Рішення

від 03.06.2009 по справі 47/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/237

03.06.09

За позовомНауково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектросервіс»

ДоДержавного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

Простягнення 25 674,77 грн.                                                                                    Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:від позивача:від відповідача:

Шевчук О.Ю. –представник за довіреністю від 01.01.2009р.;Донченко О.Г. –представник за довіреністю № 2941 від 26.12.2008р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 22 762,50 грн. основної заборгованості по Договору № 413/08/09/08/18/02-П від 18.09.2008р., 761,23 грн. –пені, 1 866,52 грн. –витрат з урахуванням індексу інфляції, 284,52 грн. –3 % річних, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2009 р. було порушено провадження у справі № 47/237, розгляд якої було призначено на 20.05.2009 р.

Ухвалою суду від 20.05.2009р. у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 03.06.2009 р.

У судовому засіданні 03.06.2009 р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, у зв»язку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 762,50 грн. основного боргу, 2 444,69 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 398,30 грн. –3 % річних та 2 716,57 грн. –пені. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору були виконані роботи на загальну суму 45 525,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт № 413 від 06.11.2008р., які відповідачем були прийняті та щодо яких претензій та зауважень з боку відповідача не виникало, проте останнім не були оплачені у повному обсязі, а лише частково на суму 22 762,50 грн., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 22 762,50 грн.

У судовому засіданні 03.06.2009р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому суму основного боргу визнав. Просив суд зменшити розмір пені до 0,00 грн. та відстрочити виконання рішення на 9 місяців.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2008р. між відповідачем Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод», як Замовником, та позивачем –Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Техелектросервіс», як Виконавцем, було укладено Договір № 413/08/09/08/18/02-П (далі –Договір), відповідно до умов якого (.п. 1.1 Договору), Виконавець зобов'язується зробити монтаж вентиляційного обладнання за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного Договору.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. вищевказаного Договору, загальна вартість монтажних робіт складає: 45 525,00 грн., а попередня оплата складає 50% від загальної суми Договору та повинна бути здійснена протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, подальші розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно згідно з Актами виконаних робіт, що підписуються сторонами, в строк до п'яти банківських днів з моменту їх підписання замовником.

Пунктом 2.4. Договору № 413/08/09/08/18/02-П від 18.09.2008р. передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводяться в строк до 5-ти банківських днів після підписання Замовником Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з 2.2.2. вищенаведеного Договору, оплата виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 5-ти банківський днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.

На виконання умов п.2.2. Договору, відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 50% від загальної суми Договору, а саме 22 762,50 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, належним чином засвідчена копія якої знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт № 413 на суму 45 525,00 грн.,  підписаного повноважними представниками позивача (Виконавця) та відповідача (Замовника) та посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал був досліджений судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість виконаних позивачем, та прийнятих відповідачем робіт по вищевказаному Акту склала –45 525,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №32/09 від 09.02.2009р., в якій позивач вимагав сплатити існуючу за відповідачем заборгованість у розмірі 22 762,50 грн., яка відповідачем була отримано 12.02.2009р. про що свідчить підпис на повідомленні про вручення.

Згідно позовної заяви, на момент подання позову до суду, відповідач заборгованість за виконані позивачем роботи у розмірі 22 762,50 грн. не сплатив.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вимогами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач умови договору щодо виконання робіт виконав належним чином на загальну суму 45 525,00 грн., що підтверджується відповідним Актом здачі-прийняття робіт, який підписано сторонами, а відповідач свого обов'язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт у строк, передбачений п.2.4 Договору належним чином не виконав, а лише частково оплатив виконані позивачем роботи у сумі 22 762,50 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, а тому на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 22 762,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

На підставі викладеного, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22 762,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 444,69 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 398,30 грн. –3 % річних та 2 716,57 грн. –пені.

Суд, дослідивши Договір № 413/08/09/08/18/02-П від 18.09.2008р, встановив, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт, а саме: в п. 6.2 цього договору, на який посилається позивач у позовній заяві як на підставу для стягнення з відповідача пені, передбачено наступне: що за несвоєчасне виконання п. 2.3 Договору (подальші розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно згідно з Актами виконаних робіт, що підписуються сторонами, в строк до п'яти банківських днів з моменту їх підписання замовником), виконавець (тобто позивач) сплачує замовнику (відповідачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення. Тобто, умовами укладеного між сторонами договору відповідальності замовника (відповідача) за несвоєчасну оплату виконаних позивачем (виконавцем) робіт не передбачено.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2 716,57 грн. пені є необґрунтованою, документально недоведеною та незаконною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача сум 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції, суд враховує те, що відповідачем було прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт за Договором №413/08/09/08/18/02-П від 18.09.2008р у розмірі 22 762,50 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено та з яким суд погоджується, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають  3% річних у розмірі 398,30 грн. та 2 444,69 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

У судовому засідання 03.06.2009р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі, проте посилаючись на фінансово-економічну кризу та скрутне фінансове становище підприємства пов'язане із великим розміром кредиторської та дебіторської заборгованості просив суд відстрочити виконання рішення на 9 місяців.

Суд, дослідивши обставини на які посилається відповідач у своєму відзиві та заслухавши думку представника позивача, вважає вимогу відповідача про  відстрочку виконання рішення на 9 місяців такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, п.1 ст.121 ГПКУ передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, однак суд, у відзиві відповідача на позов, не вбачає наявності обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх міркувань, а тому заява відповідача про відстрочення виконання рішення на 9 місяців є необґрунтованою, недоведеною належними та допустимими доказами, та є такою що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 22 762,50 грн. основного боргу, 398,30 грн. та 2 444,69 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на  позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 256,06 грн. витрат по сплаті державного мита та 106,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(код ЄДРПОУ 14294471, 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74) на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектросервіс»(код ЄДРПОУ 21649070, 03118, м. Київ, вул. Криворізька, 24) суму основного боргу у  розмірі –22 762  (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 50 коп., 2 444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 69 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 30 коп. –3% річних, а також 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 106 (сто шість) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України

4.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                       С.Р.Станік

дата підписання: 27.07.2009