Ухвала

від 19.12.2014 по справі 322/761/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/5686/14 Головуючий у 1 інстанції: Гасанбеков С.С.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих невиконанням договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих невиконанням договорів.

У позові зазначав, що 29.07.2009 року між ним та ОСОБА_7 і ОСОБА_5 укладено договори оренди земельних ділянок, зареєстровані в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за №040927400137 та №040927400138.

Згідно цих договорів, відповідачі передали позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15,54 га ріллі, кадастрові номери 2323655100:08:010:0002 та 2323655100:08:010:001, розташовані на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Восени 2013 року позивач засіяв вказані земельні ділянки озимою пшеницею. Відповідачі вирішили забрати земельні ділянки для передачі іншому орендарю, в зв'язку з чим 18 листопада 2013 року звернулися до Новомиколаївського районного суду з позовом про розірвання договорів оренди землі.

Рішенням Новомиколаївського районного суду від 10.12.2013 року в задоволенні позовів відповідачів відмовлено. Рішенням апеляційного суду від 04.03.2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким задоволено позови.

Ухвалою ВССУ від 16 липня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Порушуючи умови договорів оренди, відповідачі 04 липня 2014 року зібрали врожай пшениці на орендованих земельних ділянках за допомогою ПП «Дельта».

Відповідно до довідки Відділу статистики у Новомиколаївському районі від 14.08.2014 року №36-01-05/68 середньорайонна урожайність пшениці озимої становила 39,9 ц/га, середньомісячна ціна пшениці становила 1741грн. за тону.

Враховуючи викладене, відповідачі завдали позивачу збитків в розмірі 107 950,01 грн. (з розрахунку 15,54 га х 3,99т. х 1741грн.)

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму в розмірі 107950,01 грн. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та судові витрати.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 61 510,04 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_3 незаконним збиранням врожаю озимої пшениці у 2014 році з земельної ділянки з кадастровим номером 2323655100:08:010:0002 площею 9,39 га.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір в сумі 615,10 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом встановлено, що 29 липня 2009 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, належної відповідачу на праві приватної власності, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400138. Відповідно до вказаного договору відповідач передав позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,15 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0001, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка НОМЕР_1.

Також, 29 липня 2009 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, належної відповідачці на праві приватної власності, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400137. Відповідно до вказаного договору відповідачка передала позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,39 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0002, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 2-3.

Права позивача, як орендаря, визначені п. 30 договорів оренди землі від 29.07.2009 року. Так, позивач має право, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Восени 2013 року зазначені орендовані земельні ділянки були засіяні позивачем озимою пшеницею.

Відповідно до п. 11 договорів оренди землі від 29.07.2009 року орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік кожного року з 01 жовтня до 31 грудня. Орендна плата може вноситися авансом за декілька років дії даного Договору.

Орендодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_7 отримали від позивача орендну плату за користування земельними ділянками наперед в сумі 20 000,00 грн. та 10 000,00 грн. відповідно.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 року по справі № 322/1023/13-ц було відмовлено в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розірвання вищезазначених договорів оренди землі від 29.07.2009 року.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2014 року зазначене рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів скасовано, зустрічні позови задоволено та розірвано вищезазначені договори оренди землі.

27.03.2014 року відповідачі звернулися до позивача з листами про повернення земельних ділянок, що були передані їм за спірними договорами оренди землі, до яких додали акти приймання-передачі земельної ділянки. При цьому, відповідачі зазначили, що у разі не підписання актів приймання-передачі земельної ділянки протягом 3-х днів, земельна ділянка вважатиметься повернутою, та вони самостійно приступатимуть до її обробітку. Зазначені листи позивач отримав 01.04.2014, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте земельні ділянки позивачам не повернув.

01 липня 2014 року між ПП «Дельта» (виконавець) та ОСОБА_5 (замовник) було укладено договір № 3 надання с/г послуг, відповідно до якого виконавець надає послуги по збиранню урожаю озимої пшениці, вирощеного на земельних ділянках загальною площею 15,5 га, що належать замовнику та її чоловіку ОСОБА_7, а замовник приймає роботу та оплачує її на умовах даного договору. Вартість робіт з підборки пшениці становить 396,00 грн. за 1 га з ПДВ (п. 3.1. Договору). Виконання цього договору підтверджується актом № 4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 65, 67).

