Рішення

від 20.07.2009 по справі 12/1237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

         "20" липня 2009 р.                                                              Справа №  12/1237

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача – Артеменка О.О., Назаренка С.А. за довіреностями, відповідача – Іванця В.Г. за посадою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Мир-Сем і К” до фермерського господарства „Прогрес” про стягнення 18000 грн.,

                            ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 18000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що згідно накладної № АФ-0000114 від 25.02.2006 року відвантажив відповідачу горох «Саскія РННС»(еліта, далі - товар) в кількості 10,0 т. на загальну суму 18000 грн. з ПДВ. Товар отримав представник відповідача по довіреності серії ЯЛЮ № 496901 від 25.02.2006 Тимошенко В.П. року. За отриманий товар відповідач не розрахувався, вимогу від 05.02.2009 року № 15/9 про повернення боргу отримав, але не виконав, тому зазначені кошти позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та відшкодувати судові витрати.

У судовому засіданні представники позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали і просили суд його задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (а/с 45). Із відзиву і пояснень представника відповідача в суді слідує, що відповідач позов не визнав і просив суд в його задоволенні позивачу відмовити з мотивів його безпідставності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позовних вимог відмовляє повністю з наступних підстав.

В обгрунтування позову представники позивача стверджували наявність усної господарської угоди купівлі продажу товару, підтвердженням якої є його накладна № АФ-0000114 від 25.02.2006 року про відвантаження відповідачу товару (а/с 7), довіреність відповідача серії ЯЛЮ № 496901 від 25.02.2006 року про отримання товару (а/с 8), реєстром господарських операцій згідно книги обліку продаж (а/с 24) та виданими позивачем податковими накладною (а/с 23) і деклараціями (а/с 34-39). Оригінали зазначених документів досліджені в судовому засіданні і повернуті позивачу.

В судовому засіданні 20.07.2009 року представниками позивача подано судо договір № 22/12 від 22.02.2006 року як підставу спірної угоди.

Заперечуючи проти позову представник відповідача стверджував, що угода купівлі-продажу товару сторонами усно попередньо обговорювалась, можливо укладався попередній договір, але фактично не укладалась і не виконувалась внаслідок недосягнення її умов (у відповідача бракувало коштів, а позивач на відпуск товару в кредит не погодився), довіреність позивачу видавалась, проте не використовувалась і останнім не поверталась, довіреність виписувалась на директора Тимошенка В.П., а товар згідно накладної отримувався іншою особою. У видатковій накладній № АФ-0000114 від 25.02.2006  року в графі «отримав (ла)»підпис виконаний невідомою особою не Тимошенком В.П. і не іншим працівником відповідача. Довіреність серії ЯЛЮ № 496901 від 25.02.2006 року видана на директора відповідача Тимошенка В.П.

В обґрунтування своїх заперечень представником відповідача подано суду штатний розпис (а/с 48-49), накопичувальну відомість (а/с 50-51), звіт про хід збирання урожаю (а/с 52), матеріальний звіт про рух зерна посівного (а/с 53-56), реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а/с 57-59) із яких вбачається, що станом на лютий 2006 року особа, підпис якої міг бути схожим на підпис особи в в графі «отримав (ла)»видаткової накладної, у відповідача не працювала, поставок гороху від позивача не зареєстровано, в урожаї 2006 року відповідачем збирався горох, але посівний горох відповідач мав свій, податкові накладні від позивача не отримувались.

Зазначені представником відповідача обставини підтверджуються поясненнями працівників відповідача в суді: директора Тимошенка В.П. і головного бухгалтера Глісевич Т.І.

Вищеназвані документи оглянуті в судовому засіданні, їх копії долучені до матеріалів справи а оригінали повернуті відповідачу.

Із Статуту і штатного розпису відповідача вбачається, що його засновником і головою є Іванець Г.Г., директором –Тимошенко В.П.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями, за текстом –Закон № 996-XIV) первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій (ст. 8 Закону № 996-XIV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій та мають бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення (ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до п. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні документи, для надання їм юридичної сили і доказовості, мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру операції; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено в ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88, яка містить аналогічні п. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV вимоги.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України № 996-XIV та Положенням N 88.

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193 затверджено та введено в дію типові форми з обліку сировини та матеріалів, зокрема форми М-3 «Журнал реєстрації довіреностей»і М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318, затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відповідно до п.п. 2, 12 якої, товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю покупця, забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Таким чином, господарська операція купівлі-продажу товару повинна бути підтверджена належним чином оформленими первинними документами, невиконання цієї умови ставить під сумнів факт її вчинення, дає підстави вважати, що операція планувалась, але фактично не виконувалась. Первинні документи, подані позивачем, складені з порушенням вимог вищенаведених нормативних актів, викликають сумнів в їх достовірності, тому належними доказами суд їх не визнає.

Враховуючи викладене суд вважає, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази не підтверджують факту існування між сторонами відносин, що породжують цивільні права і обов'язки, визначені договором купівлі-продажу, тому надає перевагу запереченням відповідача, а позов визнає необґрунтованим, недоказаним і в його задоволенні позивачу відмовляє повністю.

Згідно статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

                                                                    ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Мир-Сем і К” до фермерського господарства „Прогрес” про стягнення 18000 грн., - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Рішення підписано 24.07.2009 року.

Суддя                                                                                          В.М. Грачов