Рішення

від 16.07.2009 по справі 35/130-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/130-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2009 р.                                                            Справа № 35/130-09

вх. № 3292/5-35

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Суслова Л.Л. (дов.)

 відповідача - Козлова О.В. (дов.)

розглянувши справу за позовом ТОВ "ТСК Груп", м.Київ  

до  ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків  

про стягнення 42734,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ТСК Груп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ЗАТ "Техноімпекс", про стягнення заборгованості за отриману згідно договору поставки № 03/04-1 від 03.04.2008р. продукцію в сумі 38854,03 грн. та витрат на юридичні послуги в сумі 3880,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 16.07.2009р. позивач надав уточнення позовних вимог, в яких вказує, що під час розгляду справи позивач частково погасив свою заборгованість у сумі 24129,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача на даний час складає 14725,03 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також позивач просить стягнути з відповідача суму збитків (витрати на юридичні послуги) 3880,00 грн. Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати в розмірі, що сплачені позивачем під час подачі позовної заяви.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтверджує факт отримання товару від позивача на загальну суму 546554,73 грн., визнає, що на даний час у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 14725,03 грн., однак проти позову заперечує, оскільки вважає, що договір № 03/04-1 від 03.04.2008р. не є укладеним, оскільки підписаний не уповноваженою на те особою - заступником голови правління , а тому строк оплати товару наступає з моменту пред'явлення позивачем вимоги про сплату. Відповідач вважає, що оскільки вимога не пред'являлась, то строк оплати товару не настав.

В слуханні справи оголошувались перерви до 18.06.2009р. о 15:30 год., до 23.06.2009р. о 16:30 год.

Вислухавши уповноважених представників сторін, дослідивши надані суду документи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТСК ГРУП" (позивач) та Закритим акціонерним товариством "Техноімпекс" (відповідач) був укладений Договір поставки будівельних матеріалів № 03/04-1 від 03.04.2008 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити на адресу відповідача непродовольчу продукцію (товар), а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Як вбачається з тексту договору від імені ТОВ "ТСК ГРУП" він підписаний директором Сологуб М.В., від імені ЗАТ "Техноімпекс" - головою правління Видря В.В.

Відповідач зазначає, що фактично на тексті договору стоїть підпис заступника голови правління.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідачем не доведено та в судовому засіданні не встановлено, що позивачу було відомо про обмеження повноважень особи, яка підписала договір з боку відповідача.

Крім того, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З аналізу даної норми витікає, що в разі схвалення правочину особою, яку представляють, даний правочин створює для неї цивільні права та обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція на загальну суму 546554,73 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи ( т.1. а.с. 24 - 67).

Товар згідно вказаних видаткових накладних отримав працівник відповідача Сіротінін Д.О. на підставі виданих йому довіреностей (т.1 а.с. 68-91).

Факт отримання товару, зазначеного в видаткових накладних представник відповідача не заперечує.

Отже викладене свідчить про подальше схвалення відповідачем умов укладеного договору.

Щодо посилання відповідача на відсутність в видаткових накладних вказівки на вищезазначений договір, то суд зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Судом встановлено, що між сторонами не укладались інші договори та не було інших взаємовідносин та інших поставок, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткових накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов договору № 03/04-1 від 03.04.2008 р.

Згідно п. 7.7 Договору покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити вартість товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на кожну поставлену партію товару виписувався на адресу відповідача в день поставки товару  рахунок-фактура на оплату товару (т.1 а.с. 92-123).

Як зазначає позивача в позовній заяві, що підтверджується наданими копіями виписок з банку (т.1 а.с. 127-197), відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 507700,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд також зазначає, що згідно ст. 692 ЦК України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки відповідач отримав товар, отримав рахунки-фактури на оплату товару, враховуючи умови договору, судом встановлено, що строк оплати товару настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача претензію № 47 від 02.04.2007р. на суму 38854,03 грн.

Судом також встановлено, що крім суми, яка зазначена в позовній заяві як сплачена, відповідачем також сплачено 24129,00 грн. згідно платіжного доручення № 497 від 16.04.2009р.

Позивач знаходиться в м. Києві і як вбачається з конверту, в якому надійшла позовна заява, позовна заява була направлена на адресу суду 13.04.2009р., тобто на час відправлення позивачем позовної заяви сума сплати в розмірі 24129,00 грн. ще не надійшла до позивача, тому суд вважає, що позивачем обґрунтовано вказано в позовній заяві про наявність основного боргу в сумі 38854,03 грн.

Оскільки відповідачем на користь позивача сплачені кошти в сумі 24129,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 497 від 16.04.2009р., то на даний час заборгованість відповідача складає 14725,03 грн., яка визнається відповідачем та підлягає стягненню з відповідача, а в частині стягнення 24129,00 грн. суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю спору в цій частині.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення збитків, які позивач поніс на юридичні послуги, в сумі 3880,00 грн.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем в обґрунтування вимоги про стягнення збитків надано платіжне доручення про перерахування на користь ТОВ "Південно-український фін.-пром. холдинг" коштів у сумі 3880,00грн. в якості оплати за надання юридичних послуг щодо стягнення заборгованості з ЗАТ "Техноімпекс" згідно договору № 28/02-1 від 28.02.09р.

Суд вважає, що дане платіжне доручення не є беззаперечним доказом, що сплата в сумі 3880,00 грн. відбулась саме у зв'язку з поданням даного позову до суду.

Позивачем не доведено, що він вимушений був звернутися за юридичною допомогою для надання йому юридичної допомоги щодо правовідносин з відповідачем, суду не наданий договір на юридичні послуги, не наданий акт виконаних робіт. Крім того з тексту претензії, яку позивач направляв на адресу відповідача та копія якої надана до суду, вбачається, що на підприємстві відповідача є юридичний відділ.

А отже суд вважає, що позивачем недоведений факт понесення збитків у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 388,54 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145 м.Харків, вул. Космічна, 21, код 31799372, п/р 26003223 ВАТ "Мегабанк" м. Київ МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУП" (02660 м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, корпус А, оф.516,  код 35570264, п/р 26007040152001 в ВАТ "АБ" Бізнес Стандарт" м. Київ, МФО 339500) заборгованість у сумі 14725,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 388,54 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В частині стягнення 24129,00 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення збитків у сумі 3880,00 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.

Рішення підписано 21.07.2009р.