.10.2014 р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/11877/14 апеляційну скаргу ПП "Сантехкомплект" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва - без змін. Матеріали справи повернуто до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 28.10.2014 р. провадження у справі № 910/11877/14-908/2810/14 поновлено з 21.11.2014 р., судове засідання призначено на 21.11.2014 р. Розгляд справи відкладався на 12.12.2014 р.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог. Вважає доведеним матеріалами справи факт отримання відповідачем товару на заявлену суму.

30.07.2014 р. позивачем було подано до Господарського суду м. Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" заборгованість в сумі 371215,99 грн. з яких: 348851,28 грн. сума основного боргу, 22364,71 грн. - сума пені.

Заява про зменшення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" заборгованості за договором поставки № 18/06-1 від 18.06.2013 р. в розмірі 371215,99 грн., в т.ч.: 348851,28 грн. основного боргу та 22364,71 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 12.12.2014 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом доказів та письмового відзиву не надав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 07.08.2014 р., 18.08.2014 р., 28.10.2014 р., 21.11.2014р. були направлені судом на адресу відповідача: 69001, м.Запоріжжя, вул. Тбіліська, 2, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 06.11.2014 р., наявний в матеріалах справи).

У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" (покупцем, відповідачм у справі) та Приватним акціонерним товариством "Сантехкомплект" (постачальником, позивачем у справі) було укладено договір поставки №18/06-1 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити і передати в у власність покупцю визначений цим договором товар, а саме обладнання та будівельні матеріали (надалі товар) відповідно до видаткових накладних та рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 3 даного договору сторони узгодили, що покупець сплачує отриманий товар за ціною вказаною у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Товар вважається відвантаженим після підписання видаткових накладних на товар з боку покупця та з боку постачальника (п. 5.3. Договору,).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що при затримці виконання грошових зобов'язань покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що буде діяти на період на який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.3. Договору покупець здійснює оплату в розмірі 10% від суми рахунку-фактури. Залишок коштів покупець оплачує протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

За визначенням п. 7.2 Договору, даний договір набуває юридичної сили з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р., але не раніше моменту остаточного виконання. Договір вважається виконаним в повному обсязі при виконання сторонами зобов'язань взяти на себе при підписанні даного договору.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки Приватним акціонерним товариством "Сантехкомплект" за видатковими накладними №11332 від 31.07.2013 р. на суму 30918,49 грн., № 13352 від 29.08.2013 р. на суму 4254,63 грн., №11594 від 02.08.2013 р. на суму 167661,22 грн., №11595 від 02.08.2013 р. на суму 123262,43 грн. (частково сплачено на суму 16920,23 грн.), №11577 від 02.08.2013 р. на суму 24239,84 грн., № 13353 від 29.08.2013 р. на суму 55,80 грн., №12445 від 15.08.2013 р. на суму 15379,10 грн., було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 365771,51 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 139 від 22.07.2013 р. відповідачем частково сплачено товар, отриманий за видатковою накладною №11595 від 02.08.2013 р. на суму 16920,23 грн.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача складає 348851,28 грн., на підтвердження вказаного факту сторонами підписаний двосторонній акт звірки взаєморозрахунків №1497 від 17.12.2013р.

За доводами позивача, в порушення умов Договору поставки, відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати не виконано, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 348851,28 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" заборгованості за поставлений товар по договору №18/06-1 від 18.06.2013 р. в сумі 371215,99 грн., в т.ч.: 348851,28 грн. основного боргу та 22364,71 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних №11332 від 31.07.2013 р., № 13352 від 29.08.2013 р., №11594 від 02.08.2013 р., №11595 від 02.08.2013 р., №11577 від 02.08.2013 р., № 13353 від 29.08.2013 р., №12445 від 15.08.2013 р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 365771,51 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на накладних.

Платіжним дорученням № 139 від 22.07.2013 р. відповідач частково сплатив товар, отриманий за видатковою накладною №11595 від 02.08.2013 р. на суму 16920,23 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 4 Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 348851,28 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.12.2013 р. заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 348851,28 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 348851,28 грн. основного боргу за договором і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22364,71 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги про стягнення пені заявлені позивачем на підставі п. 6.1. Договору, яким передбачено, що при затримці виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі 05, % від суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що буде діяти на період на який сплачується пеня.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нараховані до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (період з 01.10.2013 р. по 29.03.2014р. на суму заборгованості 348851,28 грн.), суд дійшов до висновку, що він є вірним, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 22364,71 грн. пені.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки №18/06-1 від 18.06.2013 р. щодо оплати отриманої від позивача продукції.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" (м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергомонтаж" (69001, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 2, код ЄДРПОУ 30729875) на користь Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, к. 9-0-1; поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, код ЄДРПОУ 20038832) 348851 (триста сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 28 коп. основного боргу, 22364 (двадцять дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 71 коп. - пені, 7424 (сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 53 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.12.2014 р.