04 липня 2014 року між ПП «Дельта» та ОСОБА_5, ОСОБА_7 було укладено договір на зберігання с/г продукції, за яким відповідачі здали на зберігання сільськогосподарську продукцію, а саме пшеницю в кількості 18 710,00 кг., виконання якого підтверджено актом прийняття передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.07.2014 року (а.с. 64, 66).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2014 скасовано, рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 залишено в силі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , ч. 1 ст. 93 ЗК України оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Пунктом 24 укладених договорів оренди землі від 29.07.2009 року передбачено, що збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у звязку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до ст. 28 Закону України " Про оренду землі" орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав внаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам у їх сукупності та дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки ОСОБА_5, знаючи про те, що позивачем восени 2013 року були засіяні пшеницею орендовані земельні ділянки, та про те, що позивачем оскаржувалося в касаційному порядку рішення апеляційного суду від 04.03.2014 року, уклала договір з ПП «Дельта» та самовільно зібрала врожай озимої пшениці, чим причинила позивачу матеріальну шкоду - збитки, тому суд правомірно стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 61 510,04 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої нею позивачу незаконним збиранням врожаю озимої пшениці у 2014 році з орендованої земельної ділянки. Суд визнав обґрунтованими заперечення відповідачів в тій частині, що в силу положень ст. 541 ЦК України вони не несуть солідарного обовязку за договорами оренди землі від 29.07.2009 року, тому відмовив у задоволенні цих позовних вимог. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що саме ОСОБА_5 несе відповідальність лише за невиконання нею умов договору оренди землі від 29.07.2009 року, укладеного між нею та позивачем, зареєстрованого в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400137.

При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що за змістом загальних норм Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 598-599 , 653 ЦК України , ст. 95 ЗК України розірвання договору припиняє його дію на майбутнє та не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а відтак позивач, як орендар не втратив право власності на посіви озимої пшениці, здійснені на орендованих земельних ділянках до моменту прийняття рішення суду про розірвання договорів оренди землі.

Тому, суд правильно визнав помилковим твердження відповідачів про те, що в період з 04.03.2014 по 16.07.2014 всі обов'язки за договорами оренди землі від 29.07.2009 було припинено. Направлення відповідачами листів на адресу позивача про повернення орендованих земельних ділянок та не підписання позивачем актів приймання-передачі земельних ділянок, що були додані до цих листів, не надавало права відповідачам самостійно збирати урожай пшениці, засіяної позивачем до розірвання договору оренди.

При визначені розміру завданих збитків суд виходив з наступного.

Довідкою відділу статистики у Новомиколаївському районі Головного управління статистики у Запорізької області від 14.08.2014 № 36-01-05/68 підтверджується те, що станом на 01.08.2014 середньорайонна урожайність пшениці озимої становила 39,9 ц/га, а середньомісячна ціна пшениці за січень липень 2014 року становила 1741,00 грн. за тону.

Виходячи з цих даних та площі земельної ділянки, яку ОСОБА_5 передала позивачу в оренду за договором від 29.07.2009 року , обсяг врожаю озимої пшениці, що міг бути зібраний з цієї ділянки складає: 9,39 га х 3,99 т. = 37,4661 т., а її вартість становить: 37,4661 т х 1741,00 грн. = 65 228,48 грн.

Інформацію, зазначену в акті прийняття передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.07.2014, про кількість зібраного ПП «Дельта» врожаю з земельних ділянок відповідачів, суд не взяв до уваги, з огляду на її явну невідповідність середньо районним показникам врожайності озимої пшениці. До того ж, у вказаному акті зазначається про передачу на зберігання пшениці в кількості 18 710,00 кг., а у розписці, складеній директором ПП «Дельта» ОСОБА_8 від 04.07.2014 вказується інша кількість зібраної пшениці 25 тонн (а.с. 28).

Виходячи з вартості послуг зі збирання пшениці, передбаченої в договорі № 3 надання с/г послуг від 01.07.2014, у 396,00 грн. за 1 га., який не заперечувався у судовому засіданні представником позивача, розмір витрат на збирання пшениці із земельної ділянки ОСОБА_5 становить: 396,00 грн. х 9,39 га = 3 718,44 грн.

Відтак розмір доходу, який позивач міг би реально отримати в разі належного виконання ОСОБА_5 умов договору оренди землі від 29.07.2009 року, становить: 65 228,48 грн. - 3 718,44 грн. = 61 510,04 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію сторони, неодноразово висловлену у запереченнях на позовні вимоги та полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 42 721,53 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним збиранням врожаю озимої пшениці - безпідставні, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися і не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи викладе, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: