Рішення

від 01.07.2009 по справі 17/054-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/054-09

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01.07.09                                                                                          Справа №  17/054-09

За позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербуд”

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні рішення”

про                стягнення 245 095,95 грн.

                                                                                               Суддя  Суховий В.Г.

Представники: згідно з протоколом судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербуд” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні рішення” (далі –Відповідач) про стягнення 245 095,95  грн, з яких 217 275,84 грн –основний борг, 16 348,28 грн –пеня, 1 989,47 грн –3% річних та 16 758,20 грн –інфляційні.

Ухвалою суду від 21.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 05/27 від 27.05.2008р. щодо оплати отриманого за накладною № СФ-0000163 товару.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та поданням відповідачем заяви про перенесення розгляду справи від 10.06.2009р., розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання втретє не з'явився про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 21.04.2009р., від 01.06.2009р. та від 15.06.2009р., надісланими відповідачу за двома відомими адресами. Отримання відповідачем зазначених ухвал суду та відповідно і належне повідомлення про дату і час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 18466587 віл 05.05.2009р. (а.с. 44), а також самою заявою відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 53).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  в с т а н о в и в:

27 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтербуд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельні рішення” було укладено договір поставки № 05\27 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) позивач (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність відповідача (покупця) товар разом з усіма його при належностями та документами, що стосуються товару в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, між сторонами був укладений договір поставки.

Згідно п.п 2.1 та 2.2 Договору вартість (ціна) товару вказана у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складається з сум вартості товару, зазначених у видаткових накладних, які надані постачальником на підставі цього договору.

На підставі даного Договору по довіреності № 202564 від 14.11.2008р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 217 275,84 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000121 від 14.11.2008р., підписаною представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Пунктами 3 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у цьому Договорі. Відстрочка оплати з кожну партію становить 14 (чотирнадцять) календарних днів, починаючи з дати отримання товару. Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару, сплативши позивачу лише 7 275,85 грн, що підтверджується банківською випискою доданою позивачем до позову (а.с. 33), та про що зазначається самим позивачем в позовній заяві та в судовому засіданні.

Отже, спір в частині стягнення 7 275,85 грн. основного боргу за отриманий по накладній № РН-0000121 від 14.11.2008р. за Договором № 05\27 від 27.05.2008р. товар врегульовано самими сторонами шляхом сплати його відповідачем. Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу –7 275,85 грн. відсутній, а справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий по накладній                                  № РН-0000121 від 14.11.2008р. товар станом на час розгляду справи становить 209 999,99 грн (217 275,84 грн. - 7 275,85 грн)

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Наявна заборгованість відповідача перед позивачем визнається та не заперечується і відповідачем у підписаному акті звірки взаєморозрахунків (а.с. 21), а також в гарантійному листі № 396 від 17.03.2009р. (а.с. 22).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар по накладній № РН-0000121 від 14.11.2008р. за Договором № 05\27 від 27.05.2008р. у сумі 209 999,99 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 16 348,28 грн –пені, 1 989,47 грн –3% річних та 16 758,20 грн –інфляційні.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 989,47 грн –3% річних та 16 758,20 грн –інфляційних.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 16 758,20 грн. –інфляційних, нарахованих на суму заборгованості 209 999,99 грн за період з 29.11.2008р. по 23.03.2009р., та 3% річних у розмірі 1 989,47 грн згідно поданих позивачем розрахунків (а.с. 6).

Щодо позовних вимог в частині стягнення 16 348,28 грн пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати проти строків, вказаних у цьому Договорі, покупець (відповідач) сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, належної до сплати, за кожен день такої прострочки.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені та стягує з відповідача пеню у розмірі 16 348,28 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судові витрати позивача на послуги адвоката у сумі 6 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають пропорційному задоволенню виходячи з наступного: договору доручення № 1-к від 23.03.2009р. (а.с. 11-12), протокол узгодження ціни (а.с. 13), квитанцій № 466437 від 26.03.2009р. про оплату адвокатської допомоги (належним чином завірені копії в матеріалах справи, а.с. 15), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 14), ст. 44 ГПК України, а також враховуючи постанову Верховного Суду України від 01.10.2002  №  30/63 та п. 10 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 № 02-5/78.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні рішення”                            (код 30219145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд”   (код 35386239) 209 999,99 грн –основного боргу, 16 758,20 грн –інфляційних, 1 989,47  грн –3% річних, 16 348,28 грн –пені, а також судові витрати: держмито у розмірі 24 742,70 грн, 114,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 5 821,81 грн. витрат на адвокатські послуги.

       Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 275,85 грн - припинити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.